Рішення № 99592096, 10.09.2021, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/3358/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Трагнюк В.Р., секретар судового засідання Конар В.М., представника позивача Котубей І.І., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Попович В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ "Приватбанк", який є правонаступником ПАТ КБ "Приватбанк", який в свою чергу був правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (ціна позову 23 843,16 грн.), мотивуючи тим, що 01.08.2008 року ОСОБА_1 підписала заяву № б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Розмір кредитного ліміту збільшено до 8 300 грн.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту, банк керувався п.3.2, п.3.3 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509,526,1054 України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 31.08.2020 року у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 23843,16 грн., з яких: 16 402,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 16 402,15 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 7441,01 грн.-заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк», а тому позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 23843,16 грн., а також сплачений судовий збір у сумі 2102 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 подано заяву/заперечення на позовну заяву (а.с.157-160).

ОСОБА_1 зазначає про те, що отримала з карткового рахунку готівкові кошти. Встановлені кредитні ліміти з 500 грн. до 6000 грн. на картковий рахунок було вчинено Банком одноосібно на власних розсуд і такі дії не можуть ототожнюватися з укладенням кредитного договору з умовами, які банк описує в позовній заяві. Із заявами про встановлення їй на картковий рахунок кредитного ліміту або надання кредитних коштів у інший спосіб вона не зверталась.

Відносини між позивачем та банком були врегульовані виключно на умовах викладених у заяві позичальника від 01.08.2008 року, з якою її було ознайомлено і на якій наявний її особистий підпис.

Всі інші документи, зокрема «Умови та правила банківських послуг» не можуть бути доказами у даній справі, так як відповідачу під підпис не доводились та вона підписувалась і тому їх не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін.

Разом з тим, AT КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (01 серпня 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (жовтень 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Позивач визнає лише ті обставини і умови які були визначені у «Заяві позичальника» від 01.08.2008 року в якій було визначено наступні умови : строковий кредит у сумі 2516, 56 гривень, на 12 (дванадцять) місяців з 01.08.2008 року по 01.08.2009 року, відсотки в розмірі 1,0%, кредитний ліміт - 500 грн., щомісячний платіж 251,47 грн., інші умови (штраф, пеня (її розмір) у даній Заяві передбачено не було і тому позивач вважає, що такі брати до уваги не слід.

Крім того у виписці з розрахунків вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 погашено 26 744 грн., тобто позивач отримала на руки за весь період з 2008 по 2016 рік грошові кошти в сумі 20 162 грн., і сплатила 26 744 гривень.

Відповідач зазначає, що в процесі зняття коштів та сплати коштів позивачем неправильно зараховано кошти у списання процентів та інших нарахованих платежів, тому заборгованість продовжувала рости.

Заборгованість перед банком за розрахунками виникла з 01.04.2016 року, коли з позивача, без її згоди та відома, почали щомісячно 19 числа знімати «ПОКУПКА ТОВАРА» - 436 грн., тим самим щомісячно збільшувалась сума боргу перед банком. Даний розрахунок заборгованості у сумі 23 843, 16 грн. не може бути обґрунтованим і законним.

У зв`язку із тим, що останні кошти позивач знімала 26.02.2016 року, а позовна заява була подана в суд у вересні 2020 року, то остання вважає, що банком було пропущено строки звернення до суду.

Представником позивача у відзиві на заяву про перегляд заочного рішення зазначається про те, що відповідач ознайомлена з умовами кредитування (а.с.105-109). Так, позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 01.08.2008 року, з якої чітко вбачається: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказані, інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отриманні кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчила (в), що " Я згодна з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами наданні банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилам надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...". Також з анкети-заяви чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,00 % (36,00 % на рік), тощо. Сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови, які є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку на офіційному сайті Банку.

Разом з тим, випискою з карткового рахунку підтверджується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не заданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Щодо посилання Відповідача на ЗУ "Про захист прав споживачів" то банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору.

Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов`язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення Відповідача з умовами кредитування є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредита боржником та сплата ним періодичних платежів).

Таким чином, позивач зазначає, що кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства є чинним.

Разом з тим позивач вказує, що ЗУ "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини.

Щодо підключення відповідачу послуги за сервісом "Миттєва розстрочка" позивач зазначає, що згідно до Умов і Правил надання банківських послуг Сервіс "Миттєва розстрочка" - це послуга Банку, яка надається держателям платіжних карток "Універсальна" та "Універсальна Gold" на умовах терміновості, платності та зворотності Терміновість кредиту визначається кількістю платежів, яку вибрав клієнт, але не більше 24 платежів Платність визначається комісією за користування кредитом, яка сплачується одночасно з погашенням кредиту рівними частинами з кожним платежем Повернення визначається вимогою погасити кредит не більше ніж за вибрану клієнтом кількість платежів Кредит з використанням сервісу Миттєва розстрочка, повертається шляхом встановлення клієнтом регулярного платежу з картки клієнта в розмірі щомісячного платежу за кредитом і проводиться Банком на підставі договірного списання.

Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг (надалі - Умов) Утримувач кредитної карти має право користуватися сервісом "Миттєва розстрочка", для отримання споживчого кредиту, якщо Утримувач погодився з умовами даного пункту та отримав кредитні кошти.

Згідно Договору, постановка Картки в СТОП-лист здійснюється на підставі письмової заяви Клієнта відповідно до Тарифів Банку.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, Відповідач звернувся до Банку у передбачений договором строк для оскарження операцій, здійснених за допомогою карти Крім того, Відповідач не звертався до Банку з дорученням про постанову карти в СТОП-ЛИСТ платіжної системи, або з вимогою про блокування картки.

Відповідач не згодний за сервісом "Миттєва розстрочка", стверджуючи, що не він вчиняв дані операції, однак, звертаємо увагу суду, що жодних доказів того, що Відповідач не здійснював даних транзакцій по кредитній картці, Відповідачем не надано.

При оформленні послуг за сервісом "Миттєва розстрочка" були дотриманні всі умови.

Також Відповідачем не надано доказів того, що ним було своєчасно повідомлено Банк про втрату/крадіжку карти чи ПІН, інформації щодо незаконного використання картки. Згідно матеріалів справи Відповідачем не вжито заходів щодо запобігання втрати чи розкрадання картки, ПІНу (персонального ідентифікаційного номера). Тому в даному випадку відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесеними на карті даними несе тільки Відповідач.

Відповідач у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку, якщо такі особи будуть виявлені.

Щодо посилання Відповідача на постанову ВСУ по справі № 6-16цс15 позивач вважає недоречною, оскільки у зазначеній постанові ВСУ вказав: "Суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач.

Однак, в даній справі Позивач надав докази, що Відповідача було ознайомлено саме з Умовами та правилами надання банківських послуг та наказ Банку яким були ствердженні Умови та Правила надання банківських послуг.

Щодо строків позовної давності зазначені відповідачем то представник позивача вказує на те, що згідно виписки відповідач неодноразово здійснював погашення заборгованості останнє з яких було внесено 17.07.2019 p., підтвердженням є виписка з рахунку. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 01.10.2020 року до спливу строку позовної давності, відповідно обставини на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задоволити в повному обсязі з підстав наведених у позові.

Відповідач та її представник в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просили відмовити, оскільки відповідач з умовами і тарифами банку не ознайомлена,відповідачем сплачено більшу суму ніж вона отримала, розрахунки заборгованості не правдиві, банком було пропущено строки звернення до суду.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних для вирішення спору.

За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 01.08.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», в свою чергу правонаступником останнього є АТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.43).

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг (№ кредитної картки 4149437518363072) (а.с.43).

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31.08.2020 року становить 23 843, 16 грн., з яких: 16 402,15 грн. - заборгованість за тілом кредита; 16 402, 15 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 7 441, 01 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 5-33).

Відповідно виписки та довідки, які приєднано позивачем до позовної заяви, відповідач за договором б/н здійснював кредитні операції за картковими рахунками №№: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 (а.с.41, 42).

Зазначені виписка та довідки не містять дати та підпису особи уповноваженої на видачу відповідних документі, а тому суд не може брати такі до уваги як письмовий доказ, який підтверджує зазначені обставини.

Згідно з ч. 6 ст. 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Наявність у матеріалах справи редакцій та положень Умов та Правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04 вересня 2019 року за результатом розгляду справи № 753/509/16-ц.

Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 01.08.2008 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків, пені та штрафів.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1ст. 11Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів», далі - Закон № 1023-XII).

Згідно з п. 22 ч. 1ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , банком дотримано вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

За змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

На підставі вище викладеного суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню лише заборгованість за кредитним зобов`язанням (кредитна картка №4149437318363072), термін дії якої з 01.08.2008 року по 01.09.2009 року.

Крім того з виписки розрахунку вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 погашено 26 744 грн., тобто позивач отримала на руки за весь період з 2008 по 2016 рік грошові кошти в сумі 20 162 грн., і сплатила 26 744 гривень (а.с.31 зв).

За змістом розрахунку заборгованості з 01.04.2016 року з рахунку позивача почали щомісячно 19 числа зніматись за «ПОКУПКА ТОВАРА» - 436 грн., тим самим щомісячно збільшувалась сума боргу перед банком. На переконання суду даний розрахунок заборгованості у сумі 23 843, 16 грн. не може вважатись таким, який підтверджує невиконання позивачем взятих на себе зобов"язань за договором б/н заяви позичальника від 01.08.2008 року.

Матеріали справи не містять належних й допустимих доказів того, що розрахунок заборгованості в сумі 23 843, 16 грн. відповідає правовідносинам, які склались між сторонами, твердження відповідача про виконані зобов"язання представником позивача не спростовані.

Як зазначалось вище, роздруківка із сайту Банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим AT КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (01 серпня 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (жовтень 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Змістом Заяви позичальника від 01.08.2008 року визначено наступні умови : Строковий кредит у сумі 2516, 56 гривень - на 12 (дванадцять) місяців з 01.08.2008 року по 01.08.2009 року. Відсотки в розмірі 1,0%, Кредитний ліміт - 500 грн. Щомісячний платіж 251,47 грн.

Інші умови (штраф, пеня (її розмір) у Заяві позичальника передбачено не було, а тому не можуть братись при розрахунку заборгованості.

За змістом виписки, відповідач знімала 26.02.2016 року готівкові кошти в сумі 647 гривень, позовна заява була подана в суд 07.10.2020 року (а.с.2, 37).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобов`язання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Такого ж висновку дійшов ВСУ у Постанові №6-1457цс16 від 09.11.2016 року.

В даному випадку відповідач визнає лише сплату нею платежів на погашення кредиту до 26.02.2016 року, і категорично заперечує сплату будь-яких інших платежів після вказаної дати.

За таких обставин, суд відхиляє посилання представника позивача на згаданий ним розрахунок заборгованості, в обґрунтування переривання строків позовної давності.

Враховуючи обставини визнані відповідачем можна лише стверджувати про переривання позовної давності станом на 26.02.2016 року.

Згідно з ч.3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З 26.02.2016 року по момент звернення до суду пройшло більше трьох років, а відтак позивач звернувся до суду із пропуском строків позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні такого позову, враховуючи наявність заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності (а.с.157-160).

Враховуючи встановлені обставини, суд відхиляє твердження представника позивача, докази на які він посилається, у зв"язку з чим приймає рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові втрати, пов`язані з розглядом справи у випадку відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 83, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 279, 354 ЦПК, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , мешканки АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором б/н від 01.08.2008 року у розмірі 23843, 16 грн. (двадцять три тисячі вісімсот сорок три гривні 16 копійок) та судових витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102, 00 гривень відмовити повністю.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

ГоловуючийВ. Р. Трагнюк