Рішення № 99613328, 14.09.2021, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/1126/21

Провадження № 2/144/680/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2021 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бондарук О.П.,

з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради про визнання права власності на самочинно збудоване майно, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 . В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 25 травня 2016 року ним була куплена земельна ділянка, площею 0,1435 га, кадастровий номер 0523755100:04:001:0816, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На вищевказаній ділянці у 2016 році збудував будинок з господарськими будівлями та спорудами без належного дозволу на будівництво нерухомого майна. А тому, звертаючись до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області із заявою про введення житлового будинку з господарськими будівлями до експлуатації йому було відмовлено, так як будівлі збудовано після 09 квітня 2015 року, що унеможливлює прийняття їх в експлуатацію згідно з порядком 158.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду письмову заяву, у якій просить проводити судове засідання у його відсутність, позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача Теплицької селищної ради в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без участі представника, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 травня 2016 року (а.с. 8) та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 59849880 від 25.05.2016 року (а.с. 10), земельна ділянка з кадастровим номером 0523755100:04:001:0816, площею 0,1435 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Так, технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 19 квітня 2021 року підтверджується, що на земельній ділянці розташований будинок садибного типу (А) з прибудовою (А1) та ганком, загальною площею 81,1 кв.м, житловою 28,8 кв.м, допоміжною підсобною 52,3 кв. м, та господарські будівлі і споруди: сарай-гараж (Б) (а.с. 11-16).

Звертаючись до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області для подачі декларації про готовність до експлуатації об`єкта будівництва зазначеної вище будівлі, ОСОБА_1 було відмовлено, по тій причині, що об`єкт «Нове будівництво житлового будинку та господарської будівлі по АДРЕСА_1 » збудовано після 09 квітня 2015 року, що унеможливлює прийняття його в експлуатацію у відповідності до вимог Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських присадибних будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 03.07.2018 року №158 (а.с. 7).

Згідно вимог п.10 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обє`ктів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 передбачено прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об`єктів у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Положення ч. 1-3 ст. 375 ЦК України передбачають, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй землі іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, необхідною умовою для визнання права власності на самочинне будівництво за ч. 5 ст. 376 ЦК України є знаходження вказаного об`єкта на земельній ділянці, наданій в користування, та відсутність порушення самочинним будівництвом прав інших осіб.

Згідно інформації про результати технічного обстеження об`єкта: будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 , встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації (а.с. 17-23)

Вказане свідчить про те, що під час здійснення будівництва позивачем були дотримані архітектурні, будівельні, санітарно-гігієнічні норми та норми з пожежної безпекию

В матеріалах справи відсутні докази про існування будь-яких заяв, претензій та скарг щодо будівництва даного об`єкту позивачем, що свідчить про відсутність факту порушення прав інших осіб цим будівництвом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва )» визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки; про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинно будівництво.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України при розгляді справи N 6-1328цс15, зазначено, що згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Судом встановлено факт будівництва позивачем у 2016 році житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 без належного дозволу на будівництво нерухомого майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Судом встановлено, що самочинно збудований житловий будинок з господарськими будівлями відповідає чинним ДБН, що підтверджується копією звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж – житловий будинок, прибудова, сарай-гараж по АДРЕСА_1 , замовником якого є ОСОБА_1 , де вказано, що об`єкт придатний для надійної та безпечної подальшої експлуатації.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що законодавство передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване майно у разі, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам а також, те що на теперішній час за таких обставин єдиним способом захисту своїх особистих майнових прав для позивача є спосіб визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, з послідуючим прийняттям його в експлуатацію відповідно до вимог чинного на теперішній час законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги є підставними та такими, що відповідають чинному законодавству.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 328, 375, 376, 392 ЦК України, ст.ст. ст. ст. 5,10, 12, 13, 141, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради про визнання права власності на самочинно збудоване майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на самочинно збудований житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Теплицький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Теплицька селищна рада, код ЄДРПОУ 04326193, юридична адреса: вул. Незалежності, 34 смт. Теплик, 23800.

Повний текст рішення виготовлено 14 вересня 2021 року.

Суддя: