Вирок № 99613588, 15.09.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12376/20

Провадження № 1-кп/127/482/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

судді-доповідача Бернади Є. В.,

суддів Кашпрука Г.М., Романчук Р.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Печенюк Т.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Янішевського А.О.,

сторони захисту: адвоката Слабого О.В., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 12 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.12.2018 за № 12018020010004776, 10.04.2019 за № 12019020040000495 та 11.03.2020 за № 12020020020000493, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вінниці, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 307 та частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановленому місці, в невстановлені дату та час, діючи умисно, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб — канабіс, який в подальшому незаконно зберігав при собі.

В подальшому ОСОБА_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту, 11.12.2018, незаконно зберігаючи особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс при собі, проходячи біля будинку № 2, що по вул. Пирогова в м. Вінниці, близько 23.30 годин був зупинений працівниками Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. В ході проведення огляду, в присутності понятих, ОСОБА_1 , добровільно видав з середнього відділення свого рюкзака полімерний пакет, всередині якого знаходилось тринадцять паперових згортків із речовинами рослинного походження зеленого кольору, які в подальшому було вилучено.

Вилучені речовини рослинного походження, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом, загальною масою (у перерахунку на висушену речовину) 17,72 г.

Крім того, ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання психотропних речовин та наркотичного засобу без мети збуту, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, у невстановленому місці, в невстановлені дату та час, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін, яку зберігав при собі, без мети збуту.

В подальшому, 09.04.2019 близько 12.00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи на відкритій місцевості поблизу будинку № 4, що розташований по вулиці Героїв Крут в м. Вінниці, був зупинений працівниками СКП Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. На запитання працівників поліції про наявність заборонених речовин ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що його дії, спрямовані на зберігання психотропної речовини та наркотичного засобу будуть викриті, повідомив, що у нього в правій кишені штанів, в які він одягнений, наявна порошкоподібна речовина білого кольору, та в сумці чорного кольору, яка знаходиться при ньому, наявний паперовий згорток, всередині якого знаходиться речовина рослинного походження, зеленого кольору.

Цього ж дня, в ході проведення огляду місця події ОСОБА_1 з добровільної письмової згоди видав з правої кишені штанів, в які він був одягнений, згорток жовтого кольору з порошкоподібною речовиною білого кольору та з сумки чорного кольору, яка знаходилася при ньому, - паперовий згорток, всередині якого знаходилася речовина рослинного походження, зеленого кольору, які в подальшому було вилучено співробітниками поліції.

У вилученій речовині білого кольору, масою 0,4120 г виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,2511 г.

Вилучена подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено — канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 0,216 г (матеріали направлені для притягнення до відповідальності відповідно до статті 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Крім того, ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, переслідуючи корисливу мету, діючи умисно, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» за невстановлених обставин, у невстановленому місці, у невстановлені дату та час незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін.

В подальшому, реалізовуючи план своєї злочинної діяльності щодо незаконного збуту психотропних речовин, 11.03.2020, точний час не встановлено, ОСОБА_1 отримав від невстановленої особи психотропні речовини, а саме амфетамін у вигляді посилки із номером товарної накладної № 20450213010436 у поштовому відділенні «Нової Пошти» № 4, що знаходиться по вул. Ю. Клена, 28 в м. Вінниці.

В подальшому до чергової частини СВ Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області 11.03.2020 надійшло повідомлення про те, що під час несення служби працівниками УПН ГУНП у Вінницькій області за адресою: вул. Ю. Клена, 22 в м. Вінниці, був зупинений ОСОБА_1 .

На запитання працівників поліції про те, чи є у нього заборонені в обігу речі, ОСОБА_1 повідомив, що в посилці «Нової Пошти» із товарною накладною № 20450213010436, яку він тримає у руках, знаходиться психотропна речовина «амфетамін», котру він зберігає з метою подальшого збуту.

При виїзді слідчо-оперативної групи в ході проведення огляду місця події в період часу з 18.27 год. по 18.50 год. 11.03.2020 на відкритій місцевості поблизу будинку № 22 по вул. Ю. Клена в місті Вінниці, ОСОБА_1 добровільно, у присутності понятих, із зазначеної посилки «Нової пошти» дістав: полімерний пакет сріблястого кольору із пазовим замком, у якому знаходиться полімерний прозорий пакет із пазовим замком із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору; полімерний пакет золотистого кольору із пазовим замком, у якому знаходиться полімерний прозорий пакет із пазовим замком із вмістом порошкоподібної речовини рожевого кольору та видав зазначене працівникам поліції, якими в подальшому надані речовини вилучено.

Вилучена грудкоподібна та порошкоподібна речовина містить психотропну речовину – амфетамін. Амфетамін відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено. В порошкоподібній речовині масою 3,1443 г маса амфетаміну становить 1,6363 г.

Речовина рожево-бежевого кольору, містить амфетамін. В речовині, масою 132,2435 г, маса амфетаміну становить 63,44901 г. Надана на експертизу речовина білого кольору, містить амфетамін. В речовині, масою 299,6853 г, маса амфетаміну становить 156,1660 г.

Загальна маса амфетаміну складає 221,25131 г, що відповідно до Таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я № 188 від 1 серпня 2000 року (в редакції наказу МОЗ України № 634 від 29.07.2010, з подальшими змінами), є особливо великими розмірами (15,0 і більше грам).

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав та суду пояснив, що вчинив зазначені діяння за обставин, викладених у обвинувальному акті.

Зокрема, повідомив суду, що він вживав наркотичні засоби, які попередньо замовляв за допомогою мессенджера «Телеграм». В подальшому, люди, які збували йому наркотики, запропонували розкладати «закладки», на що він погодився.

Точну дату та час він не пам`ятає, у відділенні «Нової пошти» він отримав посилку з амфетаміном. Неподалік від відділення пошти, біля зупинки громадського транспорту його зупинили працівники поліції та запитали про наявність заборонених речовин. Він одразу зізнався, що має при собі амфетамін, добровільно видав його та розповів усі відомі йому обставини, чим сприяв слідству.

До зазначеної події його двічі зупиняли із забороненими речовинами, а саме біля Транспортного коледжу та біля Центрального ринку. Мав при собі амфетамін та канабіс для власного вжитку. Зазначені речовини він також видав працівникам поліції.

Суд відповідно до частини третьої статті 26 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) на підставі заявлених сторонами кримінального провадження клопотань дослідив й інші докази, зібрані у кримінальному провадженні, а саме:

-протокол огляду місця події від 11.03.2020, відповідно до якого в період часу з 18.27 год. до 18.50 год. на відкритій ділянці території, яка знаходиться навпроти житлового будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_1 добровільно з посилки, яку тримав у руках видав працівникам поліції полімерний пакет сріблястого кольору з пазовим замком, в якому знаходиться прозорий полімерний пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, полімерний пакет золотистого кольору із пазовим замком, у якому знаходиться прозорий полімерний пакет з порошкоподібною речовиною рожевого кольору. Під час огляду місця події також вилучено товарну накладну № 20450213010436;

-протокол затримання від 11.03.2020, згідно з яким у ОСОБА_1 під час затримання було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Iphone 6S+» в корпусі білого кольору IMEI НОМЕР_1 з пошкодженням у верхній частині корпуса, грошові кошти купюрами номіналом 5 грн. (ЮВ 6223784) та 1 грн. (ТЗ 0889959), пластикову картку від сім-карти мобільного оператора «Водафон», запальничку, чотири ключа, розчіску, кепку типу «блайзер» білого кольору марки «Adidas»;

-висновок експерта від 12.03.2020 № 491, згідно з яким надана на експертизу грудко подібна та порошкоподібна речовина, містить психотропну речовину – амфетамін. Амфетамін відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено. В порошкоподібній речовині, масою 3,1443 г, маса амфетаміну становить 1,6363 г;

-протокол огляду місця події від 12.03.2020, відповідно до якого в період часу з 15.27 год. до 16.25 год. оглянуто приміщення квартири АДРЕСА_4 , з якого вилучено 20 запальничок та 21 візитку;

-висновок експерта від 13.05.2020 № 570, відповідно до якого надана на дослідження речовина рожево-бежевого кольору містить амфетамін. В речовині масою 132,2435 г, маса амфетаміну становить 63,4901 г. Надана на експертизу речовина білого кольору, містить амфетамін. В речовині масою 299,6853 г, маса амфетаміну становить 156,1660 г;

-протокол про зняття інформації з електронних інформаційних систем, згідно з яким в результаті проведення НСРД № 8 було отримано оперативну інформацію, яка підтверджує злочинну діяльність ОСОБА_1 ;

-протокол огляду місця події від 09.04.2019, відповідно до якого в період часу з 13.30 год. до 13.50 год. поблизу будинку № 4 по вул. Героїв Крут в м. Вінниці ОСОБА_1 добровільно видав з кишені штанів паперовий згорток жовтого кольору, всередині якого знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору та паперовий згорток з речовиною рослинного походження - з сумки чорного кольору. Також в ОСОБА_1 були відібрані змиви з рук;

-висновок експерта від 12.06.2019 № 453, згідно з яким надана на дослідження подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 0,216 г. Надана на дослідження речовина білого кольору, масою 0,4120 г містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,2511 г. На поверхні серветки з нетканого полотна білого кольору, яка надана в якості зразка, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів не виявлено. На серветках з нетканого полотна білого кольору, просочених речовинами світло-коричневого кольору, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів не виявлено;

-протокол огляду місця події від 12.12.2018, відповідно до якого в період часу з 00.05 год. до 00.35 год. на тротуарній доріжці по вул. Пирогова, 2 в м. Вінниці ОСОБА_1 з середнього відділення свого рюкзака добровільно видав полімерний пакет, в середині якого знаходилось 13 паперових згортків з речовинами рослинного походження у подрібненому стані зеленого кольору;

-висновок експерта від 29.12.2018 № 1929, згідно з яким надані на експертизу речовини рослинного походження є наркотичним засобом – канабісом. Канабіс відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Загальна маса канабісу (у перерахунку на висушену речовину) становить 17,72 г. Насіння загальною масою 10,20 г є дозрілим насінням рослин роду Коноплі (Cannabis), яке до наркотичних засобів не відноситься;

-довідку за підписом головного лікаря КП «ВОНД «Соціотерапія» ОСОБА_2 від 17.12.2018 за № 549, згідно з якою 12.12.2018 о 01.35 год. у ОСОБА_1 встановлено наркотичне сп`яніння внаслідок вживання канабіноїдів, амфетаміну, метамфетаміну.

Аналізуючи показання обвинуваченого, досліджені згідно з приписами частини третьої статті 26 та частини третьої статті 349 КПК докази, клопотання про дослідження яких було заявлене сторонами кримінального провадження, суд вважає, що в судовому засіданні був підтверджений факт незаконного придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин. Крім того, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження і факт незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин без мети збуту.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначених обставин не заперечував, надавши суду чіткі та послідовні показання щодо обставин вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень. З наданих суду стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження випливає, що за результатами проведення судово-хімічних експертиз встановлено, що вилучені у ОСОБА_1 речовини є наркотичними засобами та психотропними речовинами.

Суд також приймає до уваги, що обвинувачений у судовому засіданні не заперечував хімічного складу та маси вилучених у нього речовин, які встановлені в ході досудового розслідування на підставі висновків відповідних експертних досліджень (висновків експертів).

Сторона захисту в судовому засіданні процесуальну підставу наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 не заперечувала. Крім того, суд враховує, що в судовому засіданні правова кваліфікація дій обвинуваченого сторонами кримінального провадження не оспорювалась.

Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації діяння ОСОБА_1 за фактами вилучення у нього 11.12.2018 наркотичного засобу – канабісу – та за фактом вилучення 09.04.2019 психотропної речовини – метамфетаміну – суд враховує таке.

У постанові від 14.09.2020 (справа № № 591/4366/18) Верховний Суд (далі – ВС) зауважив, що єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторність» без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки «повторність», є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів в одному кримінальному провадженні.

Отже, як зауважив ВС, у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин. Проте у випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи така обставина має значення, а тому повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочин в іншому кримінальному провадженні.

Як встановив суд у судовому засіданні, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні зазначених діянь і вони є предметом судового розгляду в одному судовому провадженні. Разом з тим, частиною першою статті 11 Кримінального кодексу України (далі – КК) визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення. Зі змісту частини другої статті 4 КК випливає, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Згідно з приписами частини першої статті 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. При цьому частиною другою статті 5 КК визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Крім того, частиною третьою статті 5 КК визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Інкриміновані ОСОБА_1 злочини, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, не пов`язані з їх збутом, вчинені останнім 11.12.2018 та 09.04.2019.

До статті 309 КК були внесені зміни на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22.11.2018 (далі – Закон № 2617-VIII). Згідно з підпунктом 188 пункту 2 Розділу І Закону № 2617-VIII змінена санкція частини першої статті 309 КК та змінена диспозиція частини другої статті 309 КК.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Слід зауважити, що частиною другою статті 22 КПК визначено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Зі змісту частини шостої статті 22 КПК випливає, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно з частиною третьою статті 26 КПК слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

А відповідно до частини першої статті 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Застереження, встановлені частиною другою та третьою статті 337 КПК під час судового розгляду зазначеного кримінального провадження судом не встановлені. Тому, здійснюючи судовий розгляд кримінального провадження відповідно до наведених вище норм кримінально-процесуального закону в межах питань, винесених на вирішення суду, та в межах висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, суд з огляду на викладене, аналізуючи показання обвинуваченого та надані суду докази у їх сукупності, вважає, що дії ОСОБА_1 за фактом вилучення у нього 11.12.2018 наркотичного засобу, обіг якого заборонено, - канабісу, загальною масою (у перерахунку на висушену речовину) 17,72 г, охоплюються складом кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною першою статті 309 КК, за ознаками незаконного придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту; за фактом вилучення 09.04.2019 психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетаміну, масою 0,2511 г, охоплюються складом кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною першою статті 309 КК, за ознаками незаконного придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту; за фактом вилучення 11.03.2020 психотропної речовини – амфетаміну, загальною масою 221,25131 г, охоплюються складом кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України (далі – КК), за ознаками незаконного придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, вчинені особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 КК, якщо предметом таких дій були психотропні речовини в особливо великих розмірах.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України (далі – ВСУ) № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого – особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У постанові від 14.06.2018 (справа № 760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Крім того, ВС у постанові від 09.10.2018 (справа № 756/4830/17-к) звернув увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду, як вже суд зазначив вище, визнаються і Європейським судом з прав людини.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, як зазначив ВС, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

Термін «явно несправедливе покарання», як зауважив ВС, означає відмінність в оцінці виду та розміру покарання принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Аналогічний висновок зроблений ВС у постанові від 13.08.2020 (справа № 716/1224/19).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму ВСУ № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття – це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

При цьому, суд також враховує, що у постанові від 18.09.2019 (справа № 166/1065/18) ВС зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові ВС від 27.11.2019 (справа № 629/847/15-к) та від 20.08.2020 (справа № 750/1503/19).

Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з`явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.

Крім того, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує, що ВС у постанові від 17.04.2018 (справа № 298/95/16-к) зазначив, що у частині другій статті 65 КК встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

В ході судового розгляду кримінального провадження було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисні кримінальні правопорушення різного ступеню тяжкості, а саме кримінальні проступки (які на час вчинення відносились до злочинів невеликої тяжкості) та корисливий особливо тяжкий злочин, винуватість у їх вчиненні визнав, надавши суду чіткі й послідовні показання щодо обставин їх вчинення, при цьому у вчиненому розкаявся.

З наданих суду матеріалів також випливає, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень. Зокрема, ОСОБА_1 розповів про обставини придбання та подальшого розповсюдження психотропних речовин. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що під час досудового розслідування ОСОБА_3 звертався з письмовим клопотанням до процесуального керівника про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування з метою викриття осіб, які збували йому заборонені речовини. Разом з тим, відомості про результати розгляду зазначеного клопотання суду надані не були.

Також суд враховує, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем навчання характеризується посередньо, за місцем проживання скарг на останнього не надходило, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває. Разом з тим, з 12.09.2019 ОСОБА_1 перебуває на профілактичному наркологічному обліку в КП «ВОНД «Соціотерапія» з діагнозом: розлади психіки і поведінки внаслідок вживання канабіоїдів, амфетамінів зі шкідливими наслідками. Однак, згідно з висновком амбулаторної судово-наркологічної експертизи від 26.06.2019 № 113, ОСОБА_1 не виявляє ознак наркоманії, виявляє ознаки епізодичного вживання коноплі та метамфетаміну, примусового лікування не потребує.

Отже, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Вирішуючи питання щодо наявності в діях обвинуваченого обставин, що обтяжують його покарання, суд враховує висновки, викладені ВС у постанові від 03.12.2019 (справа № 571/1436/15-к), згідно з яким факт перебування в стані алкогольного сп`яніння може встановлюватися шляхом дослідження всієї сукупності доказів, а не виключно медоглядом.

Відповідно до положень статті 21 КК особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності. При цьому, згідно з пунктом 13 частини першої статті 67 КК вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, при призначенні покарання визнається обставиною, яка обтяжує покарання.

Суд має право, залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій статті 67 КК обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 6-1, 7, 9, 10, 12 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

При цьому, суд враховує висновок, зроблений ВС у постанові від 29.05.2018 (справа №484/3291/16-к), відповідно до якого перебування засудженого у стані навіть легкого алкогольного сп`яніння не можна не враховувати при призначенні покарання.

Згідно з висунутим ОСОБА_1 обвинуваченням кримінальне правопорушення, вчинене 11.12.2018 о 23.30 год. було вчинене останнім в стані наркотичного сп`яніння. На підтвердження зазначеної обставини прокурор надав суду довідку за підписом головного лікаря КП «ВОНД «Соціотерапія» ОСОБА_2 від 17.12.2018 за № 549, відповідно до якої 12.12.2018 о 01.35 год. у ОСОБА_1 встановлено наркотичне сп`яніння внаслідок вживання канабіноїдів, амфетаміну, метамфетаміну. При цьому суд враховує, що факт перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння стороною захисту не оспорювався.

Враховуючи викладене, характер вчиненого кримінального правопорушення, суд не вбачає підстав для невизнання обставиною, що обтяжує покарання, вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення в стані наркотичного сп`яніння.

Аналізуючи надані стороною обвинувачення докази, враховуючи особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, суд вважає, що покаранням, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання, передбачене санкціями кримінального закону, у виді обмеження волі за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 КК, та позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК.

Вирішуючи питання щодо розміру кримінального покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_1 за вчинені ним кримінальні правопорушення, суд враховує, що положеннями Закону № 2617-VIII внесені зміни до кримінального закону (статті 309 КК), які як посилюють відповідальність, так і послаблюють її. Тому, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 кримінального покарання в цій частині суд має керуватись приписами статей 4 та 5 КК, які наведені вище, тобто призначити покарання у виді обмеження волі відповідно приписів кримінального закону, який був чинним на час вчинення інкримінованого ОСОБА_1 діяння, тобто у редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008.

Санкцією кримінального закону встановлені тривалість такого виду кримінального покарання як обмеження волі до 3 років за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 КК (у редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008) та позбавлення волі на строк від 9 до 12 років за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК.

Вирішуючи питання щодо тривалості застосованого кримінального покарання (його міри), суд враховує таке.

Як вже суд зазначив вище, в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, надав суду чіткі та послідовні показання, під час досудового розслідування активно сприяв розкриттю злочину. А тому суд вважає, що правові підстави для призначення обвинуваченому максимально дозволеного строку кримінального покарання у виді обмеження та позбавлення волі відсутні

Крім того, суд враховує роз`яснення, надані у пункті 19 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до яких вирішуючи питання про застосування конфіскації майна, суди повинні враховувати, що такий вид додаткового покарання призначається лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини.

Також у постанові від 28.04.2020 (справа № 133/2968/18) ВС зауважив, що при застосуванні конфіскації майна в кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».

Отже, враховуючи зазначені роз`яснення, а також те, що ОСОБА_1 вчинив, зокрема, умисний особливо тяжкий злочин саме з корисливих мотивів, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому додаткове покарання, передбачене санкцією кримінального закону (частина третя стаття 307 КК), у виді конфіскації майна.

Відповідно до частини першої статті 70 КК при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Частиною другою зазначеної статті регламентовано, що при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання.

Частиною третьою статті 70 КК визначено, що до основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.

З урахуванням зазначених приписів статті 70 КК суд дійшов до переконання, що остаточним покаранням ОСОБА_1 необхідно визначити покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Захисник, виступаючи з промовою у судових дебатах, послався на ту обставину, що ОСОБА_1 під час досудового розслідування активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, повідомив усі обставини вчинення кримінальних правопорушень, надав суду чіткі та послідовні показання під час його допиту в судовому засіданні, а також розкаявся у вчиненому. Враховуючи викладене, сторона захисту просила суд при визначенні обвинуваченому покарання застосувати положення статті 69 КК.

Зважаючи на таку позицію сторони захисту, суд вважає за доцільне зазначити таке.

ВС у постанові від 15.03.2018 (справа № 442/1887/16-к) звернув увагу на те, що застосування частини першої статті 69 КК можливе у випадку, коли пом`якшуючі обставини настільки знижують тяжкість злочину, що призначення винному покарання в межах санкції було б явно несправедливим.

У постанові від 03.02.2021 (справа № 629/2739/18) ВС звернув увагу на те, що частина перша статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин першої та/або другої статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

ВС роз`яснив, що при визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Як вже суд зазначив вище, в судовому засіданні встановлено наявність двох обставин, що пом`якшують особу обвинуваченого. Також суд враховує, що саме внаслідок активних дій обвинуваченого було розпочате кримінальне провадження відносно нього. Хоча діяння обвинуваченого не втратило своєї суспільної небезпечності, однак з наданих суду відомостей випливає, що обвинувачений своїми активними діями сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, вчиняв дії, спрямовані на викриття та встановлення осіб, які можуть бути причетними до розповсюдження психотропних речовин. Тому, аналізуючи надані суду матеріали справи, доводи сторін кримінального провадження, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання з урахуванням приписів частини першої статті 69 КК, тобто нижче від найнижчої межі кримінального покарання, встановленого у санкції відповідної статті.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для застосування при призначенні покарання обвинуваченій положень частини першої статті 75 КК, тобто для звільнення від відбування кримінального покарання з випробуванням суд приймає до уваги, висновки, викладені ВС в постанові від 26.04.2018 (справа № 757/15167/15-к), а саме відповідно до вимог статті 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вже суд зазначив вище, ВС зауважував, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Отже, аналізуючи доводи сторін кримінального провадження, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, характер вчинених ним діянь, вид та міру кримінального покарання, яке суд вирішив доцільним призначити ОСОБА_1 , суд дійшов до переконання, що правові підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі частини першої статті 75 КК відсутні.

Згідно з абзацом третім пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема, початок строку відбування покарання. А тому суд вважає за доцільне зауважити, що строк відбування покарання необхідно рахувати з дня затримання на виконання вироку.

При цьому, з матеріалів кримінального провадження убачається, що обвинувачений ОСОБА_1 з 11.03.2020 по 11.06.2020 утримувався під вартою, а тому відповідно до приписів частини п`ятої статті 72 КК зазначений строк попереднього ув`язнення необхідно зарахувати до строку призначеного покарання.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до положень статті 100 КПК.

Разом з тим, згідно з наданими представником сторони обвинувачення ухвалами слідчих суддів від 13.12.2018, 16.04.2019 та 16.03.2020 на речові докази у кримінальному провадженні, накладений арешт, який доцільно скасувати.

Згідно з частиною другою статті 124 КПК судові витрати необхідно покласти на обвинуваченого.

Керуючись статтями 371, 373, 374 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 309, частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України та призначити покарання:

- за частиною першою статті 309 Кримінального Кодексу України у виді 2 (двох) років обмеження волі,

- за частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України, з урахуванням приписів частини першої статті 69 Кримінального кодексу України, у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

Відповідно до частини першої статті 70 Кримінального кодексу України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

Строк відбування покарання рахувати з дня затримання на виконання вироку.

Відповідно до частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України зарахувати строк утримання ОСОБА_1 під вартою з 11.03.2020 по 11.06.2020 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази, а саме:

- полімерний пакет сріблястого кольору із пазовим замком, у якому знаходиться полімерний прозорий пакет із пазовим замком із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, який поміщений до спецпакету НПУ ГСУ № INZ2013900, полімерний пакет золотистого кольору із пазовим замком, у якому знаходиться полімерний прозорий пакет із пазовим замком із вмістом порошкоподібної речовини рожевого кольору, який поміщений до спецпакету НПУ ГСУ №INZ 2013899, товарну накладну «Нової пошти» № 20450213010436, яка поміщена до спецпакету НПУ ГСУ № INZ2013082, які передані до кімнати зберігання речових доказів Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, - знищити;

- мобільний телефон марки «Iphone 6S+» у корпусі білого кольору IMEІ НОМЕР_1 із пошкодженням у верхній частині корпуса, який поміщено до спецпакету НПУ ГСУ № INZ2035584, який переданий до кімнати зберігання речових доказів Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, - звернути в дохід держави;

- грошові кошти купюрами номіналом 5 грн. (ЮВ 6223784) та 1 гривня (ТЗ 0889959), пластикова картка від сім-карти мобільного оператора «Водафон», запальничку, 4 ключі, розчіску, які поміщені до спецпакету НПУ ГСУ № 2035573, кепку типу «блейзер» білого кольору марки «Adidas», яка поміщена до спецпакету НПУ ГСУ № INZ2013413, які передані до кімнати зберігання речових доказів Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, - повернути ОСОБА_1 ;

- поліетиленовий пакет білого кольору із маркуваннями та супровідними написами «Нової пошти» в якому знаходились 20 запальничок із написами «Leon_Killer» та 21 візитна картка із написами «Leon_New» та «Leon_Operator», які поміщені до спецпакету НПУ ГСУ № INZ 2013894, а також первинне пакування у вигляді поліетиленових пакетів та паперу, яке поміщене до спецпакету НПУ ГСУ № INZ 1002507, які передані до кімнати зберігання речових доказів Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, - знищити;

- порошкоподібну речовину білого кольору, яка поміщена до спецпакету № INZ 1001511, паперовий згорток з речовиною рослинного походження, яка поміщена до спецпакету № INZ 1001510, змиви з рук ОСОБА_1 , які запаковані до спецпакету НПУ ГСУ № 1001512, які передані до камери зберігання речових доказів Київського відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, - знищити;

- речовини рослинного походження, які знаходяться в спецпакеті № 4099934 та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області, - знищити.

Арешти, накладені на підставі ухвал слідчих суддів Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2018, 16.04.2019 та 16.03.2020 на зазначені речові докази – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 10150,06 (десять тисяч сто п`ятдесят) гривень 06 (шість) копійок витрат на залучення експертів.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя-доповідач:

Суддя:

Суддя: