Рішення № 99583829, 14.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Київ № 640/27391/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0066664202 від 11.06.2018 року, згідно якого на суму грошового зобов`язання ОСОБА_1 - 7 284,85 гривень нараховані штрафні санкції у розмірі 1 821,21 гривень, що разом становить - 9 106,06 гривень;

- № 0066674202 від 11.06.2018 року, згідно якого відносно ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі - 170,00 гривень, за платежем податок на доходи фізичних осіб;

- № 0066684202 від 11.06.2018 року, згідно якого відносно ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі - 510,00 гривень, за платежем податок на доходи фізичних осіб;

- № 006694202 від 11.06.2018 року, згідно якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 2 185, 46 гривень та застосовано штрафні санкції у розмірі 546,37 гривень, що разом становить 2 731,83 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами перевірки встановлені обставини отримання позивачем доходу у вигляді вартості подарованого майна від фізичної особи, що не є членом сім`ї першого рівня споріднення. Проте, позивач такі обставини заперечує та стверджує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно, а висновки проведеної перевірки не відповідають дійсним обставинам, спростовуються належними доказами.

Ухвалою суду від 10.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень, у зв`язку з тим, що 17.11.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування земельної ділянки, яка згідно норм п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу України (далі - ПК України) оподаткуванню не підлягала, оскільки ОСОБА_2 має перший рівень спорідненості та є матір`ю ОСОБА_1

15 грудня 2020 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов, згідно якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки на момент прийняття податкових повідомлень - рішень позивач мав взаємовідносини з фізичною особою, що не є членом сім`ї першого ступеня споріднення.

Від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, у якій позивач вказала, що оскільки існує наявність першого ступеня споріднення спадкодавця та спадкоємця прийняті ГУ ДФС у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 11.06.2018 року № 0066664202, №0066674202, № 0066684202, № 0066694202 перестали носити законний характер, а тому підлягають скасуванню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено перевірку за результатами якої 26.04.2018 року складено акт №2067/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді вартості подарованого майна платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.» (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлені порушення вимог:

- п. 179.1 статті 179 ПК України з урахуванням п.п. 49.18.4 п. 49.18 статті 49 ПК України не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- п.п. «а» п. 176.1,п. 176, п. 44.1, п. 44.3 статті 44 ПК України не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- п.п. 168.2.1 , п. 182.2 статті 168 ПК України з урахуванням п.п. 164.2.10, п.164.2 статті 164, п.п. 174.2.2 п.174.2 статті 174 ПК України не задекларовано дохід у вигляді вартості подарованого майна у сумі 145 697,00грн. відповідно занижено та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в загальній сумі 7 284,85 гривень.;

- п.п. 1.2, п.п.1.3, п.16-1 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу, занижено та не перераховано до бюджету військовий збір за 2016 рік в розмірі 2 185,46грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 11.06.2018 року прийняті податкові повідомлення - рішення №0066664202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10 006,06грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 7 284,85грн. та штрафні санкції 1 821,21грн.; №0066674202, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00грн.; №00666842020, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00грн. та №0066694202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 2 731,83грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 2 185,46грн. та штрафні санкції 546,37грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17.11.2016 року між позивачем (Обдаровуваний) та ОСОБА_2 ( Дарувальник ) укладено Договір дарування земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області в реєстрі за №1679.

Відповідно до умов вказаного Договору Дарувальник передав безоплатно у власність, а Обдарований прийняв в дар земельну ділянку розміром 0,2262 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (адреса: АДРЕСА_1 ).

У той же час, згідно наданої позивачем копії Свідоцтва про народження № НОМЕР_2 , ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб № НОМЕР_3 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено шлюб після реєстрації якого дружині та чоловіку присвоєно прізвище ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб № НОМЕР_4 між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було укладено шлюб після реєстрації якого дружині та чоловіку присвоєно прізвище ОСОБА_5 .

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 15.1. статті 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Згідно із приписами пункту 174.6 статті 174 ПК України кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.

Пунктом 174.1 статті 174 ПК України передбачено, що об`єктом спадщини платника податку є, зокрема, об`єкт нерухомості.

При цьому відповідно до пункту 174.3 статті 174 ПК України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається спадкоємцями до складу загального річного доходу платника податку, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов`язані сплатити податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об`єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.

Ставки податку на доходи фізичних осіб, за якими оподатковуються об`єкти спадщини, передбачено пунктами 174.2 та 174.6 статі 174 ПК України.

Відповідно до підпункту 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 ПК України об`єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою у разі, якщо успадковуються членам сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення, якими, згідно ПК України, вважаються батьки фізичної особи, чоловік та дружина, діти, у тому числі усиновлені згідно підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Інші члени сім`ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

На підтвердження першого ступеня споріднення та як наслідок відсутності податкового зобов`язання щодо отриманого доходу у вигляді спадщини/дарування у матеріалах справи міститься копія Свідоцтва про народження № НОМЕР_2 ОСОБА_5 .

Так, згідно вказаного Свідоцтва ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_5 .

4 вересня 1971 року після реєстрації одруження ОСОБА_4 присвоєно прізвище ОСОБА_4 , доказом є, наявне в матеріалах справи, свідоцтво про одруження № НОМЕР_3 .

1 серпня 1980 року після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 присвоєно прізвище ОСОБА_5 , доказом є, наявне в матеріалах справи, свідоцтво про шлюб № НОМЕР_4 .

Отже, по Договору дарування земельної ділянки від 17.11.2016 року ОСОБА_1 отримала в дарунок земельну ділянку розміром 0,2262 га від матері - ОСОБА_2 , що свідчить про перший ступень їхнього споріднення, а відтак на отримане майно поширюється дія підпункту 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 ПК України, а не пункту 167.1 статті 167 ПК України.

Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного податкового законодавства України та підлягають скасуванню, оскільки нарахування податку на доходи фізичних осіб та штрафних санкцій, у даному випадку суперечить вимогам підпункту 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 ПК України, згідно з яким за нульовою ставкою оподатковуються об`єкти, що успадковуються членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частинами першою - п`ятою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз наведених вище по тексту норм права дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що належними доказом в частині позовних вимог щодо відшкодування правничої допомоги є договір про надання правничої допомоги від 30.10.2020 року, квитанція про сплату правничої допомоги №квитанції 0.0.1891932999 у розмірі 2 700, 00 гривень, акт прийняття - передачі послуг від 02.11.2020 року до договору про надання правничої допомоги б/н від 30.10.2020 року, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №2336 та посвідчення адвоката.

Крім того, суд зазначає, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження),

У зв`язку із чим, суд вважає обґрунтованими та достатніми дані, наявні в матеріалах справи для підтвердження понесених судових витрат позивачем.

Позивачем доведено, а судом встановлено обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у адміністративній справі в розмірі 2 700,00 грн., які позивач просить стягнути.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З урахуванням норм ст. 139 КАС України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення - рішення:

- № 0066664202 від 11.06.2018 року, згідно якого на суму грошового зобов`язання ОСОБА_1 - 7 284,85 гривень нараховані штрафні санкції у розмірі 1 821,21 гривень, що разом становить - 9 106,06 гривень;

- № 0066674202 від 11.06.2018 року, згідно якого відносно ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі - 170,00 гривень, за платежем податок на доходи фізичних осіб;

- № 0066684202 від 11.06.2018 року, згідно якого відносно ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі - 510,00 гривень, за платежем податок на доходи фізичних осіб;

- № 006694202 від 11.06.2018 року, згідно якого ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 2 185, 46 гривень та застосовано штрафні санкції у розмірі 546,37 гривень, що разом становить 2 731,83 гривень.

3. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 ЄДРПОУ 39439980) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,) витрати на правову допомогу у розмірі 2 700,00 гривень.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,) здійснені нею документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 гривень з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.А. Качур