Рішення № 99606586, 31.08.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/2860/20

2/465/1280/21

РІШЕННЯ

Іменем України

31.08.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова,

в складі:

головуючого-судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Лозинському Т.-Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовними вимогами про стягнення з Львівського комунального підприємства “Львівелектротранс” на користь ОСОБА_1 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнення з Львівського комунального підприємства “Львівелектротранс” на користь ОСОБА_1 37448.18 (тридцять сім тисяч чотириста сорок вісім) гривень 18 копійок витрат на лікування.

Стягнення з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “СТРАХОВА ГРУПА “ТАС” на користь ОСОБА_1 15900 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот) гривень шкоди, заподіяної стійкою втратою працездатності у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності.

Здійснити розподіл судових витрат та покласти на відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Заявлені позовні вимоги мотивує тим, що 21.06.2018 року приблизно о 14:40 год. у м. Львові по вул. Кн. Ольги, 114, відбулася дорожньо-транспортна пригода (наїзд на пішохода) за участю трамвая марки “КТ-4 СУ” бортовий номер (1004) під керуванням водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_1 , яка в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12018140080001918 від 22.06.2018 року за фактом даної дорожньо-транспортної пригоди, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 16.08.2019 року.

Згідно висновку експерта №445 від 31.05.2019 року за результатами проведеної судово-медичної експертизи, виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_1 відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

ОСОБА_1 у період з 21.06.2018 року по 15.08.2018 року знаходилась на лікуванні у хірургічному відділенні 8-ї МКЛ м. Львова з діагнозом “травматичне відчленування правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини гомілки. Крім того, лікарями при поступленні хворої в лікарню було відмічено наявність на передній поверхні правого стегна та тулуба спереду великих розмірів “забійні садна”. 21.06.2018 року ОСОБА_1 ампутовано верхню третину правої гомілки, висічено явно не життєздатні тканини. Стан ОСОБА_1 важкий до 18.07.2018 року. Після виписки ОСОБА_1 рекомендовано перев`язки та нагляд у хірурга за місцем проживання. Дані обставини підтверджуються висновком експерта №445 від 31.05.2019 року та випискою із карти стаціонарного хворого №6707, довідкою про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді, виданою 02.01.2019 року, листками лікарських призначень за вказаний період.

В подальшому ОСОБА_1 лікувалась амбулаторно за місцем проживання, що підтверджується записами в медичній карті. З 05.09.2018 року по 01.10.2019 року ОСОБА_1 первинно встановлена інвалідність ІІ групи від загального захворювання по наслідках травми отриманої 21.06.2018 року,

За період лікування внаслідок отриманих у дорожньо-транспортній пригоді ушкоджень ОСОБА_1 було витрачено 37448.18 грн. витрат на лікування, що підтверджується чеками.

Внаслідок ушкодження здоров`я ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 150000 грн. Відповідно до наказу №204-п від 01.03.2018 року ЛКП “Львівелектротранс”, ОСОБА_2 прийнято на роботу з 02.03.2018 року водієм трамвая 3 класу трамвайного депо з випробувальним терміном один місяць з оплатою праці згідно штатного розпису. Відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту ДСЦВ/48 від 15.01.2018 року укладеного між ЛКП “Львівелектротранс” та Приватним акціонерним товариством “СТРАХОВА ГРУПА “ТАС”, відповідальність водія трамвая марки ВАГ моделі КТ4-СУ, 1981 року виготовлення, інвентарний номер 1004, застрахована в Приватному акціонерному товаристві “СТРАХОВА ГРУПА “ТАС”.

14.06.2019 року ОСОБА_1 через представника звернулась до страховика з заявою на виплату страхового відшкодування шкоди, заподіяної стійкою втратою працездатності у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності. Листом від 25.06.2019 року за вих.№25/06/02 АТ “СГ “ТАС” (приватне) повідомило про перелік документів, необхідних для отримання страхового відшкодування . 10.09.2019 року АТ “СГ “ТАС” (приватне) було надано постанову про закриття кримінального провадження, що підтверджується заявою від 02.09.2019 року. Листом від 15.11.2019 року за вих. №15769 АТ “СГ “ТАС” повідомило про відмову у виплаті страхового відшкодування. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 не відшкодована.

Щодо заявлених позовних вимог до ЛКП «Львівелектротранс» то позивач вказує наступне.

Оскільки, шкоду ОСОБА_1 було заподіяно ушкодженням здоров`я та каліцтвом у зв`язку з наїздом трамвая марки “КТ-4 СУ” бортовий номер (1004) під керуванням водія ОСОБА_2 , яка виконувала свої трудові обов`язки, перебуваючи в трудових відносинах з ЛКП “Львівелектротранс”, то відповідальність за заподіяну шкоду несе ЛКП “Львівелектротранс”, як роботодавець ОСОБА_2 . Розмір заподіяної моральної шкоди позивач оцінює в 150000 грн., оскільки після отриманих травм та ампутації верхньої третини правої гомілки, позивач вже не може повернутися до життя, яке було до отриманих ушкоджень. Болі та незручності приносили не лише фізичні, а й душевні страждання. За час перебування у медичному 4 закладі позивач була у тривожному стані, оскільки ще до кінця не розуміла, яке життя її чекає в майбутньому, як вона буде пристосовуватися до життя з огляду на характер отриманих травм. Як вбачається з Висновку експерта № 445, позивач знаходилась у важкому стані до 18.07.2018 року, тобто майже місяць після дорожньо-транспортної пригоди, скаржилась на болі в ділянці кукси. Після виписки з КНП “8-ма МКЛ м. Львова”, звичний уклад життя докорінно змінився, знизилась швидкість виконання будь якої роботи. У зв`язку з заподіяними ушкодженнями позивачу безтерміново встановлена інвалідність, що свідчить про неможливість повного відновлення працездатності. Згідно наданих висновків МСЕК, позивачу протипоказана робота з тривалою ходою та стомленням, що свідчить про суттєве обмеження життєдіяльності. Наявність таких наслідків отриманих травм призвело до сильного стресу та переживань, зокрема з приводу усвідомлення неможливості жити активним та рухливим життям. Позивач тривалий період часу перебувала в пригніченому стані та потребувала підтримки рідних та близьких. З огляду на такі обставини та втрату частини кінцівки позивач вважає, що справедливим і розумним буде відшкодування моральної шкоди в розмірі 150000 грн.

У зв`язку з тим, що позивач понесла витрати на лікування, з яких документально підтвердженими є витрати в розмірі 37458.18 грн., то такі мають бути їй відшкодовані за рахунок ЛКП “Львівелектротранс”.

На підставі вищевикладеного, просить позов задоволити.

25.05.2020 року ухвалою Франківського районного суду м. Львова відкрито провадження у справі.

27 січня 2021 року на адресу суду надійшов відзив від ЛКП «Львівелектротранс», який мотивований тим, що згідно умов договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортного засобу ДСЦП/48 від 15.01.2018 року, страховик ПАТ «СК «ТАС» зобов`язаний здійснити відшкодування шкоди, заподіяної у зв`язку з встановленням II групи інвалідності в розмірі: 60%* 150000 = 90000; 90 000*70%= 63 000,00 грн (шістдесят три тисячі гривень 00 копійок) компенсація за встановлення 2 групи інвалідності.

Відповідач вважає, що таке відшкодування можна віднести до відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, оскільки при визначені розміру моральної шкоди враховується група інвалідності та душевні страждання пов`язані з цим.

Різниця між відшкодуванням моральної шкоди та страховим відшкодуванням залишається для сплати ЛКП «Львівелектротранс».

Більше того, відповідач не заперечує факт завдання позивачці моральних страждань, однак просить суд врахувати норми законодавста, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності та підтвердження розміру про стягнення моральної шкоди належними доказами та обгрунтуванням

Крім того, на підставі вищевказаного договору, відповідач вказує про те, що різниця між понесеними матеріальними витратами та страховим відшкодуванням залишається для сплати ЛКП «Львівелектротранс».

На підставі вищевикладеного, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

23 березня 2021 року на адресу суду поступило клопотання від представника позивача про залишення без розгляду позовної вимоги щодо стягнення з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “СТРАХОВА ГРУПА “ТАС” на користь ОСОБА_1 15900 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот) гривень шкоди, заподіяної стійкою втратою працездатності у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, так як останні в добровільному порядку здійснили проплату.

Цього ж дня представник ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “СТРАХОВА ГРУПА “ТАС” подав відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити в задоволенні заявлених до них позовних вимог, так як згідно платіжного доручення №169204 від 19 березня 2021 року здійснили страхове відшкодування.

23.03.2021 р. ухвалою Франківського районного суду м. Львова закрито підготовче провадження у даній справі та призначено розгляд по суті.

24 травня 2021 року в судовому засіданні надав пояснення свідок - ОСОБА_3 , який зазначив про те, що його мати, ОСОБА_1 , в результаті ДТП, яке мало місце 21.06.2018 року, стала особою з обмеженими можливостями на підставі отриманих травм. Остання покинула роботу та була обмежена від суспільства, в наслідок чого отримала сильні душевні стражданняння. Так, ОСОБА_1 відвідувала психолога з метою покращення свого психічного та морального стану.

05.07.2021 р. в судовому засіданні надав аналогічні за змістом пояснення чоловік позивачки - ОСОБА_4

31.08.2021 р. судовому засіданні представник позивача просила залишити без розгляду вимогу в частині стягнення страхового відшкодування від ПАТ СТРАХОВА ГРУПА «ТАС». Решту заявлених позовних вимог просила задоволити.

В судовому засіданні представник ЛКП «Львівелектротранс» просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник АТ «СГ «ТАС» просив залишити без розгляду позовну вимогу щодо відшкодування 15900 грн. так як 19 березня 2021 року відповідач здійснив виплату позивачу страхового відшкодування.

Суд, заслухавши думку учасників та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Частиною 1ст. 5 ЦПК України,передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно роз`яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами статті 12, 80, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встновлено, що 21.06.2018 року приблизно о 14:40 год. у м. Львові по вул. Кн. Ольги, 114, відбулася дорожньо-транспортна пригода (наїзд на пішохода) за участю трамвая марки “КТ-4 СУ” бортовий номер (1004) під керуванням водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_1 , яка в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12018140080001918 від 22.06.2018 року за фактом даної дорожньо-транспортної пригоди, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 16.08.2019 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 первинно встановлена інвалідність ІІ групи від загального захворювання по наслідках травми отриманої 21.06.2018 року, що підтверджується відповіддю, наданою Міжрайонної спеціалізованої травматологічної МСЕК від 10.01.2019 року та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №827332. З 11.09.2019 року ОСОБА_1 повторно встановлена інвалідність ІІІ групи від загального захворювання безтерміново, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №309832.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК

Згідно наявних у матеріалах справи доказів, а саме чеків, ОСОБА_1 було витрачено 37448.18 грн. витрат на лікування. Отже, матеріальна шкода за завдані збитки позивачу становить 37 448,18 грн.

Посилання представника ЛКП «Львівелектротранс» на те, що останні повинні відшкодувати різницю між понесеними матеріальними витратами та страховим відшкодуванням, на підставі договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспортного засобу ДСЦП/48 від 15.01.2018 року, не заслуговує на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.6 Розділу страхова сума. Субліміт страхової суми, вищевказаного договору, страхова сума – це грошова сума, в межах якої Страховик, відповідно до умов договору зобов`язаний провести виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку.

Згідно п.14.1.2. при заподіяні Третій особі матеріальної шкоди, розмір страхового відшкодування встановлюється згідно із рішенням суду або автотоварознавчим дослідженням, виходячи із вартості пошкодженого майна Третій особі перед настанням страхового випадку з урахуванням зносу, цін на запасні частини і розцінок на роботи, діючих у сервісних центрах або на стаціонціях технічного обслуговування на дату настання страхового випадку, але у будь-якому випадку не більше субліміту страхової суми з добровільного страхування відповідальності власників наземних транспорту щодо сплати страхових відшкодувань окремій Третій особі згідно з пунктом 16.3 Договору за випадками заподіяння матеріальної шкоди майну з урахуванням пункту 16.3.2 Договору.

Відповідно до 16.3.2 Договору за матеріальну шкоду, заподіяну Третій особі - 70 % субліміту страхової суми за Договором щодо сплати страхових відшкодувань окремій Третій особі відповідно до умов пункту 16.3 Договру, але не більше 100 00 грн.

Так на думку суду, вищевказані пункти договору відносяться до заподіяння шкоди майну, однак шкода у розмірі 37 448,18 грн. завдана здоров`ю, а тому підлягає стягненню із ЛКП «Львівелектротранс» у вибраний спосіб захисту позивачем.

Щодо відшкодування моральної шкоди ЛКП «Львівелектротранс», то суд вказує наступне.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. (ч. 3, ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Як свідчить тлумачення статті 23 ЦК при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, що завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, мають враховуватися стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд враховує наявність такої, протиправність дій її заподіювача (відповідача), причинний зв`язок між шкодою і протиправним діянням відповідача.

Згідно роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно висновку експерта №445 від 31.05.2019 року, за результатами проведеної судово-медичної експертизи, виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_1 відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

Так, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач.

Визначаючи розмір та форми відшкодування моральної шкоди необхідно також ураховувати функції, які повинно виконувати таке відшкодування (сатисфакція, компенсаційна функція) тощо.

Виходячи із засад виваженості, розумності і справедливості, позивачем доведено завдання їй моральної шкоди у розмірі 150 000 грн.

Відповідач, ЛКП «Львівелектротранс», вказує про те, що лише різниця між відшкодуванням моральної шкоди та страховим відшкодуванням залишається для сплати ЛКП «Львівелектротранс», та посилається на наступні пункти договору.

Відповідно до п. 6 Договору, страхова сума за Договором становить 150000 грн.

Відповідно до пп. 14.1.1.2 п. 14.1 розділу 14 Договору, при заподіянні Третій особі особистої шкоди страхове відшкодування сплачується у разі стійкої втрати Третьою особою працездатності (встановлення групи інвалідності) залежно від групи інвалідності.

Згідно з пп. б п. 14.1.1.2 у разі встановлення II групи інвалідності сплачується 70% (сімдесят відсотків) субліміту страхової суми з добровільного страхування відповідальності власників наземного транспорту щодо сплати страхових відшкодувань окремій Третій особі згідно з п. 16.3 Договору за випадками заподіяння особистої шкоди з урахуванням п. 16.3.1 Договору.

Відповідно до п. 16.3 Договору, у межах страхової суми за Договором встановлюються субліміти страхової суми для сплати страхових відшкодувань за випадком заподіяння шкоди окремій Третій особі - 60% страхової суми за Договором.

Однак, суд, вважає, що заподіяння особистої шкоди і моральної шкоди не є тотожні поняття в даному випадку. До заподіяння особистої шкоди, на яку посилається відповідач, відноситься вимога про відшкодування шкоди, заподіяної стійкою втратою працездатності у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи.

На підставі вищевказаного, суд приходить до переконання, про стягнення із ЛКП «Львівелектротранс» моральної шкоди у розмірі 150 000 грн.

Щодо заявленої позовної вимоги, про вимога про відшкодування шкоди, заподіяної стійкою втратою працездатності у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи з ПАТ «СГ «ТАС», то суд вказує наступне.

Згідно наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 19 березня 2021 року, Пат «СК «ТАС» здійснив виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 15900 грн.

Однак, так як позивачка у відповідності до п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України, подала заяву про залишення вищевказаної вимоги без розгляду, то суд приходить до переконання про задоволення такої.

Згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо заявлених витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

27 березня 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатським обєднанням «Гранд Груп Партнерс» укладено договір про надання правової допомоги, Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку №1 за надані послуги у даній справі, розмір витрат на правову допомогу склада 15 000 грн.

Судом встановлено, що 15 травня 2020 року позивачка оплатила послуги, надані АО «Гранд Груп Партнерс» в розмірі 15 000 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рахунку фактури.

Судом встановлено, що позивач був звільнений від сплати судового збору, за таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. А тому суд прийшов до висновку, що з ЛКП «Львівелетротранс`в користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі908 грн.

Керуючись ст.ст.4,12,81,141,257,258,259,263,265,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про відшкодування шкоди,- задоволити частково.

Стягнути з Львівського комунального підприємства “Львівелектротранс” на користь ОСОБА_1 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з Львівського комунального підприємства “Львівелектротранс” на користь ОСОБА_1 37448.18 (тридцять сім тисяч чотириста сорок вісім) гривень 18 копійок витрат на лікування.

Позовну вимогу ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “СТРАХОВА ГРУПА “ТАС” на користь ОСОБА_1 15900 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот) гривень шкоди, заподіяної стійкою втратою працездатності у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності,- залишити без розгляду.

Стягнути з Львівського комунального підприємства “Львівелектротранс” на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

Стягнути з Львівського комунального підприємства “Львівелектротранс” в дохід держави судовий збір у розмірі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , іпн – НОМЕР_1 , що проживає за адресою: смт Бориня, Турківського району, Львівської області;

Відповідач: Львівське комунальне підприємство “Львівелектротранс, код ЄДРПОУ 03328406, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Сахарова, 2.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС», код ЄДРПОУ: 30115243, що розташоване за адресою: м. Київ, пр.Перемоги, 65.

Повний текст рішення складено 01 вересня 2021 року.

Суддя Ванівський Ю.М.