Ухвала суду № 99598539, 09.09.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2244/21

У Х В А Л А

про призначення судового розгляду

"09" вересня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) у складі головуючої судді Бірси О.В., за участю секретаря судових засідань Цімох М.М., сторін кримінального провадження: прокурора Форманюк В.В., захисника Байдика О.А., обвинуваченого ОСОБА_1 , та його учасника представника потерпілого Попадюка І.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.12.2018 за № 12020105040001755 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, установив:

Суть питання, що вирішується ухвалою

У провадження суду надійшов обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні з огляду на, що, у ньому, було призначено підготовче судове засідання на розгляд у якому винесено питання регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.

Позиція сторін

Прокурор групи прокурорів - прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Форманюк В.В. вважала за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття провадження, внесення подання про визначення підсудності немає.

Представник потерпілого Попадюк І.В. підтримав думку прокурора та подав цивільний позов ТОВ ПАРИТЕТ-СМІК" до обвинуваченого про відшкодування шкоди.

Сторона захисту уважала за слушне обвинувальний акт повернути прокурору, як такий що не відповідає вимогам ст. 291 КПК.

У тому числі захист указав, що в абз. 3 арк. 1 обвинувального акту зазначено, що ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника керуючого магазину.

В абз. 4 арк. 1 обвинувального акту зазначено "До загальних обов`язків керуючого магазину наказ № 27/5/16-1 від 27.05.2016 року, затвердженогогенеральним директором, входить..", тобто, попри те, що ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника керуючого магазину, прокурором в обвинувальному акті перераховуютьсяобов`язки керуючого магазину.

Крім того, захист відмітив, що є незрозумілим те, яким саме нормативно-правовим актом передбачені, перераховані прокурором в обвинувальному акті, обов`язки керуючого магазину (посадова інструкція, положення, статут тощо), а також конкретно не вказано ким саме вони затверджені.

Із зазначеного в обвинувальному акті твердження "до загальних обов`язків керуючого магазину наказ № 27/5/16-1 від 27.05.2016року, затвердженого генеральним директором, входить..", тобто не зрозуміло генеральним директором якого підприємства чи організації було затверджено документ.

Також в абз. 7 арк. 2, абз. 5 арк. 5 міститься формулювання "порушуючи інструкцію "безпека платіжних засобів" в редакції 25.03.2020 затвердженою операційним директором..", однак не зрозуміло конкретноким саме було затверджено даний документ

Крім того, при викладі фактичних обставин кримінальногокримінального правопорушення прокурор посилається на порушення ОСОБА_1 п. 4 інструкції "безпека платіжних засобів" в редакції 25.03.2020, а в формулюванні обвинувачення прокурор вказує на порушення вже п.п. 3.4. вказаної інструкції. Тобто, з обвинувального акту незрозуміло який саме пункт вказаної інструкції порушено обвинуваченим.

Прокурором в абз. 5 арк. 5 обвинувального акту зазначається "Доступ до сейфу мають виключно керівні кадри магазину, відкриття сейфу може відбутись тільки в присутності керівних кадрів або осіб уповноважених операційним директором, керівники щоденно, відповідальність за поточне дотримання процедури несе керівник зміни. Відповідальність за дотримання процедури в магазині несе керівник зміни. Нагляд за дотриманням процедури виконує відповідний регіональний керівник", ОСОБА_1 , маючи відповідні повноваження, ключі та фактичний доступ до сейфу підприємства, дістав з сейфу грошові кошти..", однак з такого формулювання не зрозуміло про які саме повноваження ОСОБА_1 йде мова та який статус мала його посада - керівного кадру магазину, керівника зміни чи регіонального керівника.

В абз. 5 арк. 5 обвинувального акту містяться формулювання якісуперечить одне одному "... дістав з сейфу грошові кошти та якіготувались офіційно-документально для передачі до сейфу...

Також при викладі формулювання обвинувачення прокурор вказує на наявність в ОСОБА_1 повноважень розпоряджатися грошовими коштами товариства та про наявність в останнього ключів і фактичного доступу до сейфу, однак, в обвинувальному акті не вказано конкретне положення нормативно-правового акту, який би передбачав такі повноваження обвинуваченого.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі установлених фактичних обставин та наведених сторонами аргументів

Щодо питання відповідності обвинувального акта вимогам КПК, то слід зауважити, що згідно ст. 291 КПК обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення .

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

З урахуванням того, що в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 273/1053/17 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в т.ч. указав, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо.

Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.

В постанові від 21 квітня 2021 року в справі № 295/12923/19 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду зауважив, що чинним КПК не передбачені наслідки неспівпадіння викладу фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру і обвинувальному акті, а тим більше - в обвинувальних актах, врученому обвинуваченому і направленого до суду, усталена судова практика свідчить про те, що випадки коли обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не збігається з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру мають визнаватися істотними порушеннями вимог КПК.

Структурні елементи, які входять до підозри та формалізуються у повідомленні про підозру, мають повністю відтворюватися в обвинувальному акті. У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або при зміні первинної підозри, слідчий, прокурор зобов`язані знову вручити особі повідомлення про підозру з виконанням вимог статті 278 КПК.

Щодо зазначеного кримінального провадження, то в указаній конкретній справі ВС відмітив, що коли обвинувальний акт, направлений до суду, не є ідентичним обвинувальному акту, врученому обвинуваченому, та істотно відрізняється від повідомлення про підозру, по суті призвів до ситуації, коли протягом судового розгляду особа була дезінформована в питаннях сутності і характеру обвинувачення, що, у свою чергу, порушує базовий міжнародний стандарт, закріплений у пункті «а» частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено право особи бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини висунутого обвинувачення, і ставить під сумнів легітимність висунутого обвинувачення.

Тим самим, в ключі наведеного Суд не убачає передумов для констатації факту невідповідності обвинувального акту вимогам ч. 2 ст. 291 КПК з підстав наведених стороною захисту, так як такий акт власне і базується на фактичних обставинах установлених та відображених в підозрі, та того, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, так як визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.

З урахуванням позиції Верховного суду, викладеній у висновку Верховного суду України від 12.10.2017 року у справі № 5-253кс(15)17, Суд констатує, що наявність недоліків в обвинувальному акті, його суті не змінює, оскільки в ньому наведені фактичні дані, що в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, в ключі фактичних обставин установлених стороною обвинувачення у ході розслідування провадження через призму даних відображених в підозрі.

Крім того, відповідно до висновку Верховного суду України від 24.11.2016 року у справі №5-328кс16, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому, що і має місце в цій ситуації (наведення короткого викладу тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабули обвинувачення через фактичну модель злочину, та указівку на юридичне формулювання, тобто правову модель злочину, в ключі фактичних обставин установлених стороною обвинувачення у ході розслідування провадження через призму даних відображених в підозрі.

Щодо питання виконання вимог ухвали суду від 01.03.2021, якою було повернуто обвинувальний акт прокурору та указано відповідні недоліки, то слід відмітити, що на виконання указаного судового рішення прокурор навів інформацію про наказ, котрий передбачає у собі обов`язки керуючого магазину, а саме указав, що ним є наказ № 27/5/16-1 від 27.05.2016.

Указав, інформацію про який саме договір матеріальної відповідальності йде мова в акті, а саме договір між ТОВ «ПАРИТЕТ СМІК» та ОСОБА_1 від 05.01.2020.

Указав прокурор у акті і дані щодо інструкції безпеки, а саме відмітив, що ідеться мова про інструкцію затверджену операційним директором в редакції від 25.03.20 та щодо питання недотримання вимог у т.ч. її п.п. 3.4.

У ключі наведеного Суд не убачає підстав для того, а би констатувати, що указана інформацію не дозволяє стороні захисту та суду зрозуміти суть обвинувачення.

Тим самим визначений прокурором в цій справі обсяг обвинувачення є таким, що дозволяє констатувати факт того, що особа, якій висунуте обвинувачення, в даній ситуації, достатньо детально поінформована про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів.

Відповідно Суд констатує, що даний обвинувальний акт відповідає вимогам КПК у т.ч. ст. 291 та, як наслідок, не убачає підстав для повернення обвинувального акта прокурору у порядку ст. 314 КПК, а тому відхиляє клопотання сторони захисту з цього питання.

Щодо питання цивільного позову ТОВ «ПАРИТЕТ-СМІК» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, то слді відмітити таке.

Даний цивільний позов відповідає вимогам ст. 128 КПК, відповідно підлягає прийняттю до розгляду по суті у рамках цього кримінального провадження.

Передумов для залишення позову без руху, у ракурсі норм ЦПК щодо необхідності сплати судового збору за позовир про відшкодування моральної шкоди Суд не убачає адже, відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про судовий збір», за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих у наслідок вчинення злочину, позивачі звільняються від сплати судового збору.

У постанові Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 10.07.2018 у справі № 713/1275/16-к, судом установлено, що згідно з пунктом 6 частини 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Вказані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної та моральної), завданої в результаті її заподіяння, за які відповідач несе цивільну відповідальність згідно із Законом. Виходячи з наведеного цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення незалежно від об`єкту посягань.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи у такій спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Тим самим, у розрізі позиції ККС ВС у справі № 713/1275/16-к цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення незалежно від об`єкту посягань.

Слушним є такий підхід і у розрізі позиції ОП ККС ВС викладеної в постанові від 23.01.2019 у справі № 187/291/17 щодо того, що при вирішенні у межах кримінального провадження цивільного позову стягнення судового збору з обвинуваченого (засудженого), який несе цивільну відповідальність, не допускається, адже таке стягнення суперечить закріпленим у статтях 2, 7, 9 КПК завданням кримінального провадження, засаді законності, не відповідає приписам ч. 5 ст. 128, статей 118, 119, 370 цього Кодексу та істотно порушує гарантоване особі право на розгляд справи щодо неї з додержанням вимог зазначеного провадження, передбачених указаним Кодексом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тож, у разі сплати цивільним позивачем такого збору та за умови задоволення його позову в повній мірі Суд у розрізі позиції ОП ККС ВС викладеної в постанові від 23.01.2019 у справі № 187/291/17 буде позбавлений змоги стягнути з відповідача (обвинуваченого) такий судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому і даний факт указує на слушність позиції ККС ВС у справі № 713/1275/16-к про те, що цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору з позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення незалежно від об`єкту посягань, адже саме такий підхід сприятиме не допущенню ситуацій при яких позивач сплатить збір, позов буду задоволено, однак стягнути його з відповідача змоги не матиме, що в свою чергу уже порушуватиме права такого позивача.

Щодо інших питань, то слід відмітити таке.

Під час підготовчого судового засідання не встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.

У світлі чого судом проведено підготовку до судового розгляду у ході якої, відповідно до ст. 315 КПК України, вирішено питання, пов`язані власне з такою підготовкою визначені п.п. 1-5 ч. 2 указаної статті зазначеного Кодексу.

Так, у підготовчому судовому засіданні, відповідно до положень ч. 2 ст. 318, п. п. 19, 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України, судом визначено коло осіб з боку обвинувачення та захисту, які братимуть участь у судовому розгляді.

Установлено, що підстав для вирішення питань пов"язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що відповідно до ст. 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільнити у використанні своїх процесуальних прав.

Серед іншого, визначено, що зазначене судове засідання, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ст. 27 КПК України, відсутні.

Тим самим, підготовка до судового розгляду є завершеною.

Згідно ч. 1 ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

При визначенні строку проведення судового розгляду суд враховує положення ст.ст. 28, 316 КПК України.

З цих підстав Суд, керуючись ст. ст. 314-318, 369-372, 376 КПК України, постановив:

відмовити у задоволенні клопотання захисника Байдика О.А. про повернення обвинувального акта прокурору.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.12.2018 за № 12020105040001755 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, каб. 24 на 16.09.2021 о 11:30 год.

Прийняти до розгляду в рамках даного кримінального провадження цивільний позов ТОВ «ПАРИТЕТ-СМІК» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Роз`яснити цивільному відповідачу, що він має право подати суду письмові заперечення проти цивільного позову із зазначенням доказів, що підтверджують їх, або ж визнавати позов повністю чи частково.

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження (ч. 2 ст. 318, п. п. 19, 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:00 год. 14.09.2021.

С у д д я Оксана БІРСА