Ухвала суду № 99593939, 14.09.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/5874/20

2-з/465/298/21

У Х В А Л А

судового засідання

14.09.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого:судді Марків Ю.С.,

секретаря: Ільчишин З.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення цивільного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В :

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Разом з тим, позивачкою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (підчас перебування судді Марків Ю.С. в щорічній черговій основній відпустці) подано до суду заяву, в якій просить забезпечити позов шляхом заборони Львівській міській раді та іншим юридичним та фізичним особам вчиняти дії, спрямовані на припинення постачання електричної енергії, газу, води тощо до об`єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення - павільйон, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з павільйону під літ. А-1 площею 90,6 кв.м. та літнього майданчика під літ. А-1 площею 152,2 кв.м., а всього 242,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33328285, а також вчиняти інші дії, що унеможливлюють використання даного майна за призначенням до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

В обгрунтування заяви покликається на те, що у провадженні Франківського районного суду м.Львова знаходиться цивільна справа за її позовом до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення - павільйон, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з павільйону під літ. А-1 площею 90,6 кв.м. та літнього майданчика під літ. А-1 площею 152,2 кв.м., а всього 242,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33328285. Зазначає також, що відповідач, через створені ним виконавчі органи, зокрема, Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради, намагається вчинити дії, спрямовані на унеможливлення використання нею належного їй майна, які полягають у зверненні ФРА ЛМР до юридичних осіб, з якими у позивачки укладено договори про постачання електричної енергії, газу тощо з вимогою припинити надання їй відповідних послуг у зв`язку з відсутністю у позивачки правовстановлюючого документу на вищевказане майно.

Розгляд заяви згідно ст.153 ЦПК України здійснюється судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.149 ЦПК України,суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2ст.149 ЦПК України).

Згідно п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом заборони вчиняти певні дії.

При цьому, процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у п. 4 Постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Однак, позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову не подано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову,а також не надано жодного доказу того, що відповідачем дійсно вчиняються дії спрямовані на припинення надання будь-яких житлово-комунальних послуг, як це вказано в заяві про забезпечення позову.

Також позивачем недоведено, яким чином незабезпечення позову в даній справі у виді заборони Львівській міській раді та іншим юридичним та фізичним особам вчиняти дії, спрямовані на припинення постачання електричної енергії, газу, води того до об`єкту нерухомого майна може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про визнання права власності на це майно.

Таким чином, наявність самого по собі позову про визнання права власності на нерухоме майно в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони Львівській міській раді та іншим юридичним та фізичним особам вчиняти дії, спрямовані на припинення постачання електричної енергії, газу, води того до спірного об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

З наведених міркувань та керуючись ст. ст.149-153 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення цивільного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, шляхом заборони Львівській міській раді та іншим юридичним та фізичним особам вчиняти дії, спрямовані на припинення постачання електричної енергії, газу, води тощо до об`єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення - павільйон, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з павільйону під літ. А-1 площею 90,6 кв.м. та літнього майданчика під літ. А-1 площею 152,2 кв.м., а всього 242,8 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33328285, а також вчиняти інші дії, що унеможливлюють використання даного майна за призначенням до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м.Львова протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Марків Ю.С.