Ухвала суду № 99604821, 13.09.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/1914/21

УХВАЛА

іменем України

13 вересня 2021 року

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Просіної Я.В.,

за участі секретаря судового засідання Чернишової О.С.,

прокурора Ткаченка А.В.,

захисника Кузнєцової Т.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сватове об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

У провадженні Сватівського районного суду Луганської області перебуває об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України.

На адресу Сватівського районного суду Луганської області від прокурора Ткаченка А.В. надійшло клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки є підстави вважати, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення; наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та вчинити інші кримінальні правопорушення, які з урахуванням обставин кримінального провадження, з моменту обрання запобіжного заходу, не зменшились та не зникли. На даний час відсутні будь-які інші підстави для змін чи скасування обраного запобіжного заходу.

Прокурор Ткаченко А.В. клопотання під час судового засідання підтримав та просить його задовольнити. Також прокурором було заявлено клопотання про накладення грошового стягнення на потерпілого ОСОБА_2 , який неодноразово не з`являвся в судові засідання без поважних причин та не повідомляв про причини свого неприбуття.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти заявленого клопотання про продовження застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просить замінити на цілодобовий домашній арешт. Клопотання прокурора відносно потерпілого про накладення на ОСОБА_2 грошового стягнення підтримав.

Захисник Кузнєцова Т.А. заперечує проти задоволення клопотання, вважає, що її підзахисному можливо застосувати цілодобовий домашній арешт. Клопотання прокурора щодо грошового стягнення з потерпілого ОСОБА_2 за неповагу до суду підтримала, просила його задовільнити. Розгляд справи проводити з участі потерпілих.

Вислухавши доводи сторін кримінального провадження, суд вважає клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Ухвалою судді Сватівського районного суду Луганської області від 22 липня 2021 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 19 вересня 2021 року включно, з встановленням застави

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно ст. 331 ч.3 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

У справі «Сергій Волосюк проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у судовому засіданні, суд також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу.

Зокрема, при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Також, зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Отже, вирішуючи клопотання про продовження тримання під вартою, суд враховує конкретні обставини даної справи та обставини, які були раніше встановлені під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу та його продовженні, зокрема, що дії обвинуваченого не перекваліфіковані на більш м`які, обвинувачений офіційно не працюючий, на утриманні неповнолітніх дітей не має, тобто у нього відсутні міцні соціальні зв`язки, матиме можливість впливати на потерпілих та свідків.

Також суд враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 в разі визнання його винним, що свідчить про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведеними, вони не зменшилися, та не зникли, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Суд також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь обвинуваченого ОСОБА_1 , але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались не відпали, а підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу суд не вбачає, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч. 2 ст. 186 КК України, які відносяться до нетяжкого та тяжкого злочину відповідно до ст. 12 КК України, за які передбачені покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років. Тому запропонований стороною захисту запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на думку суду не зможе забезпечити належної поведінки обвинуваченого та швидкого і оперативного розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.1 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, з метою забезпечення даного кримінального провадження суд вважає доцільним визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу з урахуванням викладених обставин кримінальних правопорушень, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 95 160 (дев`яносто п`ять тисяч сто шістдесят) гривень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 КПК України, потерпілий зобов`язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття

Відповідно до ч.1 ст. 139 КПК України, якщо потерпілий, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі: від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

Згідно ст. 325 КПК України, якщо в судове засіданні не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого.

За таких обставин, суд визнає неявку в судове засідання за викликом суду на 13 вересня 2021 року потерпілого ОСОБА_2 без поважних причин та вважає можливим накладення на нього грошового стягнення у 0, 5 розмірів прожиткового мінімуму, що становить 1189 (одна тисяча сто вісімдесят дев`ять) гривень 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 176, 177, 315,325, 369-372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора Сватівської окружної прокуратури Ткаченка А.В. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Нижня Дуванка Сватівського району Луганської області, громадянину України, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 11 листопада 2021 року включно.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 95 160 (дев`яносто п`ять тисяч сто шістдесят) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, код отримувача за ЄДРПОУ 26297948, банк отримувача Державна казначейська служба України м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA208201720355209001000002672, призначення платежу: застава № справи з ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 05381455.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; - не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; - повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на вказаний розрахунковий рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця тримання під вартою.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця тримання під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора Сватівської окружної прокуратури Луганської області та суддю Сватівського районного суду Луганської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини свої неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Накласти на потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 грошове стягнення у 0, 5 розмірів прожиткового мінімуму, що становить 1189 (одна тисяча сто вісімдесят дев`ять) гривень 50 коп.

Роз`яснити потерпілому вимоги ст. 147 КПК України, відповідно до яких особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання подається суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.

Копію ухвали надіслати ОСОБА_2 .

Розгляд справи здійснювати за участі потерпілого ОСОБА_2 та представника потерпілого Тюлєнєва С.В.

Відкласти розгляд справи на 30 вересня 2021 року на 10 годину 30 хвилин з викликом учасників кримінального провадження та свідків.

На ухвалу суду в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом семи днів з моменту її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області.

Резолютивна частина ухвали проголошена 13 вересня 2021 року. Повний текст ухвали буде проголошено 14 вересня 2021 року о 14 год. 00 хв.

Суддя: Я. В. Просіна