Рішення № 9960704, 09.06.2010, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 2-378/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2010 року Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді - Костюкевича О.К.

при секретарі - Хмілевській І.О.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача Комара Л.І., Артесюка В.В., Литвинюк В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Добробут», Борохівської сільської ради про стягнення заробітної плати, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до КП «Добробут», Борохівської сільської ради про стягнення заробітної плати, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування шкоди.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі розпорядження голови Борохівської сільської ради № 22 від 09.06.2008 року її було прийнято на посаду начальника Комунального підприємства «Добробут». Дане підприємство було створено по територіальному принципу Борохівською сільською радою, організаційна структура якого затверджена сесію даної сільської ради.

Зазначає, що розпорядженням голови Борохівської сільської ради від 31.07.2009 року її незаконно було звільнено з посади начальника комунального підприємства, оскільки у той період вона перебувала на стаціонарному лікуванні, що стверджується листком непрацездатності. Після звільнення з роботи відповідач не провів із нею повного розрахунку, як того вимагає ст. 116 КЗпП України. За період роботи на даному підприємстві тривалий час не в повному обємі їй виплачувалась заробітна плата, тому з квітня місяця 2009 року по серпень місяць 2009 року утворилась заборгованість на загальну суму 6368 грн. 10 коп.

Крім того, відповідач зобовязаний був відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України в день звільнення видати трудову книжку, однак з його боку цього зроблено не було.

Також відповідач зобовязаний, відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, виплатити їй середній заробіток за весь час затримки всіх належних виплат, як звільненому працівникові, по день фактичного розрахунку. Тобто, відповідач згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України повинен відшкодувати їй компенсацію за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячної заробітної плати починаючи з моменту її звільнення і до моменту винесення судом рішення.

З звязку з такими протиправними діям відповідача їй було завдано моральну шкоду, яка полягала в тому, що без трудової книжки вона не може влаштуватись на іншу роботу, і це негативно відображається на її матеріальному становищі, так як вона позбавлена можливості купити собі продукти харчування, предмети гігієни, одяг тощо. Завдану моральну шкоду вона оцінює в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Тому, просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 6368 грн. 10 коп., інфляційні втрати і 3% річних у розмірі 305 грн. 91 коп., а всього 6674 грн. 01 коп. А також просить стягнути грошову компенсацію за час вимушеного прогулу у розмірі середньомісячної заробітної плати починаючи з моменту її звільнення і до моменту постановлення судом рішення, моральну шкоду в розмірі 5000 грн., судові витратив та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 збільшила свої позовні вимоги і просила суд стягнути солідарно з відповідачів на її користь заборгованість по заробітній платі починаючи з квітня 2009 року по 26.08.2009 року в розмірі 6368 грн. 10 коп.; грошову компенсацію за час затримки невиплати заробітної плати з вини відповідачів в розмірі середньомісячної заробітної плати починаючи з 31.07.2009 року і до моменту винесення рішення, а всього на суму 13976 грн. 80 коп.; інфляційні витрати і 3 % річних від основної суми боргу по заробітній платі та основної суми боргу по грошовій компенсації в розмірі 1936 грн. 49 коп.; моральну шкоду в розмірі 5000 грн. 00 коп.; витрати на правову допомогу в розмірі 1200 грн. 00 коп.; транспортні і технічні витрати в розмірі 62 грн. 40 коп.; понесені витрати на лікування, які вона витратила перебуваючи на лікарняному, а судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Крім того, суду пояснила, що розпорядженням голови Борохівської сільської ради від 09.06.2008 року вона була прийнята на роботу. За усною домовленістю між ними її заробітна плата повинна була становити не менше 1000 грн. 00 коп. на місяць. На її неодноразові прохання укласти з нею контракт голова сільської ради Артесюк В.В. відмовився. Працюючи начальником КП «Добробут» вона фактично виконувала ще й обовязки бухгалтера і касира, тому з жовтня місяця 2008 року встановила собі надбавку в розмірі 50 % посадового окладу за інтенсивність праці та особливий характер праці. Дану інтенсивність вона собі нараховувала з жовтня 2008 року по квітень 2009 року. Також, відповідно до вимог чинного законодавства, вона з 01.12.2008 року та з 01.04.2009 року підвищила собі розмір посадового окладу.

Починаючи з січня місяця 2009 року на неї з боку голови сільської ради почався моральний тиск, їй були створені нестерпні умови праці, тому вона змушена була 30.07.2009 року написати заяву про звільнення. А з 31.07.2009 року по 21.08.2009 року вона перебувала на лікарняному, що стверджується листком непрацездатності. Тому вважає, що її 31.07.2009 року було незаконно звільнено. Про своє звільнення вона дізналась лише 26.08.2009 року і в той день її змусили провести та підписати акт прийому-передачі матеріальних цінностей та документації . Трудову книжку вона так і не отримала, повний розрахунок з нею з боку КП «Добробут» так і не проведено. Тому просить її позов задовольнити в повному обємі.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги своєї довірительки повністю підтримала з підстав вищенаведених та просила позов задовольнити.

Представник відповідача від КП «Добробут» Литвинюк В.П. в судовому засіданні позов не визнала і суду пояснила, що джерелом коштів на виплату керівнику КП «Добробут» заробітної плати є отримання прибутку. Статутом КП «Добробут» не передбачено нарахування та виплата керівнику підприємства надбавки за інтенсивність праці та особливий характер праці. З проведеної ними перевірки, після звільнення позивачки, було встановлено, що за період роботи останньої ніяких прибутків у підприємства не було. Навпаки, завдяки ряду дій ОСОБА_1 підприємство зазнало збитків на суму 7379 грн. 38 коп., а також існує заборгованість за електроенергію в сумі 5304 грн. 06 коп. Крім того, вона вважає, що визначена сума заборгованості заробітної плати позивачки, проведеної державним інспектором праці ОСОБА_6 є невірною. Так як, ці розрахунки проводились по самих нарахуваннях ОСОБА_1, а вони були надуманими і безпідставними. Тому, просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Представник відповідача Комар Л.І. в судовому засіданні позов не визнав і суду пояснив, що звільнення позивачки з роботи було проведеного головою Борохівської сільської ради правомірно. Оскільки, на підставі самої заяви ОСОБА_1 від 30.07.2009 року, останню 31.07.2009 року було звільнено з просади начальника комунального підприємства «Добробут» за власним бажанням. Позивачка трудової книжки не отримала на руки, оскільки за її отриманням не зверталась. Сама ж позивачка змінила своє місце проживання і про нову адресу сільську раду не повідомила. 22.08.2009 рекомендованим листом позивачці на адресу : с. Борохів вул.. Перемоги, 35, було надіслано повідомлення про необхідність проведення прийому-передачі документів, отримання трудової книжки та проведення з нею повного розрахунку по заробітній платі. Однак, даний лист повернувся на адресу сільської ради з відміткою листоноші, що адресат відмовся від отримання листа. Таким чином, позивачка свідомо ухилилась від його отримання, тому немає ніяких підстав для задоволення її позовних вимог в частині виплати грошової компенсації за час вимушеного прогулу у розмірі середньомісячної заробітної плати. Ніякого морального тиску голова сільської ради на позивачку ніколи не чинив. Будь-яких підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 він не вбачає, тому в задоволенні позову також просить відмовити.

Представник відповідача голова Борохівської сільської ради Артесюк В.В. в судовому засіданні позов не визнав. Повністю підтримав думку Комара Л.І. та Литвинюк В.П. і також просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона являється головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці у Волинській області і за завданням прокуратури Ківерцівського району 30.07.2009 року проводила у КП «Добробут» перевірку по дотриманню законодавства про працю. Дана перевірка проводилась у присутності директора даного підприємства - позивачки ОСОБА_1 В ході перевірки було встановлено, що директор даного підприємства допустила ряд порушень вимог законодавства про працю, а саме : в порушення вимог ст. 97 КЗпП України начальник підприємства самостійно одноособово видала наказ про встановлення собі з 10.06.2008 року посадового окладу в розмірі 650 грн.; наказом від 10.06.2008 року встановлено надбавку до посадового окладу за інтенсивність праці та особливий характер роботи в розмірі 50 відсотків до посадового окладу; наказами від 28.11.2008 року та 01.04.2009 року підвищила собі посадовий оклад. Тобто, ОСОБА_1 фактично нарахувала собі заробітну плату в розмірі 120 % мінімальної заробітної плати щомісячно та надбавку 50 % посадового окладу за інтенсивність в роботі, а всього нараховано надбавки в сумі 3777 грн. 00 коп. Також, в порушення вимог ст. 115 КЗпП України станом на 30.07.2009 року заборгованість із виплати заробітної плати ОСОБА_1 становила 2207 грн. Крім того, позивачка допустила ряд порушень чинного законодавства щодо оплати праці у вихідні та святкові дні. В звязку з цим, було складено акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення та припис.

Також свідок пояснила, що надбавка за інтенсивність праці та особливий характер роботи встановлюється відповідно до нормативно-правових актів і обовязково повинна бути передбачена контрактом , що укладається між робітником і роботодавцем.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Борохівської сільської ради № 22 від 09.06.2008 року позивача ОСОБА_1 з 09.06.2008 року було прийнято на посаду начальника комунального підприємства «Добробут» відповідно до п. 10 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (а.с.3).

Згідно статуту комунального підприємства «Добробут» (а.с.96-105) дане підприємство утворилось по територіальному принципу сільською радою і головним його завданням є забезпечення обслуговування водопостачанням населення с. Борохів і благоустрою території, що належить сільській раді.

Всупереч постанови Кабінету Міністрів України № 859 від 19.05.1999 року «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств» з позивачкою не було укладено контракту, що стверджується як показами самої позивачки так і показами голови Борохівської сільської ради Артесюка В.В.

Згідно розпорядження голови Борохівської сільської ради № 41 від 31.07.2009 року начальника КП «Добробут» ОСОБА_1 з 31.07.2009 року було звільнено з займаної посади за власним бажанням (а.с.4).

Після звільнення з займаної посади позивач не зверталась за отриманням трудової книжки, тому на її адресу, відповідачем Борохівською сільською радою, було надіслано рекомендований лист від 21.08.2009 року з повідомленням, що ОСОБА_1 необхідно зявитись для проведення з нею повного розрахунку та отримання трудової книжки. Однак, даний лист повернувся відправнику з відміткою листоноші, що одержував, тобто позивачка ОСОБА_1, відмовилась від отримання даного листа (а.с.189-190).

З акта перевірки № 03-08-16/51 від 30.07.2009 року (а.с.239-241) проведеного головним державним інспектором праці ОСОБА_6 встановлено, що станом на 30.07.2009 року заборгованість із виплати заробітної плати ОСОБА_1 становить 2207 грн. 00 коп., що є порушенням вимог ст. 115 КЗпП України.

Враховуючи те, що відповідачем заперечуються і ставляться під сумнів розрахунки заборгованості позивачки, а так само останньою заперечуються розрахунки відповідачів , згідно яких КП «Добробут» будь-якої заборгованості перед позивачкою не має, суд бере за основу акт перевірки інспекції праці , згідно якого заборгованість перед позивачкою становить 2207 грн. з квітня 2009 року по 31.07.2009 року.

З пояснень представника відповідача від КП «Добробут» Литвинюк В.П. вбачається, що на виконання рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 11.01.2010 року (а.с.59) підприємство виплатило позивачці ОСОБА_1 кошти в сумі 900 грн. 00 коп. в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі

Таким чином, загальна сума заборгованості КП «Добробут» перед ОСОБА_1 по заробітній платі становить 1307 грн.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з диспозиції статті для стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу необхідно встановити вину роботодавця. Враховуючи, що позивачка була сама керівником КП «Добробут» і особисто займалася фінансово-господарською діяльністю підприємства і сама є винною в тому, що КП «Добробут» стало неплатоспроможним, крім того не дивлячись на відповідні листи сільської ради не зявлялась для того щоб отримати трудову книжку, суд приходить до висновку, що позивачці слід відмовити в стягненні середньомісячного заробітку за весь час непроведення повного розрахунку.

Відповідно до ст.. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

На думку суду в результаті порушення відповідачем трудових прав позивача, остання зазнала моральних переживань через невиплату їй заробітної плати, в результаті чого вона була позбавлена можливості придбати собі найнеобхідніші речі, щоб забезпечити собі нормальні умови для існування, однак враховуючи, що позивачка була керівником КП «Добробут» спричинену моральну шкоду суд оцінює в розмірі 300 грн. 00 коп., яку відповідно до вимог ст.. 1167 ЦК України слід стягнути з відповідача КП «Добробут».

Не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача на її користь понесених витрат на правову допомогу в розмірі 1200 грн. 00 коп., оскільки з договору № Кі-3 від 23.07.2009 року (а.с.55) вбачається, що його предметом є надання правової допомоги у питанні визнання незаконним та скасування розпоряджень Борохівської сільської ради, а по даній справі спір існує з приводу стягнення з КП «Добробут» та Борохівської сільської ради заробітної плати, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Також не підлягає до задоволення вимога позивачки про стягнення на її користь витрат понесених нею на лікування, оскільки ця шкода не є в прямому причинному звязку з діями відповідача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

По справі позивачем понесені судові витрати в розмірі 62 грн. 40 коп., які необхідно стягнути з відповідача КП «Добробут». З КП «Добробут» також слід стягнути в доход держави судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп..

В позові до Борохівської сільської ради відмовити.

Керуючись ст.ст. 6, 10, 11, 58, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 1167 ЦК України, ст.. 117, 237 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 р. № 4, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Колективного підприємства «Добробут» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 1307 грн.

Рішення в частині стягнення середньомісячної заробітної плати за один місяць звернути до негайного виконання.

Стягнути з Колективного підприємства «Добробут» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 62 грн. 40 коп.

Стягнути з Колективного підприємства «Добробут» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 300 грн. 00 коп.

Стягнути з Колективного підприємства «Добробут» в доход держави судовий збір в сумі 51 грн. та на рахунок одержувач : бюджет Ківерцівського району , код платежу 22050000, код ЄДРПОУ 21740362, р/р 31219259700128, МФО 803014 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмір 120 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відмовити в позові щодо Борохівської сільської ради.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ківерцівського районного суду (підпис) О.К. Костюкевич

Копія вірна

В.о.голови

Ківерцівського районного суду С.В.Поліщук