Рішення № 99590057, 14.09.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1301/21

Провадження № 2/591/1537/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді - Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання - Скачкової К.А.,

представника позивача - Тимченко О.О. ,

представника відповідача - Шпакова А.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 591/1301/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води,

в с т а н о в и в:

26 лютого 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів на його користь заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 42753 грн 80 коп., внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії в сумі 29 грн 55 коп., 1646 грн 57 коп. - 3% річних та 2867 грн 53 коп. - інфляційних збитків.

Позовні вимоги мотивовано тим, що він надавав послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідачам, які є співвласниками квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності. Відповідачі користуються послугами ТОВ «Сумитеплоенерго» з централізованого опалення та гарячого водопостачання, вчасно та у повному обсязі за отримані послуги кошти не сплачують, у зв`язку з чим заборгованість перед ТОВ «Сумитеплоенерго» за період з 01 червня 2017 року по 31 січня 2021 року складає 42783 грн 35 коп. Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України відповідачам нараховано 3% річних в розмірі 1646 грн 57 коп. та інфляційні збитки в розмірі 2867 грн 53 коп.

Позивач зазначає, що протягом червня 2017 - січень 2021 року він надавав послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідачам на загальну суму 47297 грн 45 коп.

Відповідачі своєчасно та в повному обсязі не оплачували за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі 42753 грн 80 коп., тому просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, 29 грн 55 коп. внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, 1646 грн 57 коп. - 3 % річних, 2867 грн 53 коп. інфляційних збитків та 2210 грн 00 коп. судових витрат.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 11 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду на 13 квітня 2021 року.

12 квітня 2021 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Шпаков А.О. подав пояснення на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 у повному обсязі. Заперечуючи проти позову зазначив, що рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради №322 прийняте 18 червня 2019 року, а вимоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 заявлені за період з 01 червня 2017 року по 31 січня 2021 року, що свідчить про їх необґрунтованість. З наданої копії рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради № 322 від 18 червня 2019 року не вбачається можливим з`ясування території обслуговування ТОВ «Сумитеплоенерго». Відтак, до позовної заяви не додано доказів того, що ТОВ «Сумитеплоенерго» надає послуги з централізованого опалення, обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 не проживає та не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , натомість, вона зареєстрована та проживає разом із своєю сім`єю за адресою: АДРЕСА_3 . Таким чином, ОСОБА_3 не є споживачем послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення до квартири АДРЕСА_1 .

Зазначає, що чинним законодавством унормовано надання комунальних послуг виключно на підставі договору та обов`язок їх підготовки та укладення покладено на виконавця комунальної послуги. Проте, звернувшись до суду, ТОВ «Сумитеплоенерго» не надало жодного доказу існування будь-якого договору між виконавцем комунальної послуги та ОСОБА_3 , що свідчить про безпідставність вимог ТОВ «Сумитеплоенерго».

Таким чином, ОСОБА_3 починаючи з 2012 року не проживає за адресою АДРЕСА_1 , та об`єктивно не може бути споживачем послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення до квартири АДРЕСА_1 .

Крім того, позивач звернувся до суду з вказаним позовом після спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови в його задоволенні (а.с. 71-80).

13 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якій заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що в їх спільній із сестрою квартирі мешкає він зі своєю сім`єю. Починаючи з 2012 року ОСОБА_3 разом із своєю донькою мешкає в їх матері за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначає, що в результаті втрати роботи він не має можливості вчасно сплачувати комунальні платежі в повному обсязі (а.с. 81).

13 квітня 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 22 червня 2021 року за клопотанням представника позивача.

У відповіді на відзив, поданий 03 червня 2021 року позивач ТОВ «Сумитеплоенерго» просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 91-125).

22 червня 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 23 липня 2021 року за клопотанням представника відповідача.

23 липня 2021 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 09 вересня 2021 року за клопотанням представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача ТОВ «Сумитеплоенерго» - Тимченко О.О. позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити, представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Шпаков А.О. заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_4 про розгляд справи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності, у розмірі 1/2 частки кожний (а.с. 15).

Рішеннями Виконавчого комітету Сумської міської ради № 322 від 20.05.2011 року та № 322 від 18.06.2019 р. «Про визначення виробників та виконавців комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення» Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» було визначено виробником та виконавцем послуг в місті Суми з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с. 39, 40).

Протягом червня 2017 - січня 2021 року позивач надавав послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідачам на загальну суму 42783 грн 35 коп. (а.с. 16-19).

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 745 від 21 грудня 2019 року «Про встановлення розмірів внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, яке здійснюється ТОВ «Сумитеплоенерго» вирішено: 1. Встановити розміри внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, споживачам, які приєднані до інженерних мереж ТОВ «Сумитеплоенерго» окремо для кожної будівлі згідно з додатками 1,2 до цього рішення; 2. Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» нарахування внесків здійснювати за кожен календарний квартал.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» та Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону). Власником Закон визначає фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац сьомий частини першої статті 1 Закону). А споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону).

Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону).

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону від 24 червня 2004 року № 1875-IV).

Також у пункті 5 частини 2 статті 7 Закону від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Судом установлено, що відповідачі є співвласниками житлового приміщення загальною площею 33,03 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , і останні не надали належних і допустимих доказів того, що у цьому житловому приміщенні відсутнє централізоване опалення чи гаряче водопостачання. З огляду на це, відповідачі, як власники житлового приміщення, у якому були отримані житлово-комунальні послуги, мали обов`язок оплатити позивачеві їхню вартість.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача про те, що відповідачка ОСОБА_3 у вказаному житловому приміщенні не проживає, оскільки непроживання відповідача у квартирі, яка належить їй на праві спільної часткової власності, та факт відсутності її реєстрації у цій квартирі не звільняє ОСОБА_3 , як співвласника квартири, від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, які були надані позивачем, як обслуговуючою організацією.

Таким чином, оскільки відповідачі з червня 2017 року не оплачує поставлені позивачем послуги з постачання теплової енергії, тому право позивача є порушеним і підлягає захисту.

Разом з тим, заслуговує на увагу заява відповідача про сплив позовної давності для звернення позивача до суду з даним позовом, про застосування якої заявлено представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Шпаковим А.О. у поясненні від 12 квітня 2021 року (а.с. 71-80), з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (пункт 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів (частини 1, 4 статті 9 вказаного Закону).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у первинній редакції).Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року).

Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.

Вказаних висновків дійшла також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, які відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України мають враховуватися іншими судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Послуги, надані у червні 2017 року, відповідачі мали оплатити до 20 липня 2017 року включно (тобто позовна давність за вимогою про стягнення заборгованості за червень 2017 року минала 21 липня 2020 року). Оскільки позивач звернувся до позовом 26 лютого 2021 року, тобто з пропуском строку позовної давності, тому відповідно до норм ст. 267 ЦК України задоволенню підлягають вимоги в межах трирічного строку, який передував зверненню до суду з даним позовом, тобто за період з 01 лютого 2018 року по 31 січня 2021 року. Отже, сума заборгованості за надані послуги за період з 01 лютого 2018 року по 31 січня 2021 року становить 37848 грн 85 коп., які підлягають стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача.

Також, на підставі ст.ст. 1, 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії в сумі 25 грн 55 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (пункт 45)).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання, вони на вимогу позивача повинні сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно наданого позивачем розрахунку, сума 3 % річних від простроченої суми за період з 01 квітня 2018 року до 31 січня 2021 року становить 1646 грн 57 коп., які підлягають стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача.

Сума інфляційних втрат за період з 01 травня 2018 року до 31 січня 2021 року становить 2867 грн 53 коп., яка підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню і з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню в солідарному порядку заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в сумі 37848 грн 85 коп., заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії в сумі 29 грн 55 коп., 1646 грн 57 коп. - 3% річних та 2867 грн 53 коп. - інфляційних збитків.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому статтею 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено на 89,63 % (42392,50 грн * 100 % / 47297,45 грн), тому пропорційно до задоволених вимог з відповідачів в дольовому порядку на користь позивача підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2034 грн 60 коп. (89,63 % від 2270 грн), тобто по 1017 грн 30 коп. з кожного з них.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 37848 грн 85 коп., заборгованість по внескам за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії в сумі 29 грн 55 коп., 1646 грн 57 коп. - 3% річних та 2867 грн 53 коп. - інфляційних збитків.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в дольовому порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» судовий збір в сумі 2034 грн 60 коп., тобто по 1017 грн 30 коп. з кожного з них.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», місцезнаходження: м. Суми вул. 2-га Залізнична, 10, код ЄДРПОУ 33698892.

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 14 вересня 2021 року.

Суддя А.С. Северинова