Рішення № 99585791, 08.09.2021, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/2176/21 Провадження 2-а/636/32/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2021 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого судді Золотоверхої О. О.

за участю секретаря судового засідання Караулової О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, винесену інспектором 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Херсонській області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Шлюхарчук Світланою Анатоліївною. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09.05.2021 на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за те, що він перевозив негабаритний вантаж, загальна ширина якого становить 3.7 м. при нормі 2.6 м. без дозволу Національної поліції.

Позивач указує, що вказана постанова винесена з порушенням процедури, зокрема, позивачу не роз`яснено його права та не надано часу для отримання правової допомоги. Окрім цього, примітка до ч. 1 ст. 132-1 КУпАП передбачає, що дія цієї норми не поширюється на порушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів, у зв`язку з чим вважає, що цю норму КУпАП не порушував. Поліцейським не проведено габаритно-ваговий контроль згідно з установленим законодавством порядком і не видано довідку про його проведення. Таким чином, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за відсутності належних доказів його вини, без дотримання належної процедури, а його дії безпідставно кваліфіковано за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративну позовну заяву, у якому просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності розглянуто у відповідності з законодавством, указав, що позивача притягнуто до відповідальності не за перевищення габаритних параметрів, а за порушення правил проїзду великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, за наявності достатніх доказів вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. На підставі викладеного просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав клопотання, у якому просив суд розглядати справу без його участі, вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про його проведення повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд установив, що згідно з копією постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4182742 від 09.05.2021 (а.с. 7) позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП за порушення п. 22.5 ПДР України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. Згідно з постановою позивач 09.05.2021 о 14.53 год, керуючи вантажним автомобілем ДАФ НОМЕР_1 буксував напівпричіп НОМЕР_2 , на якому перевозив негабаритний вантаж, загальна ширина якого становить 3.7 м. при нормі 2.6 м. без дозволу Національної поліції.

Згідно зі ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до ст. 280 КУпАП Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791 - 2794 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Як указує позивач у своєму позові, що також підтверджує представник відповідача у своєму відзиві на позов, порядок здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі – Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку цей порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно з п. 2 Порядку терміни, що вживаються у цьому порядку, мають таке значення:

2) вимірювання (зважування) – процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

3) великовагові та великогабаритні транспортні засоби – транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

4) габаритно-ваговий контроль – контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

6) вимірювальне і зважувальне обладнання – технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики;

7) місце здійснення габаритно-вагового контролю – спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю;

8) стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю (далі – стаціонарний пункт) – позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів;

9) пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі – пересувний пункт) – спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками;

Відповідно до п. п. 6, 7, 10 – 14 Порядку габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Місце розташування стаціонарного пункту та схема організації дорожнього руху під час під`їзду до пункту та виїзду з нього визначаються Укртрансбезпекою та її територіальними органами і погоджуються з власниками автомобільних доріг та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Місце заїзду до зони стаціонарного пункту та місце виїзду з неї облаштовуються перехідно-швидкісними смугами, параметри яких відповідають визначеним для даної категорії дороги, а також стоянками для транспортних засобів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.

Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Підсумовуючи вищевикладені норми Порядку можна дійти висновку, що габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю шляхом вимірювання за допомогою вимірювального і важувального обладнання. При цьому, Порядком установлені спеціальні вимоги щодо вимірювання, вимірювального і зважувального обладнання та щодо місць, де таке вимірювання може здійснюватися, до яких відноситься виключно пункти габаритно-вагового контролю, які бувають пересувні та стаціонарні, до облаштування яких Порядок також установлює певні вимоги.

Оскільки позивач оспорює дотримання інспектором вимог Порядку при здійсненні щодо автомобіля позивача габаритно-вагового контролю, відповідач згідно з вимогами ст. 77 КАС України зобов`язаний надати суду докази дотримання інспектором вимог Порядку при здійсненні щодо автомобіля позивача такого контролю.

З наданого представником відповідача відеозапису з нагрудної камери інспектора (а.с. 30) не вбачається того, що габаритно-ваговий контроль був здійснений у пункті габаритно-вагового контролю.

За весь час розгляду справи представник відповідача не надав суду жодних доказів на підтвердження здійснення вимірювання габаритних параметрів автомобіля позивача саме у пункті габаритно-вагового контролю, а також здійснення такого вимірювання за допомогою вимірювального обладнання, яке пройшло повірку та відповідало на момент вимірювання вимогам Порядку.

Відповідно до п. п. 18, 22 Порядку за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю з зазначенням часу і місця його здійснення. У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно зі статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, після виявлення у позивача порушення правил проїзду великогабаритних транспортних засобів, його транспортний засіб мав бути тимчасово затриманий, а позивачу видана довідка про здійснення габаритно-вагового контролю з зазначенням часу і місця його здійснення.

Доказів, що інспектором здійснені відповідні дії, які б свідчили про проходження позивачем габаритно-вагового контролю в установленому законодавством порядку, суду не надані.

На підставі викладеного суд установив, що в матеріалах справи відсутні допустимі докази порушення позивачем правил проїзду великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 74 КАС України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 90 КАС України установлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного та враховуючи, що в справа такої категорії тягар доказування покладається на відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Суд розподіляє судові витрати згідно зі статтею 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 286, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VІІ Перехідні положення КАС України

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4182742 від 09.05.2021, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду до Другого апеляційного адміністративного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений також в разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, юридична адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Повне судове рішення складене 13.09.2021.

Суддя О. О. Золотоверха