Ухвала суду № 99589017, 08.09.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/775/21

УХВАЛА

Іменем України

08 вересня 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої: судді - Саєнко О.Б., при секретарі – Кобенді Ю.О.,

за участю: позивача – ОСОБА_1 , представника відповідача- Штельмаха Д. , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника третьої особи- адвоката Білошкурського О.В.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду м. Вінниці у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) «про визнання неправомірною оцінки про вартість нерухомого майна у зведеному виконавчому провадженні», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ,-

УСТАНОВИВ:

19.03.2021 до Вінницького районного суду Вінницької області надійшла позовна ОСОБА_1 до Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) « про визнання неправомірною оцінки про вартість нерухомого майна у зведеному виконавчому провадженні», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , справа № 128/775/21, в якій позивач зазначає, що він є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні № 62825144 по стягнення з боржника ОСОБА_6 на користь фізичних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та держави грошових коштів на загальну суму 24915796,97 грн. У позові позивач просить суд визнання неправомірною виконану суб`єктом оціночної діяльності експертом Вінницького відділення КНДІСЕ Козаком О.М., як виконавцем у зведеному виконавчому провадженні № 62825144, оцінку ( висновок № 6270-6276/2—21 складений 28.01.2021) про вартість комплексу об`єктів нерухомого майна для автотехобслуговування ( адміністративно - складські приміщення з гаражами та земельні ділянки), що розташовані за адресою: с. Лисогора, Вінницького району Вінницької області, за ціною 14354375 грн., оскільки позивач вважає, що вона проведена у порушення вимог діючого законодавства.

25.03.2021 ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області у відкриті провадження у даній цивільній справі відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

12.05.2021 постановою Вінницького апеляційного суду ухвала суду першої інстанції скасована як незаконна ; з посилкою на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 в справі № 308/12150/16, та справа повернута для продовження розгляду до суду першої інстанції.

19.05.2021 до Вінницького районного суду Вінницької області з Вінницького апеляційного суду надійшло дана цивільна справа .

08.09.2021 у підготовчому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов, вважає, що розгляд справи повинний розглядатися в порядку позовного провадження, просив суд призначити справу до судового розгляду.

Представник відповідача – Штельмах Д.В. заперечував проти призначення справи до судова розгляду, оскільки дана справа повинна розглядатися в порядку оскарження дій державного виконавця.

Представник третьої особи – адвокат Білошкурський О.В., не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду; аналогічну позицію висловили і треті особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а інші учасники справи до підготовчого засідання не з`явилися по невідомим для суду причинам будучі повідомлені належним чином про дату, час та місце його проведення.

Суд, з урахування міркування присутніх учасників справи, вважає за можливе провести засідання у відсутності не з`явившихся осіб.

Вивчивши позов та додані до нього матеріали, вислухавши міркування присутніх учасників справи вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, виходячи з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

У роз`ясненнях, викладених у п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07.02.2014 вказано, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

При цьому суди мають враховувати, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є стягувачем у зведеному виконавчому провадженні № 62825144 по стягнення з боржника ОСОБА_6 на користь фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та держави грошових коштів на загальну суму 24915796,97 грн. та заявив по даній справі позовну вимогу про визнання неправомірною виконану суб`єктом оціночної діяльності експертом Вінницького відділення КНДІСЕ Козаком О.М., як виконавцем у зведеному виконавчому провадженні № 62825144, оцінку ( висновок № 6270-6276/2—21 складений 28.01.2021) про вартість комплексу об`єктів нерухомого майна для автотехобслуговування ( адміністративно - складські приміщення з гаражами та земельні ділянки), що розташовані за адресою: с. Лисогора, Вінницького району Вінницької області, за ціною 14354375 грн., оскільки вважає, що вона проведена у порушення вимог діючого законодавства.

Оскільки позивач ОСОБА_1 є стягувачем у виконавчому провадженні, тому він не може пред`являти позов про визнання неправомірною оцінки нерухомого майна суб`єкта оціночної діяльності, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження стягувачем рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Отже, стягувач ОСОБА_1 не може виступати позивачем у даній справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

У подібному до даних правовідносин правовому висновку , викладеному у постанові від 24 травня 2021 року Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду (справа № 712/12136/18; провадження № 61-4726сво19), зазначено , що « у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19).

При чому, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у вищевказаній постанові відступила від висновку Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного в постанові від 23 грудня 2020 року № 554/7908/17-ц (провадження № 61-4357св19), в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку про наявність підстав для відмови в позові, за умови якщо позивач (боржник по виконавчому провадженню) неправильно обрав спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з вище наведеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також, відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України, слід роз`яснити позивачу , що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст.268 ЦПК України, Суд-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ,- закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу , що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Повна ухвала суду складена о 15. 45 год. 14.09.2021 .

Суддя: О.Б. Саєнко