Рішення № 99583819, 14.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року м. Київ № 640/23609/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби від 21.08.2019 № UA100000/2019/300165/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, товариством зазначено про протиправність оскаржуваного рішення, яким було відкориговано заявлену декларантом митну вартість товару за резервним методом, однак, підстав, які унеможливлювали визначення вартості товару за першим методом, у митного органу не існувало, а тому, визначення митної вартості мало відбутись саме за ціною договору. Крім того, позивач наголошує на тому, що до митного оформлення було надано всі необхідні документи, які не містять розбіжностей та ознак підробки. Підстави для застосування інших методів у відповідача були відсутні, адже обґрунтованих причин, за яких не було визнано заявлену позивачем митну вартість, оскаржуване рішення не містить.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2019 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.12.2019 до суду від Київської міської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що надані позивачем до митного оформлення документи, містять розбіжності, не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості та подані не в повному обсязі. Зокрема, не надано перекладу митної декларації країни-відправлення, скан зовнішньоекономічного договору поданий у неналежній якості, прайс-лист наданий на товари, які стосуються митного оформлення, а не на всю продукцію виробника тощо.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2020 здійснено заміну відповідача - Київської міської митниці ДФС на її правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

30.04.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій сторона позивача вважає, що доводи митного органу у відзиві на позовну заяву є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а також, митним органом не наведено пояснень чи заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, 20.08.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» було подано в електронному вигляді митну декларацію форми МД-2 № UA100130/2019/224242 на товари за 72 позиціями з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

21.08.2019 Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/300165/2.

Рішення про коригування прийнято відповідачем вибірково щодо наступних позицій -здекларованих товарів: готові текстильні вироби з синтетичних матеріалів, не медичного використання (Товар 9/1); вироби з чорних металів (Товар 14/1); інструменти ручні, сокири (Товар 16/1); інструменти ручні садові (Товар 19/1); ножиці для різання металу (Товар 25/1); інструменти ручні, труборізи, болторізи. (Товар 26/1); інструменти ручні, в іншому місці не зазначені (Товар 33/1); інструменти змінні для ручного інструменту (Товар 37/1); замки висячі, з недорогоцінних металів (Товар 42/1); замки висячі, з недорогоцінних металів, використовуються для дверей будівель (Товар 44/1); механічні пристрої, не електричні (Товар 50/1); механічні пристрої, з ручним керуванням (Товар 51/1); домкрати гідравлічні (Товар 53/1); електрогенераторні установки (Товар 56/1); меблі для сидіння з металевим каркасом (Товар 65/1); щітки ручні (Товар 70/1).

Відповідно до рішення про коригування вартість, 16 позицій задекларованого товару збільшено з 19990,24 доларів США (сумування показників в графі 28 «сума у валюті» рішення про коригування) до 25111,24 доларів США (сумування показників в графі 30 «загальна сума» рішення про коригування), тобто, на 5121,00 доларів США.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості ґрунтується на непідтверджених даних, без прийняття до уваги наданих стороною позивача документів, прийняте з грубим порушенням митного законодавства України, наведені у ньому факти не відповідають фактичним обставинам, що і зумовило звернення товариства до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

У силу ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

У силу норм п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписами ч. ч. 4-7 ст. 58 Митного кодексу України, визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За правилами ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Тож, з наведеного слідує, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з підстав, передбаченої ч. 3 ст. 53 МК України: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з нормами ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

На підтвердження задекларованої митної вартості товару митному органу було надано:

контракт № СН-MIU/28/0411 від 28.04.2011; додаткові угоди серед яких додаткові угоди № 4 від 28.02.2014, № 7 від 20.12.2016; комерційний інвойс № 19-0521-К137 від 27.06.2019, специфікацію до контракту № 19-0521-К137 від 27.06.2019, на підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів надано договір на транспортно-експедиторське обслуговування № SC-676 від 13.12.2013 та довідку ТОВ «ДСВ Логістика» про вартість перевезення до митного кордону України № SODS0003045 від 11.08.2019.

При цьому, вказані документи не містили розбіжностей або ознак підробки. Контролюючим органом також не було вказано в оскаржуваному рішенні про відсутність у поданих позивачем документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно змісту п. 33 оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується, скориговано відповідачем із застосуванням резервного методу, відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

При цьому, підставами для коригування митної вартості зазначено те, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме, зазначено наступні причини.

Так, митним органом зазначено в оскаржуваному рішенні про відсутність інформації чи проводилось страхування товару та чи включені витрати на страхування до ціни товару (ч. 2 статті 53 Митного кодексу України).

Суд з цього приводу бере до уваги посилання сторони позивача, як такі, що підтверджуються матеріалами справи про те, що разом з іншими документами позивачем було подано довідку про вартість перевезення до митного кордону України № SODS0003045 від 11.08.2019, видану ТОВ «ДСВ Логістика», згідно з якою, страхування вантажу не проводилось. Тож, враховуючи, що страхування товару не здійснювалось, а позивачем було подано про це довідку, висновок відповідача про недотримання положень ч. 2 ст. 53 МК України є необґрунтованим.

До того ж, на підтвердження транспортних витрат позивачем було надано відповідачу договір на транспортно-експедиторське обслуговування № SC-676 від 13.12.2013, укладений з ТОВ «ДСВ Логістика» та довідку ТОВ «ДСВ Логістика» про вартість морського перевезення товару в контейнері № TGHU8688432 по коносаменту № SZZY19060200 по маршруту порт Ningbo до митного кордону Україна становить 40126,75 грн.

У подальшому, позивачем було додатково надано відповідачу рахунок на оплату № UA00018897 від 20.08.2019, згідно з яким, вартість морського перевезення складає 40126,75 грн.

Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості було вказано про надання позивачем договору на перевезення та довідки про транспортні витрати, та не вказано, що подання цих документів було недостатнім для підтвердження транспортних витрат, або що вони містили суперечливі відомості, з огляду на що, у товариства позивача наявні документи, передбачені п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, що підтверджують вартість транспортних послуг по перевезенню вантажу до кордону України.

Також, в оскаржуваному рішенні було зазначено про неналежну якість наданого контракту від 28.04.2011 № CH-MIU/28/0411 (якість наданого скану зовнішньоекономічного договору (контракту) не дає можливості ідентифікувати печатки та підписи продавця та покупця).

Відповідно до положень п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Суд враховує, що відповідач на стадії прийняття документів, сам не вказував на необхідність декларанту подачі більш якісних копій будь-якого з наданих документів. Крім того, наведені обставини не пояснюють, яким чином вони можуть вплинути на митну вартість товару.

Крім того, як на підставу для прийняття рішення про коригування митної вартості, відповідач посилався на те, що декларантом не було надано додаткові угоди, незважаючи на те, що документи з кодом 4103 зазначені в графі 44 митної декларації, як такі, що надавалися митному органу в попередніх випадках митного оформлення, але відсутні в наявних в базі даних сканах. Додаткові угоди до контракту від 28.04.2011 № CH-MIU/28/0411 були подані позивачем та зазначені в графі 44 митної декларації, тобто, в доповненнях № 1 до даної декларації Товар № 1, графа № 44- m4103, що свідчить про їх надання позивачем. Також, сторона позивача наголошувала на тому, що товариством багаторазово здійснювалось та здійснюється декларування товарів, поставлених за контрактом від 28.04.2011 № CH-MIU/28/0411 та неодноразово надавались митному органу як сам контракт, так і додаткові угоди до нього. Причин неврахування таких документів, сторона відповідача не повідомила, та не спростувала вказаних позивачем обставин.

Однак, митним органом так і не було враховано вказаних пояснень позивача, що також підкріплені документально.

Щодо посилання відповідача у відзиві на те, що декларантом під час митного оформлення не надано перекладу митної декларації країни-відправлення, суд враховує, що в самому рішенні про коригування митної вартості, відповідач не вказував про те, що відсутність перекладу митної декларації країни відправлення є підставою для неприйняття заявленої позивачем митної вартості, при цьому, повідомлення відповідачем на стадії судового оскарження інших підстав невизнання заявленої декларантом митної вартості, ніж ті, що були зазначені в його рішенні про коригування митної вартості, не може бути причиною виникнення сумніву у задекларованій позивачем митній вартості товару, оскільки під час здійснення митного оформлення товару та прийняття рішення про коригування митної вартості вони не були заявлені та не зазначені у рішенні.

Відповідно до норм п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України, копію митної декларації країни відправлення віднесено до переліку додаткових документів, що подаються у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Між тим, при заявленні митної вартості, позивачем були подані документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, які містили відомості про числові значення складових митної вартості та не містили розбіжностей або ознак підробки. За вказаних умов, вимога відповідача про витребування додаткових документів, в тому числі копії митної декларації країни відправлення, є необґрунтованою.

Також, у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що прайс-лист, наданий позивачем як додатковий документ, стосується товарів, заявлених до митного оформлення, а не всієї продукції виробника.

Суд звертає увагу на те, що сам відповідач у відзиві вказав на те, що вимоги до форми прайс-листа законодавством не встановлені, однак, на думку відповідача, згідно з всесвітньою практикою прайс-лист має містити відомості яких достатньо, будь якому покупцю для отримання повної інформації щодо умов продажу товару, а саме, найменування товару, модель/артикул, технічні характеристики (за необхідності), одиницю виміру, ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, розмір мінімальної партії, передбачені системи знижок, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки термін дії та іншу. Отже, відповідач вказує на те, що наданий декларантом прайс-лист суперечить поняттю «дійсної вартості» у розумінні п. 2 ст. IIV Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Суд з даного приводу наголошує на тому, що сам по собі прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, також, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Крім того, питання форми такого прайс-листа загалом адресоване не до позивача, а також, закон не встановлює вимоги до форми та змісту прайс- листів.

Тобто, прайс-лист є документом довільної форми, виданий продавцем товару, а тому, митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Також, підлягає врахуванню й те, що відповідачем не було зазначено, яких саме на його думку відомостей у наданому до митного оформлення прайс-листі недостатньо для отримання повної інформації щодо умов продажу товару.

Тож, проаналізувавши надані при митному оформленні документами, суд дійшов до висновку, що такі не містять розбіжностей з іншими документами, поданими разом з митною декларацією, наведені у них дані не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності.

Суд також звертає увагу, що у силу ст. 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, митна вартість визначається за резервним методом у відповідності до статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів.

За змістом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідач використав резервний метод.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесеної до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, які містили розбіжності, що, у свою чергу, унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.

Відтак, враховуючи, що позивачем до митного органу надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), є необґрунтованим.

Підсумовуючи, суд вважає за необхідне вказати на те, що визначена декларантом митна вартість товарів за ціною договору/контракту була підтверджена наданими до митниці документами.

Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню.

У силу ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 1930,37 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 13.09.2019 № 5767, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС від 21.08.2019 № UA100000/2019/300165/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1930,37 грн. (одна тисяча дев`ятсот тридцять гривень 37 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ інструменту Україна» (ЄДРПОУ 37311013, 03148, м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків, 1)

Відповідач: Київська митниця Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, бульвар Вацлава Гавела, 8-а)

Суддя В.І. Келеберда