Рішення № 9960797, 16.06.2010, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

№ 2 - 4875 - 2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2010 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя у складі судді Кашицької С.А. при секретарі Усенко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства "Фірма Азовбудматеріали" про стягнення вартості його вкладу у колективній власності підприємства та стягнення судових витрат ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Колективного підприємства "Фірма Азовбудматеріали" про стягнення вартості його вкладу у колективній власності підприємства та стягнення судових витрат . В обґрунтування своїх позовних вимог , позивач в своїй позовній заяві , вказав , що з 1983 року працював на підприємстві відповідача, яке потім під час приватизації було реорганізоване у колективне підприємство "Фірма Азовбудматеріали". На момент реорганізації йому було видане Свідоцтво про право власності на частку в майні підприємства. Розмір його частки визначався у відсотках від розміру статутного фонду та складав 0,5612 %. 23.05.02 року його було звільнено з підприємства на підставі ст.41 п.2 КзоТ України. У зв'язку з його звільненням та виходом з трудового коллективу , адміністрація запропонувала йому отримати вартість його вкладу в сумі 305,91 грн , про що направила на його адресу листа за № 294 від 31.03.2005 року . З цією вартістю його вкладу він не згоден та просив суд стягнути з відповідача на його користь вартість його вкладу в майні Колективного підприємства "Фірма Азовбудматеріали" , виходячи з вартості всього майна підприємства на час його звільнення, відповідно до висновку судової бухгалтерської експертизи в сумі - 31 056 грн. з урахуванням , встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних у розмірі - 48954, 88 грн. за весь час прострочення виконання зобов'язання, а також стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 повністю підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі .

Представник позивача - ОСОБА_2, діючий на підставі доручення , у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги , заявлені ОСОБА_1 та пояснив, що позивач до його звільнення 23.05.02 р. , був членом колективного підприємства "Фірма Азовбудматеріали" та співвласником у колективній власності підприємства. 31.03.2005 року на адресу позивача відповідач направив листа за № 294 , в якому запропонував позивачу отримати вартість його долі в Статутному фонді колективного підприємства "Фірма Азовбудматеріали" у розмірі 305 , 91 грн. Згідно довідки , яка мається в матеріалах справи , розмір долі позивача в колективному підприємстві "Фірма Азовбудматеріали" складає 0, 7517 % .Враховуючи те , що оскільки діючим законодавством не передбачався такий термін , як «доля» , а застосовувався до таких правовідносин термін « вклад» , то таким чином в даній довідці був вказаний саме розмір вкладу позивача . Відповідно до ст. 23 Закону України "Про власність" , який діяв на момент виникнення спірних правовідносин , « в власності колективного підприємства мається виготовлена продукція , отримані доходи , а також інше майно , придбане на підставах , не заборонених законом . Згідно ч.1 ст.10 Закону України "Про підприємства в Україні" : « майно підприємства складають основні фонди , оборотні средства , а також інші цінності , вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства .» Згідно ч.2 ст.23 Закону України "Про власність» « в майні колективного підприємства визначаються вклади робітників. Розмір вкладу робітника в майні колективного підприємства визначається в залежності від його трудової участі в діяльності державного або орендного підприємства , а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення.» Таким чином , вклад робітника колективного підприємства визначається саме в майні такого підприємства , а не в уставному фонді. Відповідно з ч.4 ст.23 Закону України "Про власність» , робітнику , який припинив трудові відносини з підприємством , виплачується вартість його вкладу. Оскільки вклад робітника визначається в майні підприємства відповідно ч.2 ст.23 Закону України "Про власність", а майном підприємства , згідно з ч.1 ст.10 Закона України "Про підприємства в Україні" є всі цінності , вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства , то виплаті звільненому робітнику підлягає вартість його вкладу , виходячи із всього майна підприємства на дату його звільнення. Оскільки , згідно висновку судової бухгалтерської експертизи № 11/ 2006 від 21.06.2006 р. , власне майно КП "Фірма Азовбудматеріали" , складає 4117, 4 тис.грн. , а вклад позивача в майні складає - 0, 7517 % , то виплаті позивачу підлягає сума - 31 056 грн. , а з урахуванням , встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних , підлягає стягненню сума - 48954, 88 грн. за весь час прострочення виконання зобов'язання, а також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача , понесені ним судові витрати по справі. Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача вартість його вкладу в сумі - 31 056 грн., а з урахуванням , встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних у розмірі 48954, 88 грн. за весь час прострочення виконання зобов'язання та стягнути понесені позивачем судові витрати по справі.

Представник позивача ОСОБА_3 , діючий на підставі доручення , у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги , заявлені ОСОБА_1 та пояснив , що позивач ОСОБА_1, тривалий час працював в КП "Азовбудматеріали" , та з часу його створення вносив вклад в його розвиток не тільки періодичними внесками коштів на рахунок підприємства а й своєю трудовою участю брав участь у збільшені майна підприємства. Статутний фонд відповідача КП "Азовбудматеріали" був сформований за рахунок придбаного трудовим колективом майнового комплексу, участь в чому також приймав і позивач ОСОБА_1. Розмір Статутного фонду КП на час його створення дорівнював 40 тис. 692 грн. 25 коп. та відповідав вартості майнового комплексу КП "Азовбудматеріали". З моменту створення колективного підприємства та з урахуванням тривалого часу трудової участі у його роботі позивача, розмір вартості майна КП значно збільшився і на 30.04.2002 року дорівнював - 4 млн. 141тис. 400 грн. У відповідності до ст. 23 "Закону України "Про власність" на час звільнення працівникам виплачується вартість його вкладу в майно підприємства, а не до Статутного фонду, як вважає відповідач. Розмір вкладу працівника визначається від його трудової участі у збільшенні майна колективного підприємства, після його створення. Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством виплачується вартість його вкладу. У судовому засіданні було встановлено, що розмір Статутного фонду КП на час його створення дорівнював 40 тис. 692 грн. 25 кап. та відповідав вартості майнового комплексу КП "Азовбудматеріали і позивач при цьому брав участь у створені КП. З урахуванням, в тому числі і тривалої трудової участі позивача, на момент його припинення трудових відносин з підприємством на 30.04.2002 року розмір вартості майна відповідача вже дорівнював 4 млн. 141тис. 400 грн. Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи вбачається , що , якщо розмір вкладу позивача сформований з врахуванням його трудової участі в збільшені майна КП , у такому разі вартість вкладу позивача ОСОБА_1 в майно підприємства складає 31 тис. 056 грн. а з урахуванням , встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних , складає - 48954, 88 грн. за весь час прострочення виконання зобов'язання. Просив суд стягнути з відповідача на користь позивача вартість його вкладу в сумі - 31 056 грн., а з урахуванням , встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних у розмірі 48954, 88 грн. за весь час прострочення виконання зобов'язання та стягнути понесені позивачем судові витрати по справі.

Представник відповідача - Федотова О.В. , діюча на підставі доручення , позовні вимоги позивача не визнала та пояснила , що дійсно позивач є власником вкладу у колективній власності підприємства КП "Фірма Азовбудматеріали" в сумі 305,91 грн. У 2002 році позивача, як матеріально відповідальну особу було звільнено з підприємства за втрату довіри та здійснену, але непогашену недостачу ТМЦ. Звільнення саме з таких підстав позивачем не оскаржене, що свідчить про згоду позивача з підставами та процедурою звільнення. Також, представник відповідача Федотова О.В. пояснила, що на момент приватизації підприємства: вартість усього майна , викупленого у Держави, шляхом внесення майнових сертифікатів та напрацьованого за час оренди , статутний фонд та суми усіх вкладів членів організації орендарів, що приймали участь у приватизації , співпадали та становили розмір статутного фонду, що визначений у Статуті підприємства. Тому , з огляду на цей факт, була наявною можливість визначити відсоткове співвідношення суми вкладу як до вартості всього майна так і до статутного фонду для спрощення процедури нарахування відсотків від прибутку кожному члену трудового колективу, право на отримання якого , визначено Законом України "Про підприємства в Україні". При цьому, показники співвідношення були ідентичні. В подальшому, за наслідками збільшення майна за рахунок господарської діяльності підприємства, проведення індексації вартості основних фондів за рішенням уряду держави, вартість майна збільшувалася, але таке збільшення вартості майна підприємства , не тягне автоматичне збільшення вкладів членів трудового колективу, бо суб'єктом права колективного майна колективного підприємства, згідно зі ст. 20 Закону України "Про підприємства в Україні", є юридична особа - колективне підприємство, а не трудовий колектив або члени трудового колективу. Законодавчо не визначено, що сума вкладів членів трудового колективу повинна співпадати з вартістю усього майна підприємства, а тому факт збільшення вартості майна не зумовлює обов'язкове збільшення суми вкладів членів трудового коллективу. Тому вона вважає , що вимоги позивача та його представників про визначення вартості вкладу від усього майна законодавчо необгрунтовані . Також пояснила , що позивач та його представники суперечать собі в тому, що наполягають на відсутності правової норми для визначення розміру долі (частки) від цілого, у той час, як позовна сума - вартість вкладу ними розрахована саме як частка від цілого. Позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно сплати вартості його вкладу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних в сумі 48 954,88 грн у порядку передбаченому ст. 625 ЦК України також не визнає , оскільки позивач безпідставно заявляє вимоги до відповідача про сплату його вкладу в майні КП "Азовбудматеріали" на час звільнення в сумі 31 056 грн. Окрім того вважає, що підприємство не порушило грошове зобов"язання перед позивачем та не має прострочення виконання грошового зобов"язання оскільки підприємство ніколи не оспорювало право позивача на отримання його вкладу в сумі 305,91 грн, за яким він у порушення вимог закріплених у п.2.1. положення про часткову участь від 21.04.00 р. к КП "Азовбудматеріали" не звертався, заяву на підприємство про сплату його вкладу не подавав, свідоцтво про право власності на частку не надавав. Більш того, КП " Фірма Азовбудматеріали" направляло позивачу повідомлення про його право отримати вклад, сплачувало позивачу його вклад поштовим переводом , але позивач відмовився його отримати. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача .

Представник відповідача Іщенко В.М. діюча на підставі доручення , також позовні вимоги позивача не визнала, підтримала пояснення представника відповідача Федотової О.В. та додала, що початково ОСОБА_1 в майно підприємства вніс майновий сертифікат, вартістю 10,50 грн та майно, отримане за наслідками персоніфікації вартості майна, напрацьованого за час оренди в сумі 183,77 грн. В подальшому, на збільшення суми свого вкладу, ОСОБА_1,, як і решта учасників трудового колективу за рішеннями загальних зборів, вносив кошти на збільшення суми свого вкладу у серпні 1996 року, у липні 1998 року та у квітні 2000 року. На момент звільнення вартість його вкладу становила - 305,91 грн. Додаткових доказів на підтвердження участі позивача у збільшенні майна колективного підприємства ним не надано, а тому позовні вимоги безпідставні. Також Іщенко В.В. пояснила, що до звільнення ОСОБА_1, а також після звільнення ОСОБА_1, кожному з працівників підприємства поверталася саме вартість вкладу внесеного в майно підприємства. Цей факт відомий позивачу та ним не оспорений. Статут Колективного підприємства та Положення про дольову участь формувалися у складних обставинах формування та зміни законодавства, тож можливо у їх змісті і містилися деякі помилки, проте, існуючий порядок виплати суми вкладів при звільненні цілком відповідає вимогам ст. 23 Закону України "Про власність". КП "Азовбудматеріали" направляло позивачу повідомлення про його право отримати вклад, сплачувало позивачу його вклад поштовим переводом але позивач відмовився його отримати. Просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити .

Суд, вислухавши позивача, представників позивача , представників відповідача , дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 до КП "Фірма Азовбудматеріали" підлягає задоволенню частково , за наступними підставами.

Зі Статуту підприємства ( а/с -36 т.1 ) вбачається, що воно утворене шляхом реорганізації орендного підприємства "Азовський завод будматеріалів" та є його правонаступником.

Позивач ОСОБА_1 був членом організації орендарів, приймав участь у приватизації підприємства, звільнився з підприємства 23.05.02 р. ( а/с - 6 т.1) та на час звільнення мав вклад у майні підприємства в сумі 305,91 грн. Згідно ст. 4 Закону України "Про підприємства в Україні", діючим на час виникнення спірних правовідносин, відносини, пов'язані з підприємствами в Україні, регулювалися цим Законом та іншим законодавством, що визначало окремі особливості та види діяльності підприємств в Україні.

Статтею 20 Закону України "Про власність" суб'єктом права власності, зокрема, були колективні підприємства.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про власність", чинного на час виникнення спірних правовідносин, у власності колективного підприємства є вироблена продукція, одержані доходи, а також майно, придбане на підставах, не заборонених законодавством. У майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. Розмір вкладу працівника визначається залежно від його трудової участі у діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення. На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і виплачуються проценти в розмірі, що визначається трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства. Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством виплачується, вартість вкладу.

Таким чином , Законом України "Про власність" та Законом України "Про підприємства в Україні « , визначення розміру вкладу працівника колективного підприємства (члена підприємства) не пов'язувалось з певними межами або з відповідністю суми вкладів працівників вартості всього майна підприємства чи розміру статутного фонду та відповідно до законодавства член колективного підприємства, який припинив трудові відносини з ним, має право на одержання вартості вкладу, а не частки в майні підприємства чи частки у статутному фонді підприємства.

Суд , враховуючи наведені норми Закону України "Про власність", вважає, що член колективного підприємства (працівник) , який припинив трудові відносини з ним, має право на одержання вартості вкладу, а не частки в майні колективного підприємства на час його звільнення .

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" , якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові , суд зобов'язаний застосовувати закон, який регулює відповідні правовідносини.

Аналізуючи , Статут КП "Фірми Азовбудматеріали" та Положення про дольову участь у власності, можна дійти висновку, що до нього включені положення, не передбачені для права власності колективного підприємства Законом України "Про власність". За наявності невідповідності Закону України "Про власність" норм Статуту підприємства відповідача і Положення про часткову участь у власності підприємства відповідача , при вирішенні правовідносин сторін , суд застосовує положення Закону України "Про власність" та Закону України "Про підприємства в Україні" для визначення обсягу майнових прав позивача у відповідності з цими законами.

Вартість вкладу позивача згідно , наданих документів відповідачем , складала - 305,91 грн. та позивачем не оспорена. Інших доказів участі позивача у збільшенні майна колективного підприємства після його створення, позивачем не надано, тому підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача вкладу позивача , виходячи з вартості всього майна підприємства на час його звільнення , розрахованої згідно висновку судової бухгалтерської експертизи № 11/ 2006 від 21.06.2006 р. як 0, 7517 % від балансової вартості всього майна підприємства на час звільнення позивача , що складає суму - 31 056 грн. , немає.

При таких обставинах , суд вважає , що позовні вимоги ОСОБА_1 до Колективного підприємства "Фірма Азовбудматеріали" про стягнення вартості вкладу у майні колективного підприємства "Фірма Азовбудматеріали" підлягають задоволенню частково в сумі вартості його вкладу - 305,91 грн.

Вирішуючи питання про позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення з відповідача вартості його вкладу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних у розмірі 48 954,88 грн ., у порядку передбаченому ст. 625 ЦК України, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки у судовому засіданні не було встановлено порушення грошового зобов'язання відповідача стосовно позивача. А саме, у судовому засіданні встановлено, що позивач з заявою про повернення вкладу до відповідача після звільнення у 2002 році не звертався, звернувся до суду з позовом у 2005 році за захистом своїх прав , оскільки не був згоден з розміром свого вкладу. Доказів, які б свідчили про порушення грошового зобов'язання з боку відповідача стосовно ОСОБА_1 та були б підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання , передбаченої ст. 625 ЦК України у судовому засіданні не встановлено.

Оскільки судом задовольняються позовні вимоги позивача лише у частині яка не оспорюється відповідачем, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі у порядку передбаченому ст. 88 ЦПК України суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, стст. 20-23 Закону України "Про власність", Законом України "Про підприємства в Україні", постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Колективного підприємства "Фірма Азовбудматеріали" про стягнення вартості вкладу у майні колективного підприємства "Фірма Азовбудматеріали" та стягнення судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з Колективного підприємства "Фірма Азовбудматеріали" ( м. Маріуполь, Мартенівський масив 135, код ЕДРПОУ 00290541 р/р - 26005301510193 у Іллічівському ГВ АК ПІБ, МФО 224442) на користь ОСОБА_1 вартість його вкладу у майні колективного підприємства в сумі 305,91 грн.

У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Колективного підприємства "Фірма Азовбудматеріали" - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга повинна бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя