Рішення № 99594683, 10.09.2021, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/972/20

2/683/88/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого - судді Андрощука Є.М.

з участю секретаря Бадаєвої Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Старокостянтинові цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у квітні 2020 року звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 24879,1 грн за кредитним договором, укладеним 26.01.2012 року між банком та спадкодавцем ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . В обґрунтування позову посилалось на те, що 26.01.2012 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно з яким позичальник отримав кредит у розмірі 3000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Станом на день смерті ОСОБА_3 19.04.2017 року заборгованість за кредитним договором становила 24879,1 грн, з яких: 2851,6 грн - заборгованість за кредитом; 22027,5 грн - заборгованість за відсотками.

Ухвалою суду від 05.04.2021 року замінено відповідача з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

07.05.2021 року надійшла уточнена позовна заява АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 26.01.2012 року в розмірі 8715,32 грн, з яких 2851,6 грн - заборгованість за простроченим кредитом; 5863,72 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Представник позивача звернувся до суду із заявою про те, що позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити, слухати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала, тому суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази у справі, дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 26.01.2012 року ОСОБА_3 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У заяві зазначено, що позичальник згідний із тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також що він ознайомився та погодився з договором.

В уточненій позовній заяві зазначено, що станом на дату смерті позичальника (тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 ) виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 8715,32 грн, з яких: 2851,6 грн - заборгованість за простроченим кредитом; 5863,72 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Разом з цим, додані то уточненої позовної заяви банком розрахунки заборгованості за кредитом складені не станом на дату смерті позичальника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а станом на 30.09.2020 року та 04.04.2021 року.

Відповідно до частин першої, другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку, оскільки умови договору приєднання розроблялись банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим позивач має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з наданої позивачем копії анкети-заяви позичальника від 26.01.2012 року, підписаної позивачем і ОСОБА_3 , розмір кредиту та процентна ставка у ній не зазначені, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути також відсотки за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26.01.2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та доданий до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору. Разом з цим, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» позивачем не надано.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, не підписаний ОСОБА_3 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розумів позичальник, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо строку повернення позики, сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

За відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила надання банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки цей документи достовірно не підтверджує вказаних обставин.

У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Крім того, Витяг з Умов не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26.01.2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Саме такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 і відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує їх при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, вимога позивача до спадкоємця позичальника про стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 5863,72 грн не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 2851,6 грн суд дійшов таких висновків.

Оскільки банк продовжував здійснювати нарахування відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом та пені (графи 9 та 13 розрахунку заборгованості станом на 30.09.2020 року) після 19.04.2017 року, тобто після смерті позичальника, суд критично ставиться до наданих банком розрахунків.

Крім того, як вбачається з доданого до уточненої позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитом станом на 30.09.2020 року, банку сплачено (про що зазначено в графі 11 «Сплачено відсотків») за період з 26.01.2012 року по 30.09.2020 року в загальній сумі 16697,79 грн, які позивач зарахував на погашення відсотків.

Також у наданому банком розрахунку заборгованості за кредитом станом на 04.04.2021 року зазначено, що банку погашено заборгованість по пені у розмірі 16163,78 грн.

Таким чином суд дійшов висновку, що за відсутності кредитного договору позивачу сплачено суму значно більшу, ніж заборгованість за позикою у сумі 2851,6 грн, про яку зазначає АТ КБ «Приватбанк». Тому вимоги банку до спадкоємця позичальника в частині повернення наданого кредиту в розмірі 2851,6 грн також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 76-80, 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором від 26.01.2012 року в розмірі 8715,32 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд.

У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»; місцезнаходження: м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя