Рішення № 99604526, 08.09.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8899/20

Провадження № 2/185/1185/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шаповалової І.С.,

за участю секретаря судового засідання Величко А.О.

з участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

представника третьої особи - Гончар С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Павлоградської міської ради про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовомдо ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Павлоградської міської ради про відшкодування шкоди, який уточнювала (а.с.63-67), та просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну та моральну шкоду, а також судові витрати по справі. В обґрунтування позовних вимог посилається на наступні обставини.

Позивачка є власницею собаки породи йоркширський тер`єр, тварина має прізвисько « Арчі », дата народження 05.02.2017 року (згідно ветеринарного паспорту) та мешкає разом зі своєю господаркою за адресою: АДРЕСА_1 .

02 вересня 2020 року близько 06:00 години бабуся позивачки ОСОБА_6 вигулювала собаку породи йоркширський тер`єр на прізвисько « Арчі », та на цю собаку під час прогулянки напала собака невстановленої породи на прізвисько « Бетта », власницею якої є відповідач по справі ОСОБА_3 . Внаслідок нападу собака позивачки отримала ушкодження, в зв`язку з чим, позивач понесла витрати на її лікування в сумі 6830, 00 грн., які просила стягнути з відповідача. Так само просила стягнути у відшкодування моральної шкоди 4236, 00 грн. та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1681, 60 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Відповідач та її представник позов не визнали в повному обсязі, просили суд у його задоволенні відмовити. Суду пояснили, що ОСОБА_3 лише доглядає собаку на прізвисько « Бетта », яка не є її власністю. ОСОБА_3 є волонтером громадської організації «Ліга захисту тварин «Шанс». Окрім цього ОСОБА_3 зазначила, що жодних доказів того, що саме собака на прізвисько « Бетта » вкусила собаку позивача і що саме від її укусу остання отримала ушкодження немає. З огляду на викладене, вважає, що не завдавав матеріальної та моральної шкоди позивачу та просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Суду надав пояснення, що відповідача ОСОБА_3 адміністративною комісією при Виконавчому комітеті Павлоградської міської ради притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.154 КУпАП та накладено штраф в розмірі 51 грн., який відповідачкою сплачено. Окрім цього, до органів місцевого самоврядування, у відповідності до положень ст.341 ЦК України, відповідач з приводу знайдення бездоглядної тварини не зверталась.

Судом було допитано свідків. Зокрема, свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що вранці 02 вересня 2020 року був свідком того, що собака на прізвисько « Бетта » напала на собаку на прізвисько « Арчі », окрім цього зазначив, що собака на прізвисько « Бетта » належить ОСОБА_3 . Також зазначив, що ця собака і раніше вела себе неадекватно, кидалась на дітей.

Свідок ОСОБА_9 суду надала пояснення про те, що вранці 02 вересня 2020 року вона почула собачий гавкіт та шум, коли вона вибігла з під`їзду, то побачила, що собака на прізвисько « Бетта » гризе собаку на прізвисько « Арчі », вона підхопила « Арчі » та занесла у під`їзд. Після цього випадку ОСОБА_3 почала вигулювати «Бетту» на повідку. Свідок без сумнівів підтвердила належність собаки «Бетта» відповідачу ОСОБА_3 , а також те, що вона протягом двох останніх років проживає у відповідача ОСОБА_3 . Під час повторного допиту свідок упізнала собаку на прізвисько « Бетта » за фотокартками (а.с. 146-159).

Свідок ОСОБА_6 дала суду аналогічні за змістом покази, а також підтвердила, що того дня 02 вересня 2021 року саме вона вранці пішла вигулювати «Арчі».

Свідок ОСОБА_10 надала суду свідчення про те, що вона та відповідач ОСОБА_3 є волонтерами ГО «Ліга захисту тварин «Шанс», а також підтвердила, що саме ОСОБА_3 опікується долею собаки на прізвисько « Бетта ».

Свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 надали суду покази про те, що собака на прізвисько « Бетта » вільно бігає по подвір`ю будинку АДРЕСА_2 , собаку цю знають та підгодовують майже всі сусіди, в тому числі і вони, пускають грітись до під`їзду в холодну пору року. Також вказали, що ОСОБА_3 дала прізвисько собаці, і саме вона опікується її долею. Безпосередніми свідками подій, яки мале місце 02 вересня 2020 року ці свідки не були, про ситуацію, яка сталась знають лише зі слів інших осіб. Також свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 підвердили надані ними письмові пояснення (а.с. 77) стосовно того, що саме ОСОБА_3 інколи забирає собаку на прізвисько « Бетта » до себе в квартиру.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно доч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 11постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та другастатті 3ЦПК (в редакції закону 2004 року),то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Зазначені норми процесуального права узгоджуються і з положеннями статті 20 ЦК України, згідно якої право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Позивачка є власницею собаки породи йоркширський тер`єр, тварина має прізвисько « Арчі », дата народження 05.02.2017 року (згідно ветеринарного паспорту) та мешкає разом зі своєю господаркою за адресою: АДРЕСА_1 .

02 вересня 2020 року близько 06:00 години бабуся позивачки ОСОБА_6 вигулювала собаку породи йоркширський тер`єр на прізвисько « Арчі », та на цю собаку під час прогулянки напала собака невстановленої породи на прізвисько « Бетта », власницею якої є відповідач по справі ОСОБА_3 . Внаслідок нападу собака позивачки отримала ушкодження

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 02 вересня 2020 року звернулася до Ветеринарної клініки «Рона». З наданої ветеринарною клінікою «Рона» довідки та рахунків про оплату лікування вбачається, що її собаці на прізвисько « Арчі » проведене опретивне втручання з приводу остеосинтезу нижньої щелепи із встановленням зовнішньої конструкції.. Вартість операції та медикаментів склала 6830 грн. (а.с.17-22).

Згідно Постанови №157 адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Павлоградської міської ради від 16 жовтня 2020 року (а.с.126), ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст.154 КУпАП України та накладено штраф в розмірі 51 грн.

Цього ж дня 16 жовтня 2021 року відповідач вказаний штраф сплатила (а.с.128).

Виходячи зі змісту Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» власник тварини, юридична або фізична особа, яка здійснює догляд за твариною, що належить їй на праві власності або на інших підставах, що не суперечать законодавству, і несе відповідальність за стан тварини та її дії згідно з чинним законодавством.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; при супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

У суду немає жодних сумнівів в тому, що саме відповідач ОСОБА_3 є власником собаки на прізвисько « Бетта », зокрема, наявність виконаної постанови у справі про адміністративне правопорушення з боку ОСОБА_3 підтверджує той факт, що саме відповідач утримує собаки на прізвисько « Бетта » (а.с.126, 128), здійснює її вигул тощо. Покази свідківГ ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 те, що вони та інші мешканці будинку АДРЕСА_2 підгодовують собаку на прізвисько " Бетта " не спростовують встановлені судом обставини того, що саме ОСОБА_3 опікується цією твариною, її лікуванням, годуванням, обігрівом в холодну пору року, саме відповідач надавала кошти на її чіпування та стерилізацію.

Відповідно до статті 180 Цивільного кодексу тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на яких поширюється правовий режим речі, тобто собака є майном, об`єктом права власності.

Частиною 4 ст.12 Закону «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов`язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає доведеними обставини, викладені позивачем в обґрунтування позовних вимог.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Отже, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2018 року по справі № 569/14230/15-ц (провадження № 61-7934св18).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» тварини - біологічні об`єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові; домашні тварини - «собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні, що, як правило, не мають життєздатних диких популяцій, які складаються з особин з аналогічними морфологічними ознаками, та існують тривалий час у їх природному ареалі; безпритульні тварини - домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини.

Згідно з приписами статті 3 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» його дія поширюється на відносини, що виникають у зв`язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч. 5-8ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»передбачено, що особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання; особа, яка супроводжує домашню тварину, зобов`язана забезпечити безпеку сторонніх людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; при супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду; фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб; дозволяється утримувати, зокрема домашніх тварину вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї.

Згідно з ч.4 ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 281/618/15-ц.

Вказаними нормами законодавства передбачено, особа, яка утримує тварину повинна відшкодовувати в повному обсязі завдану її твариною шкоду іншій особі або її майну.

З наданих позивачкою доказів, вбачається, що розмір грошових коштів, які було витрачено останньою на лікування собаки на прізвисько « Арчі » склав 6830, 00 коп. (а.с. 17-22).

Отже, суд дійшов висновку, що позивачці має бути відшкодовано матеріальну шкоду в розмірі, який є документально підтверджено належними доказами по справі, а тому стягує з відповідача на користь позивача 6830, 00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Відповідно дост. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`їчи близьких ро-дичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбаченістаттею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з пунктами 3,9Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В результаті того, що собака позивача зазнала нападу собаки відповідача та отримала ушкодження, позивачу були завдані моральні страждання та психологічні переживання, суд доходить висновку щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між діянням відповідача та нанесенням моральної шкоди позивачу. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину моральних та душевних страждань позивача, тривалість цих страждань, пережитий стрес, рівень порушення звичайного ходу життя, час для відновлення психоемоційного стану, враховуючи характер та тяжкість змін у її житті. Оцінюючи розмір відшкодування моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин та характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1681,60 грн., сплачений останньою під час звернення до суду з даним позовом (а.с.42).

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 430 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Виконавчий комітет Павлоградської міської ради про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 6830 грн. 00 коп. (шість тисяч вісімсот тридцять грн. 00 коп.), у відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.), а всього - 7830,00 грн. ( сім тисяч вісімсот тридцять грн. 00 коп.).

В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1681 грн. 60 коп. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн. 60 коп.).

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 4 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Виконавчий комітетПавлоградської міської ради, код ЄДРПОУ 0405229, адреса: м.Павлоград, вул..Соборна, 95.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 17 вересня 2021 року.

Суддя І. С. Шаповалова