Рішення № 99592855, 14.09.2021, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/1774/20

Провадження № 2/943/993/2021

14 вересня 2021 року

Буський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді - Кос І.Б.,

за участю секретаря - Дутки С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Буськ цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

позивач АТ КБ «Приватбанк» через представника за довіреністю Гребенюка О.С. звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.02.2013 року між сторонами було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідачка отримала у позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. При цьому відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за його користування. Однак, взятих на себе зобов`язань за цим договором відповідачка не виконала. Станом на 31.07.2020 року відповідачка має існуючу перед позивачем заборгованість на загальну суму 67921,67 грн., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 432,02 грн. та 67489,65 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом. Оскільки відповідачка добровільно не погашає вказану заборгованість за кредитом, що стало приводом для звернення позивача до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 26.03.2021 року задоволено заяву представника відповідачки - адвоката Малиняка В.А. Скасоване заочне рішення Буського районного суду Львівської області від 02.02.2021 року та призначено дану справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач явку свого повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, незважаючи на повідомлення судом про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Малиняк В.А. в судове засідання не з`явилися, а від останнього надійшла письмова заява про розгляд справи без їх участі. У вказаній заяві представник відповідачки просить відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву та інших письмових доказах. У поданих до суду клопотаннях представник відповідачки покликається на те, що відповідачці були надані кредитні кошти в розмірі 500,00 грн. на її платіжну картку, строк яких сплив 08/2017. Проте банк не надав жодних доказів ознайомлення його довірительки з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, тільки покликаючись на підписання відповідачкою Анкети-заяви. Крім того вказує, що Анкета-заява від 20.02.2013 року не містить процентної ставки, а також у ній не зазначено про неустойку (пені, штрафи) за порушення грошового зобов`язання та не вказано їх розміру. Також надані позивачем докази не містять підтверджень того, що відповідачка ознайомилась, погодилась та розуміла вищевказані Умови та правила банку, підписуючи згадану Анкету-заяву. Також представник відповідачки покликався на судову практику Верховного Суду про те, що Умови та правила банку не можна брати до уваги, якщо вони не підписані, не визнаються позичальником, і якщо вони не передбачені у Анкеті-заяві. Відтак, оскільки сторони не обумовили в письмовому договорі ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У поданих до суду відповіді на заяву про перегляд заочного рішення та письмових запереченнях представник позивача ОСОБА_3 висловила свою незгоду із доводами представника відповідача та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зокрема покликається на те, що відповідачка ОСОБА_2 підписала Анкету-заяву від 20.02.2013 року, тобто уклала із банком кредитний договір шляхом приєднання до Умов і правил надання позивачем банківський послуг, що складають договір про надання банківських послуг відповідачці, розміщених на офіційному сайті банку, що є загальнодоступною інформацією. Також до позовної заяви долучено Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з якого вбачається, що на момент оформлення кредиту банком встановлено поточну проценту ставку в розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо, тобто досягнуто істотні умови договору. Із наданого до суду карткового рахунку та виписки про рух коштів слідує, що відповідачка користувалась кредитними коштами, починаючи з 29.08.2013 року (зняття готівки в магазині «Рукавичка» у АДРЕСА_1 ), а також частково сплачувала заборгованість за договором, а розрахунок заборгованості та кредитний договір нею не спростовано. Відтак, ураховуючи наведене, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із таких мотивів.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до приписів ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредитних послуг, підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 20 лютого 2013 року, тобто уклала договір про надання банківських послуг (кредитний договір) шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», згідно якого отримала у позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 500,00 грн. на платіжну картку.

Крім того, як вбачається з відповіді ГУ ДМС України у Львівській області від 02.10.2020, що 29 травня 2019 року ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».

Як вбачається із представленого позивачем Розрахунку заборгованості за договором станом на 31 липня 2020 року, за відповідачкою рахується заборгованість на загальну суму в розмірі 67921,67 грн., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 432,02 грн. та 67489,65 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1049, ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

В силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) зробила правовий висновок, згідно з яким, Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду, з огляду на укладеність договору й вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, вказала на те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Крім того, в іншій справі №382/327/18-ц (провадження №61-21994св19), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 лютого 2020 року, застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, вказав на наявність правових підстав для стягнення з позичальника інших, окрім тіла кредиту, складових частин заборгованості, зокрема, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, якщо, окрім анкети-заяви, пред`явлені до позичальника вимоги підтверджені довідкою про умови кредитування, підписаною позичальником, в якій зазначено розмір процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені, розмір та порядок внесення щомісячного платежу тощо, оскільки Тарифи Банку та Умови і правила надання банківських послуг, на які посилається банк, не є складовою кредитного договору.

За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідачки перед позивачем, його погашення відповідачкою, суд вважає доведеним факт наявності фактично отриманих відповідачкою кредитних коштів, на які вказує позивач, що не були погашені нею в сумі 432,02 грн. (тіло кредиту), які підлягають стягненню із відповідачки на користь позивача.

Разом із тим, на думку суду, заявлена позивачем вимога в частині стягнення з відповідачки за порушення договірного зобов`язання заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 67489,65 грн, до задоволення не підлягає, виходячи із таких мотивів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 1049, ст. 1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити процентну строки та на умовах, встановлених договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 20.02.2013 року процентна ставка за користування кредитом не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

Нормою частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом із тим, позивач, окрім тіла кредиту просить стягнути з відповідачки проценти за користування кредитом. На підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 31.07.2020 року, позивач надав суду Анкету-заяву б/н від 20.02.2013 року, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, слід зазначити, що вказані тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачкою не підписані. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» частково не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вищенаведені мотиви повністю узгоджуються із правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 754/4211/18-ц (провадження № 61-8410св19), яка в силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов`язковою до застосування.

Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог банку шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми фактично отриманих кредитних коштів у розмірі 432,02 грн., що є заборгованістю за тілом кредиту.

Окрім того, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2102,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становитиме 13,37 грн. (432,02 : 67921,67 х 2102).

Ураховуючи викладене, та керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 10, 12, 19, 43, 49, 76-80, 81, 82, 89, 141, 223, 247, 259, 260, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість в сумі 432,02 грн. (чотириста тридцять дві гривні 02 копійки) та 13,37 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Буський районний суд Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи.

Позивач: АТ КБ «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50).

Представник позивача: Меркулова Валерія Валеріївна (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Представник відповідача: адвокат Малиняк Віктор Андрійович (80500, Львівська область, м. Буськ, вул. Б. Хмельницького, 7).

Повний текст рішення виготовлено: 14.09.2021 року.

Суддя: І. Б. Кос