Рішення № 99583684, 13.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 року м. Київ № 640/9328/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивачка) з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа), у якому позивачка просить суд:

- визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, щодо невключення відомостей, щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Переліку рахунків за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправною;

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей, щодо ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) на суму 134 290,57 (сто тридцять чотири тисячі двісті дев`яносто гривень, 57 копійок) гривень.

На обґрунтування позовних вимог позивачка посилався посилається на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якими, на думку позивачки, останній має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зазначає, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства, позивачку не включено до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу, що порушує майнові права позивачки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2020 позовну заяву залишено без руху з підстав необхідності подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження своєї позиції.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову, в якій позивач зазначила, що початок перебігу строку на звернення до суду розпочався після отримання нею листа Уповноваженої особи №203 від 20.01.2020, з якого вона і дізналась про порушене право, а саме не включення її до реєстру вкладників.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2020, позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Верховного Суду від 10.12.2020 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2020 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд вказав на те, що у справі, яка розглядається, відповідач у листі від 20.01.2020 посилається на те, що направляв позивачу у встановленому законом порядку повідомлення про нікчемність правочину, однак позивач факт отримання такого повідомлення заперечує.

За результатом автоматизованого розподілу вказану позовну заяву передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду міста Києва Балась Т.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2021 адміністративну справу № 640/9328/20 прийнято до провадження, вирішено, що питання щодо умов прийнятності позовної заяви в частині дотримання строків звернення до суду суд вирішить під час розгляду справи та витребувано докази у справі від відповідача.

Вирішуючи питання щодо строків звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для правильного вирішення питання щодо часу коли позивач дізнався або ж повинен був дізнатись про порушення його прав судам необхідно з?ясувати якими доказами сторони обгрунтовують/спростовують факт обізнаності з порушенням прав та початком перебігу строку звернення до суду.

В мотивувальній частині постанови від 10.12.2020 у справі №640/9328/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду суди попередніх інстанцій визначили початок його перебігу з часу віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та виникненням у зв?язку з цим у позивача права на відшкодування. Водночас, сам собою факт віднесення банку до категорії неплатоспроможних не порушує права вкладника на отримання гарантованої суми, а виникнення у позивача такого права не означає, що таке право визнається відповідачем та що таке буде ним реалізоване.

Відповідно до частини 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Верховний Суд в постанові від 10.12.2020 у справі №640/9328/20 дійшов висновку, що для правильного визначення початку перебігу строку звернення до суду з цим позовом, судам необхідно було з?ясувати чи повідомляв відповідач позивача про нікчемність договору банківського вкладу відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від витребувано від відповідача, зокрема, докази направлення та вручення позивачу повідомлення про нікчемність правочину, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», згідно умов якого було відкрито рахунок № НОМЕР_2 .

Попри це, витребувані документи відповідач не надав, рівно як і не повідомив суд об`єктивних причин, з яких надання до суду відповідних доказів є неможливим.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача, адвокат Тарасова Патрай К.А. звернулась до відповідача з адвокатським запитом для отримання інформації щодо відшкодування позивачу коштів за вкладом.

Листом від 20.01.2020 № 203 Уповноважена особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» повідомила позивача, що Договір № 004-03725-260215 банківського вкладу (депозиту) від 26.02.2015, що був укладений між гр. ОСОБА_1 та Банком (далі - «Договір»), згідно умов якого було відкрито рахунок НОМЕР_2 , є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З даним позовом до суду позивачка звернулась 17.02.2020, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів надіслання та отримання позивачці повідомлення про нікчемність правочину, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», згідно умов якого було відкрито рахунок № НОМЕР_2 , а про підстави відмови у відшкодуванні гарантованої суми вкладу позивачці стало відомо лише з листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» від 20.01.2020 № 203, суд дійшов висновку, що позивачкою не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Третя особа правом надати пояснення по суті спору не скористалась.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Із заявою про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи до суду не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 20.02.2015 уклала шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 . У зв`язку із цим, позивачка змінила прізвище, з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_1 ».

Як убачається з матеріалів справи, між ОСОБА_5 (вкладник) та ПАТ «Дельта Банк» (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 26.02.2015 №004-03725-260215, за яким банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 5000,00 дол. США. у тимчасове строкове користування та зобов`язується сплачувати проценти за його користування.

Як підтверджує виписка з особового рахунку № НОМЕР_4 , позивач перерахувала на свій вкладний рахунок грошові кошти у розмірі 5000,00 дол. США.

У той же час, Постановою Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ АТ «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів та встановлено обмеження в його діяльності, зокрема: здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валюти), та за процентними ставками, не вищими, ніж середні по банківській системі; не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

На підставі постанови Національного банку України від 02.03.2015 №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 за №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича.

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015 №71 і від 03.08.2015 №147 строк здійснення тимчасової адміністрації запроваджено на шість місяців та продовжено по 02.10.2015 включно.

На підставі постанови Національного банку України від 02.10.2015 №664 про відкликання банківської ліцензії АТ «Дельта Банк» та згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 02.10.2015 №181 розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

Відповідно до рішень виконавчої дирекції Фонду від 20.02.2017 №619 і від 04.04.2019 №772 строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» продовжено до 04.10.2020, а також продовжено повноваження ліквідатора Кадирова В.В. на відповідний період.

Не отримавши гарантованого відшкодування за вкладом в межах гарантованої суми, представник позивача адвокат Тарасова Патрай К.А. звернулась до відповідача з адвокатським запитом для отримання інформації.

Листом від 20.01.2020 № 203 Уповноважена Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» повідомила позивача, що Договір № 004-03725-260215 банківського вкладу (депозиту) від 26.02.2015, що був укладений між гр. ОСОБА_1 та Банком (далі - «Договір»), згідно умов якого було відкрито рахунок НОМЕР_2 , є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Незгода позивачки з вказаними діями відповідача обумовила її на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Пунктом 3 та 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Суд зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката.

Слід зазначити, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції, станом на дату укладення договору банківського вкладу, визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину.

Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Уповноважена особа Фонду вважала нікчемним договір банківського вкладу між банком і позивачкою з підстави, передбаченої пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом з тим, зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позиваки не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

Уповноважена особа, в свою чергу, не довела належними та допустимими доказами те, що у момент укладення договору банківського рахунку та здійснення транзакції ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на вкладний (депозитний) рахунок, позивачка отримала перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтувала, у чому така перевага полягала.

Відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку за договором банківського рахунка у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.

Крім цього, постанова Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» відповідно до положень статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ «Дельта Банк» обмеження Уповноваженою особою не надано.

При цьому, невиконання посадовими особами Банку приписів постанови НБУ про віднесення банку до категорії проблемних не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) саме відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як зазначено вище, позивач уклав з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США № 004-03725-260215 від 26.02.2015, за умовами якого вкладник розміщує на вкладному рахунку суму у розмірі 5 000 дол. США.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у банку - 03.03.2015 (а саме 26.02.2015).

Отже, кошти розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Водночас, відповідачем не наведено правових підстав для невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачка є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку є протиправним.

При цьому, суд звертає увагу, що за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Окрім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов`язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача.

Вищевикладене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 22.11.2019 у справі № 821/281/16.

З огляду на викладене, ефективним захистом порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» щодо невключення відомостей щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Переліку рахунків за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Разом з тим, згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 № 14 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Однак, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №823 від 26.05.2016 внесено зміни до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14. Пункт 5 розділу ІІ вказаного Положення викладено у новій редакції, зокрема, останнім абзацом визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків (така редакція діяла на час прийняття рішення судом першої інстанції).

Пунктом 2 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами Фонд складає на підставі переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення, що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Враховуючи зазначені зміни, суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача надати до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США № 004-03725-260215 від 26.02.2015, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 30.09.2019 у справі № 826/4703/16, у постанові від 30.04.2020 у справі № 826/3861/16.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваних дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 05.06.2020 № 99317.

Беручи до уваги приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн. за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» щодо невключення відомостей щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Переліку рахунків за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Матвієнко Андрія Анатолійовича надати до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США № 004-03725-260215 від 26.02.2015 (у межах гарантованої суми відшкодування - 200 000 грн), за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ідентифікаційний код 21708016) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 13.09.2021.

Суддя Т.П. Балась