Рішення № 99591586, 31.08.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/2615/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Левчук О.О.,

за участю секретаря: Рамазанової В.Х.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників цивільну справу №233/2615/21 за позовом:

ОСОБА_1 , що мешкає за адресом: АДРЕСА_1

до

Акціонерного товариства «Українська залізниця», юридична адреса: м. Київ вул. Тверська, буд. 5

про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

Обставини справи:

17.06.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» та просила стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 січня 2016 року по 01 липня 2016 року в сумі 11422,35грн. та за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 8923,25грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що вона з 02 листопада 2015 року по 17 липня 2017 року працювала штукатуром 3 розряду дільниці №1 «Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». З січня 2016 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з січня 2016 року по липень 2016 року становить 11422,35грн., за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 11084,78грн. (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 8923,25грн.), що підтверджується довідками, виданими за місцем роботи. Однак ця довідка не засвідчена печаткою відповідача, оскільки усі печатки із структурних підрозділів відповідача, що залишились на території, непідконтрольній органам державної влади України, були ним вилучені. Отримати від відповідача належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 січня 2016 року по 01 липня 2016 року та з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року вона не може. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (вул. Привокзальна м. Лиман Донецької області, куди вони були здані нею в вересні 2017 року. Добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється.

Просить стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 січня 2016 року по 01 липня 2016 року в сумі 11422,35грн. та за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 8923,25грн.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 19.07.2021 року о 08:30год.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання була належним чином повідомлена. На адресу суду надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала та просила його задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач неодноразово викликався у судові засіданні на 19.07.2021р., 31.08.2021р., але не з`явилися.

Юридичною службою АТ «Укрзалізниця» направлено на адресу суду відповідь на ухвалу суду про витребування доказів, тобто відповідач обізнаний про суть справи, дату та час її розгляду. У встановлений судом строк не надав відзив на позовну заяву.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах з дільницею №1 «Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», де з 02 листопада 2015 року працювала штукатуром 3 розряду.

Наказом від 10.07.2017 року №9785/ДН-ос звільненау зв`язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, що визнається сторонами і підтверджується копією трудової книжки з відповідними записами (а.с.13-19а).

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Вказана норма права кореспондується із ч.1 ст.30 ЗУ «Про оплату праці», а другою частиною цієї статті встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно із ч.1 ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Частиною 1 статті 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви №68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За частинами 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З доданих до позову табуляграм, виданих відповідачем на виконання ст.100 КЗпП України (а.с.5-6), убачається, що позивачу ОСОБА_1 :

За березень 2017 року всього нараховано 2841,53грн., сума до виплати 2287,43грн.

За квітень 2017 року всього нараховано 1015,42грн., сума до виплати 817,42грн.

За травень 2017 року всього нараховано 0грн., сума до виплати 0грн.

За червень 2017 року всього нараховано 304,63грн., сума до виплати 245,23грн.

За липень 2017 року всього нараховано 6923,20грн., в т.ч. компенсація за невикористану відпустку 2830,52грн., оплата простоїв 299,05грн., матеріальна допомога 126,65грн., вихідна допомога 3666,98грн., сума до виплати 5573,17грн.

Загальний розмір нарахованої заробітної плати за період з березня 2017 по липень 2017 року та компенсаційних виплат склав 11422,35грн., що підтверджується зведеною відомістю №104 на виплату заборгованості за п/п №98 (а.с.7-8).

Відомості, зазначені у табуляграмах за березень-червень 2017 року відповідачем не спростовані.

Крім того, відповідачем надано Зведену відомість на виплату заборгованості по ДП «ДЗ» станом на 09.07.2021р. (а.с.41), з якої вбачається, що сума заборгованості перед ОСОБА_1 складає 11422,35грн., до виплати 9425,03грн.

Також відповідачем надано довідку про доходи №743/2 від 03.08.2021р. (а.с.42) за якою ОСОБА_1 перераховано на особовий рахунок № НОМЕР_1 у АТ «Ощадбанк» заробітну плату за період з вересня 2016р. по грудень 2016р. в розмірі 9820,03грн.

Також відповідачем надано довідку про доходи №743/3 від 03.08.2021р. (а.с.43) за якою ОСОБА_1 перераховано на особистий рахунок у АТ «Ощадбанк» заробітну плату за січень 2017р. по лютий 2017р. в сумі 2680,43грн. та 2492,80грн.; отримано ОСОБА_1 у касі м. Лиман 28.07.2017р. заробітну плату за березень 2017р. в сумі 1172,78грн.; виплати за квітень 2017р. по липень 2017р. – відсутні.

Тож, суд вважає встановленим той факт, що при звільненні ОСОБА_1 належала до сплати заробітна плата за період з 01.01.2016 року по 01.07.2016 року у розмірі 11422 гривень 35 копійок та за період з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 8923 гривень 25 копійок.

Але позивачці виплачено заробітну плату за березень 2017 року в сумі 1172,78грн.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати за період з 01.01.2016 року по 01.07.2016 року у розмірі 11422 гривень 35 копійок та за період з квітня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 6635 гривень 82 копійок, а всього на загальну суму 18058 (вісімнадцяти тисяч п`ятдесяти восьми) гривень 17 копійок.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Судом установлено, що у спірний період часу позивач перебував з відповідачем у трудових правовідносинах, виконував свою трудову функцію, за що йому мала бути нарахована та виплачена заробітна плата.

Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідач не виконав. Розмір заявленої позивачем до стягнення суми невиплаченої заробітної плати за період з 01.01.2016р. по 01.07.2016р., та з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року та компенсаційних виплат відповідач не спростував.

Тож конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо правомірності припинення нарахування заробітної плати позивачу з огляду на:

- Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017р. (введені в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року №62/2017) «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України»,

оскільки це Рішення регулює питання припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей та забезпечення безпечного і надійного функціонування паливно-енергетичного та металургійного комплексів України, нейтралізації загроз економічній безпеці України та мінімізації їх наслідків для економіки та бюджету України. Воно стосується повноважень Кабінету Міністрів, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної фіскальної служби України, Служби безпеки України,

і не містить вказівок або рекомендацій щодо припинення нарахування та виплати заробітної плати працівникам підприємства «Українська залізниця»;

- Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України «щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили» від 16.01.2018р. №126/2/21-10.2, оскільки висновок про відсутність вини відповідача як роботодавця у невиплаті заробітної плати не є законодавчо визначеною підставою для його звільнення від такого обов`язку, як і підставною порушення гарантованого Конституцією України права особи на оплату праці.

З огляду на наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 2270,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином з відповідача на користь позивача пропорційної до задоволеної частини позовних вимог, необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2014,85грн.

Керуючись ст.ст.141, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але на виплаченої заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, адреса: м. Київ, вул. Тверська, буд.5) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість із заробітної плати за період з 01.01.2016 року по 01.07.2016 року у розмірі 11422 гривень 35 копійок та за період з квітня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 6635 гривень 82 копійок, а всього на загальну суму 18058 (вісімнадцяти тисяч п`ятдесяти восьми) гривень 17 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, адреса: м. Київ, вул. Тверська, буд.5) судовий збір пропорційно задоволених вимог у розмірі 2014 (двох тисяч чотирнадцяти) гривень 85 копійок у дохід держави (отримувач коштів: Донецьке ГУК/ Костянтинів. МТГ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37967785; банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.податків); рахунок отримувача UA438999980313151206000005692; код класифікації доходів бюджету: 22030101).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 10.09.2021 року.

Суддя Костянтинівського

міського суду: О.О. Левчук