Ухвала суду № 99595639, 14.09.2021, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/32183/20

Провадження № 1-кп/947/378/21

УХВАЛА

14.09.2021 року

Київський районний суд м. Одеси, у складі:

Головуючого судді - Прохорова П.А.,

при секретарі - Гремалюк В.В.,

за участю:

прокурора - Петрової Г.В.

захисників - Клименко Л.Г., Єштокіної Ю.В.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження за № 42020160000000427 від 16.04.2020 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м.Одеси перебуває вказане кримінальне провадження.

Під час судового засідання прокурор заявила клопотання в якому просить продовжити до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою у зв`язку з закінченням строку дії обраного раніше запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з триманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор», обґрунтовуючи тим, що підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення, а метою досягнення дієвості цього запобіжного заходу - забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч.4 ст.42 КПК України, а також запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Так обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що обвинувачений, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися. Згідно позиції прокурора обвинувачений може незаконно впливати на свідків, у кримінальному провадженні. До того ж, ОСОБА_1 може перешкоджати судовому розгляду з метою уникненню справедливого покарання.

Відповідно до вимог ст. 177 та ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений не виконає покладенні на нього процесуальні обов`язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. З урахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу обвинуваченого, в силу характеру інкримінованого ОСОБА_1 діяння та одночасного забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 , його захисник Клименко Л.Г., яка була залучена судом на одну окрему процесуальну дію, обвинувачений ОСОБА_2 та прокурор, на питання суду, пояснили, що навіть враховуючи різну правову позицію обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - вирішення питання доцільності подальшого тримання під вартою ОСОБА_1 не буде порушенням прав обвинувачених та адвокатської етики захисника Клименко Л.Г., оскільки судом не слухається вказане кримінальне провадження по суті, а лише вирішується питання в порядку ч. 3 ст. 331 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Клименко Л.Г., заперечували проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи тим, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вказуючи, що ризики не обгрунтовані, доказів впливу на свідків немає, ризик переховування не підтверджений, обвинувачений має соціальні зв`язки та місце мешкання, а також серйозні захворювання, просили обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, у виді домашнього арешту.

Захисник Єштокіна Ю.В. підтримала думку захисника Клименко Л.Г. та обвинуваченого ОСОБА_1 .

Вислухавши думку учасників провадження, вивчивши дані про особу обвинуваченого, враховуючи тяжкість обвинувачення, оцінивши на предмет наявності ризиків вчинення обвинуваченими дій, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , обвинувачується, у скоєнні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину. Однак, тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою,

При цьому, у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами. Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними».

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 суд також враховує вимоги ст.ст. 5, 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» (далі - Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням обставин даної конкретної справи тримання обвинуваченому під вартою є розумним з урахуванням особливостей розгляду вказаного кримінального провадження та в даному випадку суд доходить висновку про існування зазначених прокурором та передбачених ст. 177 КПК України ризиків, і про те, що суспільний інтерес щодо тримання обвинуваченого під вартою переважає над його особистими інтересами і що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинуваченого та запобігти зазначеним ризикам, а тому суд вважає за необхідне прожовжити відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, суд вважає, що наведені вище підстави не є загальними й абстрактними.

Все вищевикладене свідчить, що тяжкість покарання ще може свідчити про те, що ризик переховування обвинуваченого від суду на теперішній час не зменшився (п.1 ч.1 ст. 177 КПК).

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує відсутність у обвинувачеого офіційного місця роботи.

Відповідно до ч.3 ст. 5 Конвенції звільнення особи може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання, проте сторона захисту не надала таких гарантій.

Також, при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує і інші обставини відносно нього, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я; ступень міцності соціальних зв`язків; майновий стан.

Все вищевикладене, в сукупності, свідчить, щодо доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та обмеження його конституційних прав, в даному випадку, є виправданим і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Обставин, передбачених ст. 183 ч. 2 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Керуючись ст. 177,178, 183,314,315, 316, 372 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 13.11.2021 року включно.

Розмір раніше визначеної застави - залишити без змін.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» (для виконання).

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Суддя Прохоров П. А.