Рішення № 99613245, 08.09.2021, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/1318/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" вересня 2021 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судових засідань Голота О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Літин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, Літинської районної державної адміністрації Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління держгеокадастру у Вінницькій області, Фермерське господарство «Фавор ВГВ» про визнання права на земельну частку (пай) та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Літинського районного суду Вінницької області звернувся з позовом ОСОБА_1 до Соснівської сільської ради Літинського району Вінницької області, Літинської районної державної адміністрації Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління держгеокадастру у Вінницькій області, Фермерське господарство «Фавор ВГВ» про визнання права на земельну частку (пай) та зобов`язати вчинити певні дії, в якому зазначає, що 28.12.1993 року він був прийнятий до Відкритого акціонерного товариства Племзавод "Україна" (надалі ВАТ Племзавод "Україна") на посаду тракториста-машиніста 3 класу. 10.10.2004 року був звільнений з посади тракториста-машиніста 3 класу за власним бажанням.

01.07.2007 року був прийнятий на роботу до правонаступника ФГ "Фавор ВГВ" на посаду слюсаря.

Вказує, що з 28.12.1993 року він працював у ВАТ Племзавод "Україна", а з 01.07.2007 року працював та був членом ФГ "Фавор ВГВ". 23 вересня 2004 року було видано розпорядження Літинської районної державної адміністрації №306 про надання дозволу на роздержавлення і приватизацію земель ФГ "Фавор ВГВ", але під час складання та затвердження списків пайовиків його помилково не було включено до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Крім того зазначає, що вважає за необхідне повідомити, що його дружина, ОСОБА_2 , яка також працювала на вищевказаних підприємствах у ті роки що і він, була включена до списку пайовиків та отримала земельну ділянку (пай), що підтверджується Державним Актом на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи наведене, вважає, що у зв`язку з невнесенням його до списку пайовиків, відповідачами було порушено його гарантоване право на отримання земельної ділянки (паю) у зв`язку з чим змушений звернутися до суду для відновлення та захисту свого права, інтересу.

Вказує, якщо суд вважає, що строки звернення до суду є пропущеними, то просить поновити такий строк, а також визнати за ним право на земельну частку (пай) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в адміністративних межах Соснівської сільської ради Літинського району Вінницької області, після роздержавлення і приватизації земель колишнього Племзаводу "Україна" - нині правонаступника ФГ "Фавор ВГВ", яке було розташоване за адресою АДРЕСА_1 , у розмірі відповідної кількості умовних кадастрових гектарів, яка визначалась під час розпаювання земель колишнього підсобного господарства "СНВО ім.Фрунзе", що становить 2,5153 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язати Літинську районну державну адміністрацію Вінницької області та Соснівську сільську раду Літинського району Вінницької області включити його до списку пайовиків та виділити в натурі земельну ділянку розміром 2,5153 в умовних кадастрових гектарах з земель резервного фонду чи земель запасу розташованих на території Соснівської сільської ради Літинського району Вінницької області. Судові витрати просить залишити за ним.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Заяв чи клопотань не надходило.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Покоєвич А.О. в судове засідання також не з`явився. Часом раніше направив до суду клопотання, в якому зазначив, що просить провести розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить позов задовольнити. (а.с.215 т.2).

Представник відповідача Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області (яка є правонаступником Соснівської сільської ради Літинського району Вінницької області) Ткачук І.Г. в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Зазначила, що заяву про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 та застосування строків позовної давності підтримує та в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Представник відповідача Літинської районної державної адміністрації Вінницької області в судове засідання не з`явився, надали суду листа про розгляд справи без участі представника. При прийнятті рішення покладаються на думку суду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління держгеокадастру у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, надіслали до суду пояснення на позовну заяву, в якій просять проводити розгляд справи без участі представника.

В задоволенні позову ОСОБА_1 просять відмовити повністю виходячи з наступного.

Так, як вбачається з тексту позовної заяви до 10.10.2004 року позивач працював у ВАТ Племзавод "Україна", а 23.09.2004 року було видано розпорядження Літинської районної державної адміністрації про надання дозволу на роздержавлення і приватизацію земель ФГ "ФАВОР ВГВ". Тому вважають, що позивач міг і мав дізнатись про можливе порушення його права претендувати на земельну частку (пай) з 2004 року. Причини пропущення строку позовної давності позивач не вказав.

Враховуючи викладене Головне управління вважає, що причини пропущення строку позовної давності позивачем є неповажними.

Також просять суд звернути увагу на те, що відповідно саме до рішення Соснівської сільської ради 17 сесії 3 скликання від 27.09.2001 року "Про передачу земель в колективну власність та створення земель резервного, лісового, водного фонду та земель історико-культурного призначення" було передано у колективну власність землі ВАТ Племзавод "Україна" у 2001 році.

Таким чином, Головне управління ставить під сумнів дійсність того факту, що саме розпорядженням Літинської районнної державної адміністрації від 23 вересня 2004 року №306 було надано дозвіл на роздержавлення та приватизацію земель ФГ "Фавор ВГВ". Тобто, роздержавлення ВАТ Племзавод "Україна" проводилось під час роботи позивача у ВАТ Племзавод "Україна".

Зазначають, що відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що якщо трудові відносини осіб з колективами виникли на підставі трудового договору, а не членства в цьому колективі, або частки в підприємстві, то вони не передбачають права на одержання у власність земельної частки (паю). Право на одержання частки землі мають лише члени таких колективів, які залишались у ньому на час приватизації землі.

При цьому, слід мати на увазі, що трудова книжка свідчить не про членство в КСП, СК чи САТ, а про навність трудових відносин з ними.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 на імя ОСОБА_1 (а.с.7-9 т.1) дослідженої в судовому засіданні встановлено, що міститься запис від 28.12.1993 року про прийняття на роботу тракториста-машиніста 3 класу відділку Городище по переводу

10.10.2004 року звільний з роботи за власним бажанням ст.38 КЗпП.

01.07.2007 року прийнятий на посаду слюсаря до ФГ "Фавор ВГВ".

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 17.10.2017 року (а.с.13 т.1) адресованої на ім`я керівника ФГ "Фавор ВГВ" встановлено, що він вказав, що 01.07.2007 року був прийнятий на роботу слюсарем у ФГ "Фавор ВГВ", на якому також працювала його дружина ОСОБА_2 .

ФГ "Фавор ВГВ" було виділено своїм працівниками земельні ділянки, яку в тому числі отримала його дружина відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 051608.

11.08.2014 року був звільнений з ФГ "Фавор ВГВ", у зв`язку із власним бажанням. Вказує, що за час роботи з невідомих причин земельної ділянки не отримав, тому просить надати йому земельну ділянку.

Відповідно до листа Соснівської сільської ради Літинського району Вінницької області за №49-07/08 від 23.01.2018 р. (а.с.17 т.1) ОСОБА_1 надано відповідь наступного змісту, що відповідно до Указу Президента України "Про порядок розпаювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствамі організаціям" №720/95 від 08 серпня 1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Оскільки розпайовані землі знаходяться за межами сіл, відповідно до п. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, розпорядником земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області. В сільській раді список пайовиків на надання земельних часток (паїв) за 20002 рік відсутній, оскільки матеріали по паюванню земель правлінням ВАТ племзаводу "Україна" до сільської ради не передавалися. За інформацією щодо включення до списку пайовиків на виділення земельної частки (паю), причини не включення до списку або копію списку пайовиків на надання земельної частки (пай) рекомендовано звернутися до відповідного компетентного органу.

Відповідно до Архівної довідки Об`єданого трудового архіву Літинського району Вінницької області за №19/01-18 від 21.05.2019 р. (а.с.163 т.1) згідно книг "Відомості нарахування заробітної плати робітників ВАТ "Племзавод "Україна" за січень-лютий 2002 року ОСОБА_1 в списках не значиться.

Відповідно до Архівної довідки Обєданого трудового архіву Літинського району Вінницької області за №19/01-18 від 05.08.2019 р. (а.с.193 т.1) у документах ВАТ "Племзавод "Україна" за 2001 року ОСОБА_1 в списках (відомостях по нарахуванню заробітної плати) не значиться.

Відповідно до рішень 12 сесії 4 скликання Соснівської сілсьької ради від 25.06.2004 р. (а.с.195 т.1), рішення 8 сесії 4 скликання Соснівської сілсьької ради від 17.07.2003 р. (а.с.198 т.1), рішення 6 сесії 4 скликання Соснівської сільської ради від 07.02.2003 р. (а.с.203 т.1) судом встановлено, що на підставі заяв громадян, яких помилково було пропущено як членів сільськогосподарського товариства було включено у Списки громадян-власників сертифікатів на території Соснівської сільської ради та погоджено виділити із земель резервного фонду сільської ради у розмірі 2,18 в умовних кадастрових гектарах.

Відповідно до рішення №42 Соснівської сільської ради від 12 липня 2002 року Про затвердження списків громадян, які мають право на земельну частку (пай) (а.с.222 т.1) вирішено затвердити списки громадян, які мають право на земельну частку (пай) в кількості 948 чоловік для виготовлення державних актів на право приватної власності на землю згідно додатку №1 та №2. Також долучено вказаний список (а.с.223-246 т.1), в якому прізвище ОСОБА_1 відсутнє.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру. В силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до частини одинадцятої статті 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку. Статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості). Відповідно до Указу Президента України № 720 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» у ВАТ Племзавод «Україна» у 2002 році проводилось розпаювання земель колективної власності. Цим указом передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства відповідно до списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю. Згідно роз`яснень викладених в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі – КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

З Указу Президента № 720 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» вбачається, що право на земельну частку (пай) мають не просто особи, які перебували у трудових відносинах з відповідним колективним сільськогосподарським підприємством, сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським акціонерним товариством та пенсіонери, що там працювали, обов`язковою умовою є саме членство у них. Виходячи зі змісту статей 22, 23 ЗК та Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. право на земельний пай особа набуває за наявності усіх трьох умов (перебування в членах КСП, включення до списку осіб, доданого до Державного акту на право колективної власності на землю, одержання КСП Державного акту), суд перевіряє саме ці обставини і, залежно від установленого, вирішує питання про обґрунтованість позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши письмову позицію сторін та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає необхідним в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю за наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно в період часу з 28.12.1993 року по 10.10.2004 року дійсно перебував у трудових відносинах з ВАТ Племзавод "Україна", що підтверджується копією трудової книжки.

Проте архівні довідки Об`єданого трудового архіву Літинського району Вінницької області за №19/01-18 від 21.05.2019 р. та за №19/01-18 від 05.08.2019 р. вказують, що за 2001 рік та за січень-лютий 2002 року ОСОБА_1 у "Відомості нарахування заробітної плати робітників ВАТ "Племзавод "Україна" не значиться.

Таким чином, позивач мав право на одержання земельної ділянки як працівник ВАТ "Племзавод "Україна".

Проте, позивач ОСОБА_1 не вчиняв ніяких дій, направлених на отримання державного акта на право колективної власності на земельну ділянку, додатково не звертався для включення його в списки, не надав суду доказів неправомірності невключення його до списку на право колективної власності на землю та таких вимог, відповідно до ст.13 ЦПК України позивач не заявляв, а тому суд вважає, що право на земельну частку (пай), відповідно до порядку встановленого законом, позивач не набув.

Верховний Суд України в узагальненні «Практики розгляду судами земельних спорів» від 01.09.2003 року звертає увагу на те, що право на одержання земельної частки (паю) у членів КСП виникає з моменту передачі членам КСП державного акта на право колективної власності на землю. Цей процес відбувався в основному у 1994-1997 рр., тобто понад п`ять років тому, у зв`язку з чим необхідно з`ясовувати, чи дотримуються позивачі строків позовної давності (статті 71, 80 ЦК (1540-06). У постанові Верховного суду України від 29 жовтня 2014 року по справі №6-152цс14 визначено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права. Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. У правовій позиції Верховного Суду України викладеній за результатами розгляду справи №6-2469цс16 від 16.11.2016 року, зазначено, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом встановлено, що у 2003-2004 роках Соснівською сільською радою Літинського району Вінницької області виносились рішення про включення до Списку пайовиків осіб, які були помилково пропущені і позивач мав можливість звернутись до сільської ради з відповідною заявою знаючи при існування свого порушеного права.

Крім того, як вбачається із позову про своє порушене право, як зазначив позивач, знав ще у 2004 році, коли його дружина ОСОБА_2 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку, яка також у ті роки працювала на вищевказаних підприємствах (Державний акт серія ВН №051608 від 26.10.2004 року а.с.12 т.1).

Таким чином судом встановлено те, що позивач ОСОБА_1 міг дізнатися про порушення свого права ще у 2004 році, а тому звернувшись з даним позовом в суд лише 09.08.2018 року та пропустив строк звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного прав та інтересу.

Згідно ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, суд не залишає поза увагою акцентування представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління держгеокадастру у Вінницькій області та представника Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області про застосування строків позовної давності. Таким чином, оцінюючи в сукупності всі досліджені у справі докази, суд вважає, що вимоги позивача щодо поновлення строку звернення до суду та визнання за ним права на земельну частку (пай), виділення йому земельної частки (паю) та зобов`язати Літинську районну державну адміністрацію Вінницької області та Соснівську сільську раду Літинського району Вінницької області включити його до списку пайовиків та виділити в натурі земельну ділянку розміром 2,5153 в умовних кадастрових гектарах з земель резервного фонду чи земель запасу розташованих на території Соснівської сільської ради Літинського району Вінницької області є безпідставними, тому в їх задоволенні слід відмовити.

Враховуючи зазначене, хоча позивач ОСОБА_1 і мав право на земельну частку (пай) як працівник товариства, проте пропустив строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, а тому у зв`язку зі спливом позовної давності в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 48, 76, 81, 259, 263-268 ЦПК України, ст.ст.16, 81,89 256. 257, 261 ЦК України, Указом Президента № 720 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» , Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, Літинської районної державної адміністрації Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління держгеокадастру у Вінницькій області, Фермерське господарство «Фавор ВГВ» про визнання права на земельну частку (пай) та зобов`язати вчинити певні дії, відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Вінницького апеляційного суду через Літинський районний суд Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.