Рішення № 99598468, 03.09.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1875/21

Справа №754/15025/20

РІШЕННЯ

Іменем України

03 вересня 2021 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.,

за участі секретарів судового засідання Малинки А.Ю., Микитюк А.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представників позивачки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , 3-особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спрору: П`ятнадцята Київська державна нотаріальна контора про визначення частки спадкодавця, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2020 року в провадження Деснянського районного суду м. Києва надійшла справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , 3-особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спрору: П`ятнадцята Київська державна нотаріальна контора про визначення частки спадкодавця. Вимоги позовної заяви обгрунтовані тим, що за життя ОСОБА_5 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира була набута за період шлюбу з ОСОБА_6 , а відтак належала подружжю на праві спільної сумісної власності подружжя. За період шлюбу у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 народились спільні діти, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 .. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_6 . За життя ОСОБА_5 склала заповіт, датований 07.04.2017, яким заповіла все своє майно своєму сину ОСОБА_4 . Позивачка є донькою померлого ОСОБА_7 , а відтак онукою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , після смерті останнього позивачка, як онука померлого, маючи намір оформити спадщину на частку в спільному майні подружжя на квартиру АДРЕСА_1 , звернулась до нотаріальної контори, однак отримала відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, обгрунтовану тим, що свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя може бути видано виключно на підставі письмової заяви другого з подружжя. ОСОБА_6 особисто заяву про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя не подавав та від права виділити право власності на частку в спільному майні подружжя не відмовлявся. Таким чином, позивачка, як спадкоємиця на підставі ч. 1 ст. 1266 ЦК України, звернулась до суду із позовом до відповідача про визначення частки померлого ОСОБА_6 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 яка становить Ѕ частку.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.11.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання.

Відповідно до ухвали судді, внесеної до протоколу судового засідання від 31.03.2021 року було закрито підготовчий розгляд справи та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому засіданні.

У судовому засіданні позивачка та її представники - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , вимоги позовної заяви підтримали, просили задовольнити, надаючи пояснення посилались на обставини, що викладені в позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач- ОСОБА_4 заперечував, щодо вимог позовної заяви, посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог. 06.04.2021 від представника відповідача -Адвоката В.С. Кудіна надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого сторона відповідача, зокрема, посилається на те, що спірна квартира була оформлена на дружину померлого - ОСОБА_5 , а потім по заповіту перейшла до її сина - відповідача по справі ОСОБА_4 .. Крім того, відповідач подав суду заяву про застосування строку позовної давності.

Представник третьої особи: П`ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, про розгляд справи сповіщений належним чином. В ході розгляду справі від Завідувача 15-ї КДНК надійшли матеріали спадкової справи № 597/2020 відносно майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 та матеріали спадкової справи № 596/2020 відносно майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки її представників та відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 15.05.1971 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 був укладений шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а/з № 297)

Від даного шлюбу у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , народилось двоє дітей, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

Позивачка у справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є донькою ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а/з № 1455)

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько Позивачки - ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а/з № 18085 )

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім матері, батькові, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а/з № 3232)

За життя ОСОБА_5 склала заповіт від 07.04.2017 року, відповідно до якого все своє рухоме та нерухоме майно заповіла ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а/з № 4532)

Відповідно до інформаційної довідки КВ-2020 № 21550 від 17.08.2020 року, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за: ОСОБА_9 (російська мова) на підставі договору купівлі -продажу, зареєстрованого Українською біржею «Десятинна» 16.04.1999 р. р№ 1356-695 , та зареєстрованого в бюро 19.04.1999 р. реєстрова книга д. 187 за реєстровим № 4503.

Згідно договору купівлі -продажу від 16.04.1999, квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві приватної власності за « ОСОБА_10 ».

Таким чином, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована за ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, квартира була придбана ОСОБА_5 за час перебування в шлюбі з ОСОБА_6 ..

Позивачка, на підставі ч. 1 ст. 1266 ЦК України, 17.09.2020 звернулась до Державного П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори з метою отримання Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя відносно квартири АДРЕСА_1 , яка була придбана бабусею та дідусем у шлюбі.

18.09.2020 року нотаріус П`ятнадцятої київської державної нотаріальної у вчинення нотаріальної дії, виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій обґрунтовану тим, що свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя може бути видано виключно на підставі письмової заяви другого з подружжя. ОСОБА_6 особисто заяву про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя не подавав та від права виділити право власності на частку в спільному майні подружжя не відмовлявся.

Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (чинний на момент державної реєстрації права власності на квартиру) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно зі статтею 28 Кодексу про шлюб та сім`ю України передбачено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Як вбачається з ч.2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно роз`яснень, наданих Пленумом ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 3.4 Інформаційного листа № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування", відповідно до ст. 1226 ЦК частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємців учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" № 20 від 22.12.1995 року, частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Оскільки квартира АДРЕСА_1 є об`єктом права спільної сумісної власності, частки у праві спільної сумісної власності у даній квартирі не визначались, ні за домовленістю співвласників, ні за рішенням суду, тому в силу ч. 2 ст. 370 ЦК України, частки кожного співвласника квартири є рівними.

Таким чином, спірна квартира АДРЕСА_1 була спільною сумісною власністю, оскільки набута за час перебування в шлюбі ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відтак частка ОСОБА_6 складає 1/2 вказаного майна.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Проаналізувавши обставини справи та відповідні норми законодавства, які регулюють ці відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Окрім того, судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Також суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про застосування до даних вимог строку позовної давності, оскільки приходить до висновку, що в даному випадку строк обчислюється з моменту отримання позивачкою постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.09.2020, ухвалену державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню понесені нею судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 3, 15, 16, 328, 368, 372, 1217, 1226,1266, 1296 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-79, 141, 258, 259, 263, 264-265, 268, 273, 281-283, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визначити, що частка померлого ОСОБА_6 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 становила Ѕ частку.

Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн..

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення суду виготовлено 14.09.2021.

Суддя: