Ухвала суду № 99598394, 14.09.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13189/17

Провадження №: 1-кп/752/1850/21

У Х В А Л А

14.09.2021 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі

головуючого судді Бушеленко О.В.

за участю секретаря судового засідання Глоба К.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання про повернення обвинувального акта прокурору

кримінальному провадженні№ 42017000000000168за обвинуваченням1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 3. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Сорокіна С.М.обвинуваченихОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , захисників Наума В.М., Перетятька О.В., Кульшенка Р.А. , Келемена М.І., Троцюка О.В.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває зазначене кримінальне провадження.

У ході підготовчого судового засідання стороною обвинувачення заявлено клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з мотивів наявності у ньому невідповідностей вимогам КПК України.

Сторона захисту підтвердила свою готовність до розгляду зазначеного клопотання, оцінюючи його як таке, що має бути задоволене судом.

Обґрунтовуючи це клопотання прокурор пояснив, що на початку червня 2021 року був призначений старшим у групі прокурорів у цьому кримінальному провадженні та у ході вивчення та опрацювання всіх його матеріалів з`ясував, що обвинувальний акт, затверджений 29.06.2017 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а реєстр матеріалів досудового розслідування - п. 1, 2 ч. 2 ст. 109 КПК України, адже відображені в обвинувальному акті фактичні обставини не відповідають належним чином тим подіям, які мали місце у дійсності, також вбачається неналежне формулювання у тексті обвинувального акта правової кваліфікації кримінально-карних діянь, а до реєстру матеріалів досудового розслідування не внесені відомості про всі слідчі (процесуальні) дії, які відбувалися, певна частина внесена без відображення часу і місця їх проведення. На думку прокурора виявлені недоліки і невідповідності не можуть бути усунуті ні на стадії підготовчого провадження, ні під час судового розгляду без суттєвих негативних наслідків для завдань і засад кримінального провадження.

Заперечення щодо задоволення клопотання прокурора не були висловлені жодним з обвинувачених, так само як і кожним із захисників.

Як слідує з виступів сторони захисту, міркувань кожного з захисників, їх правова позиція щодо наявності процесуальних передумов для повернення обвинувального акта прокурора одностайна, а пояснення узгоджуються і доповнюють одне одного та зводяться до того, що обвинувальний акт не відповідає вимогам законодавства, адже складений з порушенням приписів п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в частині опису діянь, їх кримінально-правової кваліфікації. Крім того сторона захисту вбачає неправильність оформлення і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Заслухавши обґрунтування, пояснення, відповіді на запитання суду прокурора, а також міркування, доповнення, репліки захисників та обвинувачених, вивчивши матеріали судової справи, вирішуючи заявлене клопотання, суд, серед іншого, з`ясував, що:

- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто шахрайстві, в особливо великих розмірах. Зокрема згідно з обвинувальним актом у невстановлений досудовим розслідуванням час, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, зазначені особи розробили злочинний план щодо заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_4 , згідно з яким обвинувачений ОСОБА_5 надасть йому завідомо неправдиві відомості про те, що за грошову винагороду в розмірі 33 000 000 гривень він вирішить його питання щодо проблем у Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, які стосувались відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" податку на додану вартість, хоч реальної можливості вирішити таке питання у нього не було, обвинувачений ОСОБА_3 в свою чергу повинен був організовувати їх злочинну діяльність та вживати заходів щодо її конспірації, а обвинувачений ОСОБА_2 повинен був зібрати інформацію щодо відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" податку на додану вартість.

У подальшому в період часу з грудня 2016 року по січень 2017 року обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 чотири рази зустрічались з потерпілим ОСОБА_4 у селі Погреби Броварського району Київської області, поблизу готелю "Салют" в місті Києві, в селищі міського типу Козин Київської області, а також на вулиці Кіквідзе в місті Києві, та повідомляли йому подробиці вирішення ними відповідних питань у Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, тобто вводили його в оману, а також умови, після виконання ОСОБА_4 яких ними будуть вирішені відповідні питання у Дніпропетровському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України. ОСОБА_2 , в свою чергу, виконував свою роль у їх злочинному плані щодо зібрання інформації про відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптімус Плюс" податку на додану вартість.

Надалі 14.02.2017 у приміщенні Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк", що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 127, обвинуваченого ОСОБА_5 було затримано працівниками поліції при його спробі незаконним шляхом заволодіти грошовими коштами потерпілого ОСОБА_4 , що спричинило йому шкоду у особливо великих розмірах, що у шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Описане органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК;

- обвинувальний акт відносно вказаних осіб був затверджений прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Юр`євою Ніною Вікторівною 29.06.2017 та надійшов до суду разом з реєстром матеріалів досудового розслідування;

- питання невідповідності обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам процесуального законодавства неодноразово ставало предметом вивчення та оцінки уповноважених судів у цьому кримінальному провадженні;

- прокурор першого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Сорокін Є.М. заявив на стадії підготовчого провадження письмове клопотання про повернення обвинувального акта прокурору;

- описуване клопотання подане уповноваженим прокурором, який входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42017000000000168, є старшим групи прокурорів і повноваження якого підтверджені в установленому порядку відповідною постановою від 04.06.2021, оригінал якої залучено до матеріалів судової справи;

- обмежень у заявлені цим прокурором вимог про повернення обвинувального акта не встановлено, а чинне процесуальне законодавство в цілому не містить обмежень для прокурора для заявлення вимог про повернення обвинувального акта з підстав його невідповідності приписам КПК України;

- законодавчих та інформаційно-технічних перепон для подальшого забезпечення завдань кримінального провадження за ст. 2 КПК України у разі повернення обвинувального акта прокурору для його наступного доопрацювання не виявлено.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 13 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України є обвинувальний акт, який відповідає вимогам, встановленим ст. 291 КПК України.

Повноваження суду на постановлення у підготовчому засіданні ухвали про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, передбачені п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Вимоги до обвинувального акта вміщені у ст. 291 КПК України, де, серед іншого, передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291).

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування.

Вимоги до реєстру матеріалів досудового розслідування закріплені у ст. 109 КПК України, які передбачають необхідність вміщенні у ньому номеру та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, часу її проведення, реквізитів процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування.

Як слідує з наявного реєстру матеріалів досудового розслідування у розділі 1 пунктах 1-3, 11, 26, 30, 32, 36, 57, 65, 85, 86, 88, 89, 91, 92, 94, 96, 115, 117-118, 131-133, 151, 159-160, 165, 176, 196-199 цього документу не вказано часу проведення процесуальних дій та часу закінчення проведення процесуальних дій, а пункти 177-195 взагалі відсутні, що дає підстави вести мову про його невідповідність вимогам чинного процесуального законодавства.

У той же час постановлення ухвали за наслідками розгляду заявленого прокурором клопотання суд здійснює не вдаючисьдо оцінки змісту обвинувального акта на предмет його відповідності обставинам кримінального правопорушення та висунутим обвинуваченням, а тому оцінка і перевірка доводів прокурора і захисників у тій частині, яка стосується фактичних обставин кримінального провадження, з огляду на стадію, на якій воно переобує, судом не здійснюється.

Суд приймає як достовірні твердження прокурора про те, що наведений в обвинувальному акті виклад фактичних обставин не повністю відповідає дійсним подіям, які мали місце, що відповідно має негативне відображення на вірності правової кваліфікації дій осіб, які вчинювали кримінально-карні діяння за версією сторони обвинувачення. Такі недоліки підлягають усуненню за результатами повернення обвинувального акта прокурору та будуть усунуті.

Таким чином, суд керується тим, що наявний наразі обвинувальний акт має містить повноцінного викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Також враховується і позиція сторони захисту, яка наголошувала на тому, що обвинувальний акт має бути повернутий прокурору через недотримання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України при його складанні, та серед іншого, зауваження захисника Келемена М.І., який посилався на відсутність чіткості і конкретності у формулюванні обвинувачення, пред`явленому ОСОБА_3 , що порушує право на захист як його, так і інших обвинувачених. Також було зазначено, що ОСОБА_3 та інші обвинувачені згідно з формулюванням обвинувачення вчинили злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, і в результаті таких їх дій потерпілому було завдано матеріальну шкоду, проте дії його підзахисного та обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, тобто як замах на вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

На переконання суду, призначення кримінального провадження до судового розгляду на підставі наявного обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, що містяться в матеріалах судової справи № 752/13189/17, з урахуванням зазначеного вище, не сприятиме як дотриманню завдань кримінального провадження, так і не забезпечуватиме дотриманню права на захист, всебічному з`ясуванню обставин справи і перевірки їх доказами.

За наведених обставин і обґрунтувань, суд вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання в порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Керуючись ст. 314 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Сорокіна Є.М. задовольнити.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, повернути прокурору Офісу Генерального прокурора України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя О.В. Бушеленко