Рішення № 99611110, 09.09.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2021 р. Cправа № 902/480/21

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шейгець І.В.

За участю представників

позивача Федоренко А.В., наказ №63 від 01.11.2019.

відповідача Денисюк О.С., ордер КВ №403892 від 27.05.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська птахофабрика" (вул. Садова, 9, с. Морозівка, Баришівський район, Київська обл., 07526)

до: Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський" (вул. Соборна, буд. 200, Бершадський район, Вінницька обл, 24412)

про стягнення 8301498,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Морозівська птахофабрика" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський" про стягнення 8 301 498,21 грн. заборгованості, з яких 5 398 245,06 грн. - основного боргу, 243 051,02 грн.- пені, 59 166,99 грн. - 3 % річних, 109 154,42 грн. - інфляційних втрат, 2 491 880,72 грн. - 20 % штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №14/09/2020 від 14.09.2020 в частині оплати товару.

Ухвалою суду від 17.05.2021 відкрито провадження у справі №902/480/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 08 червня 2021 року.

03.06.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем визнається частина основного боргу яка залишилась після взаємозаліку, а стягнення штрафних санкцій не визнаються, з підстав вказаних у відзиві.

Також 03.06.2021 відповідачем подано до суду заяву про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №910/12876/19.

В судове засідання 08.06.2021 з`явились представники сторін.

За наслідками судового засідання, суд відклав вирішення питання про зупинення провадження у справі та задовольнив клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, підготовче засідання відкладено на 06.07.2021 (Протокольна ухвала).

05.07.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає викладені у відзиві обставини безпідставними та недоведеними та заперечує щодо заяви відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки обставини даної справи не пов`язані зі справою до якої просить відповідач зупинити провадження.

06.07.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме Акт заліку взаємних однорідних вимог від 05.07.2021 та копія Акту звірки розрахунків від 05.07.2021.

В судове засідання 06.07.2021 з`явились представники сторін.

За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі у зв`язку із відсутністю підстав для зупинення провадження у справі. Крім того, протокольною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 16.08.2021.

В судове засідання 16.08.2021 з`явились представники сторін.

В судовому засіданні за обопільною згодою сторін судом закрито підготовче провадження та відкрито судове засідання з розгляду справи по суті (Протокольна ухвала). За наслідками судового засідання судом відкладено розгляд справи по суті на 09.09.2021 (Протокольна ухвала).

09.09.2021 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, зокрема Акт заліку взаємних однорідних вимог від 11.08.2021 та копія Акту звірки розрахунків від 31.08.2021.

На визначену судом дату 09.09.2021 в судове засідання з`явились представники сторін.

Представник відповідача підтримав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, представник позивача не заперечив щодо долучення даних доказів до матеріалів справи.

Суд протокольною ухвалою долучив додаткові докази до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням здійсненого між сторонами, після відкриття провадження у справі, заліку однорідних вимог.

Представник відповідача визнав залишок основного боргу в сумі 1659856,37 грн та заперечив щодо стягнення штрафу, пені, інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 09.09.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14 вересня 2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Морозівська птахофабрика" (позивач, в договорі Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Птахокомбінат Бершадський" (відповідач, в договорі Покупець) було укладено договір поставки №14/09/2020 , відповідно до п 1.1. якого згідно даного договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві добові курчата бройлера кросу ROSS 308, COBB 500, щеплені згідно превентивної програми замовника за окрему плату, вироблені на власних виробничих потужностях на власних виробничих цехах, надалі товар, а Покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Поставка товару здійснюється згідно Додатків до даного договору (з зазначенням графіку поставки, кількості, та строки оплати курчат), які є невід`ємними частинами Договору (п. 1.2. Договору).

Кількість товару, що поставляється вказується у Додатках та/або Специфікаціях до даного договору (п. 2.2. Договору).

Вартість товару вказується з врахування ПДВ. включає в себе пакування, доставку та зазначається в Додатках до даного договору. Ціна товару, що визначена Сторонами в діючих Додатках до даного Договору, є дійсною за умови дотримання Покупцем вимог пункту 3.4 цього Договору щодо строків та розмірів оплати кожної партії товару, та відсутності прострочених платежів Покупця за попередні партії поставленого товару. Підвищення або зниження ціни за одиницю товару можливе за умови обґрунтованої пропозиції однієї із сторін даного договору шляхом підписання додаткової угоди до даного договору. При цьому нова ціна буде дійсною на всі наступні поставки товару, що заплановані після підписання вказаної додаткової угоди, але до моменту нового перегляду вартості товару. Пропозиції щодо перегляду ціни товару допускаються не частіше, ніж один раз на календарний місяць. Загальна вартість поставленого товару визначається згідно накладних, на підставі яких здійснювались поставки товару. Розрахунки по даному договору здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника (п. 3.1. – 3.3. Договору).

Оплата кожної партії товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування оплати на рахунок Постачальника вартості партії курчат в наступному порядку: -50% від загальної вартості партії Товару в день закладки яєць в інкубатор, згідно рахунку «Постачальника», -50% від загальної вартості партії Товару в день поставки товару, але не пізніше 2 (двох) календарних днів, починаючи від дня поставки товару (п. 3.4. Договору).

Умови постаки, упаковка товару та прийом-передача товару визначені в розділах 4, 5 та 6 Договору.

За порушення термінів оплати відповідної партії товару Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом всього часу існування заборгованості, від суми такої заборгованості, за весь час затримки платежу (в час затримки платежу враховуються всі календарні дні). Крім того Покупець, у разі прострочення оплати, на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити на користь останнього вартість неоплаченого товару із врахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 відсотків річних від простроченої суми. Сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання проводиться за весь час існувань заборгованості. За порушення термінів оплати відповідної партії товару більше ніж 10 календарних днів, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 20% від суми заборгованості (п. 7.2. Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 р. включно, але в будь - якому випадку до проведення повних взаєморозрахунків між Сторонами (п. 11.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач за період з 06.10.2020 по 13.03.2021 поставив відповідачу товар (добові курчата) загальною вартістю 14988007,77 грн, що стверджується, наявними в матеріалах справи, видатковими накладними (Т1 а.с.33-48) та товаротранспортними накладними (Т1 а.с. 49-75)

Даний товар був отриманий уповноваженими особами відповідача, що підтверджується довіреностями на отримання цінностей (Т1 а.с. 76-90).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково на загальну суму 9589762,71 грн, що стверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача (Т.1 а.с. 91-232).

06.02.2021 позивачем на адресу відповідача направлявся лист вимога №67 від 01.02.2021 про сплату заборгованості.

Станом на 16.03.2021 за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 5398245,06 грн, що стверджується обопільно підписаним Актом звірки розрахунків – 00010 від 16.03.2021 (Т.1 а.с. 233).

Відповідачем було надіслано Позивачу лист вих. № 421 від 09.11.2020 р. з проханням відтермінувати оплату за поставлений товар згідно графіку в термін до 30.11.2020 року, та лист вих. № 42 від 17.01.2021 року з графіком погашення заборгованості до 10.03.2021 року.

Як зазначено позивачем в позовній заяві відповідач не виконує запропонований ним графік та не сплатив заборгованість, з огляду на це позивач був змушений звернутись до суду з вимогою про стягнення з відповідача 5 398 245,06 грн. - основного боргу, 243 051,02 грн.- пені, 59 166,99 грн. - 3 % річних, 109 154,42 грн. - інфляційних втрат та 2 491 880,72 грн. - 20 % штрафу.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що частина основного боргу між сторонами погашена Актами заліку взаємних однорідних вимог, тому просить суд після надання відповідних доказів закрити провадження у справі в цій частині, решту основного боргу визнає в повному обсязі. Разом з тим, в частині стягнення пені, штрафу, індексу інфляції та 3% річних відповідач позов не визнає та зазначає, що дані санкції є надмірно великі і їх стягнення призведе до надмірного збагачення позивача та порушить принцип рівності сторін.

Крім того, відповідач зазначає, що наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій здійснений без урахування ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто по за межами 6 місяців, а також позивачем у розрахунку не вірно визначений момент виникнення зобов`язань, а саме не враховано відтермінування зобов`язань, яке на думку відповідача було погоджено з позивачем.

З огляду на викладене просить в частині стягнення пені, штрафу, індексу інфляції, 3% річних та судового збору відмовити.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №14/09/2020 від 14.09.2020р. не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару, за таких обставин, на день подачі позовної заяви до суду у відповідача рахувалась заборгованість в сумі 5398245,06 грн.

Разом з тим, після відкриття провадження у справі між сторонами було обопільно підписано Акти заліку взаємних однорідних вимог від 05.07.2021 та від 11.08.2021 та Акт звірки розрахунків – 00049 від 31.08.2021, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.08.2021 становить 1659856,37 грн, які додано відповідачем та позивачем до клопотань про залучення доказів до матеріалів справи.

Крім того, представник позивача підтвердив даний фак в судовому засіданні, а представник відповідача визнав позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 1659856,37 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За наведених обставин, з урахуванням поданих сторонами доказів проведення взаємозаліку, після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 3738388,69 грн., у зв`язку із чим провадження у справі в цій частині основного боргу підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням витрат на сплату судового збору в цій частині на відповідача.

В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 1659856,37 грн, як обґрунтовані, підтвердженні доказами та визнані відповідачем.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 243 051,02 грн.- пені, 59 166,99 грн. - 3 % річних, 109 154,42 грн. - інфляційних втрат та 2 491 880,72 грн. - 20 % штрафу.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.7.2. Договору за порушення термінів оплати відповідної партії товару Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом всього часу існування заборгованості, від суми такої заборгованості, за весь час затримки платежу (в час затримки платежу враховуються всі календарні дні). Крім того Покупець, у разі прострочення оплати, на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити на користь останнього вартість неоплаченого товару із врахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 відсотків річних від простроченої суми. Сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання проводиться за весь час існувань заборгованості. За порушення термінів оплати відповідної партії товару більше ніж 10 календарних днів, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 243 051,02 грн.- пені, 59 166,99 грн. - 3 % річних, 109 154,42 грн. - інфляційних втрат та 2 491 880,72 грн. - 20 % штрафу помилок не виявив, а тому заявлені позивачем вимоги, є такими що передбачені договором та законом.

Щодо тверджень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву суд зазначає наступне.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Тому, нарахування пені відносно кожного простроченого платежу припиняється зі спливом шести місяців.

Як вбачається, з розрахунку позивача, долученого до позовної заяви (Т.1 а.с. 15-28), останнім здійснено нарахування пені за кожну поставку окремо та в межах 6 місяців від дня виникнення зобов`язання відповідно до п. 3.4. Договору.

Твердження відповідача, що між сторонами погоджено інший графік оплати за отриманий товар (листи відповідача на адресу позивача №421 від 09.11.2020 та № 42 від 17.01.2021) спростовується, надісланим позивачем на адресу відповідача, листом вимогою №67 від 01.02.2021 в якому позивач вимагає сплатити заборгованість в розмірі 5847253,63 грн до 07.02.2021.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно не вірного нарахування позивачем штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Водночас, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд приймає рішення про зменшення розміру штрафу та пені на 50%, з власної ініціативи, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у сукупності із об`єктивними обставинами складної ситуації у державі, економічного її становища та епідеміологічною ситуацією в країні у зв`язку з COVID-19, проведення відповідачем часткових проплат за поставлену продукцію та взаємо заліки, до подачі позовної заяви до суду та після; незначний термін прострочення відповідачем заборгованості, враховуючи положення ст. 129 Конституції України, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин які є підставою для зменшення розміру пені та штрафу.

Крім того, судом взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).

Також, враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявлених до стягнення неустойки на 50% з заявлених

243 051,02 грн.- пені до 121525,51 грн та 2 491 880,72 грн. - 20 % штрафу до 1245940,36 грн.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача в повному розмірі, оскільки в частині закриття провадження та в частині зменшення неустойки витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі не враховуючи закриття та зменшення.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 129, 231, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3738388,69 грн. основного боргу закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат Бершадський" (вул. Соборна, буд. 200, Бершадський район, Вінницька обл, 24412, код ЄДРПОУ 04366719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська птахофабрика" (вул. Садова, 9, с. Морозівка, Баришівський район, Київська обл., 07526, код ЄДРПОУ 33889787) 1659856,37 грн. - основного боргу, 59166,99 грн. – 3% річних, 109154,42 грн – інфляційного збільшення, 121525,51 грн - пені, 1245940,36 грн. - 20% штрафу та 124523,00 грн. – відшкодування витрат на сплату судового збору.

4. У частині стягнення з відповідача 121525,51 грн – пені та 1245940,36 грн. - 20% штрафу відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається відповідно до ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 15 вересня 2021 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Садова, 9, с. Морозівка, Баришівський район, Київська обл., 07526)

3 - відповідачу (вул. Соборна, буд. 200, Бершадський район, Вінницька обл, 24412)