Рішення № 99583626, 13.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 року м. Київ № 640/22080/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свій Смак" до віокремленого підозділу ДПС України Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0916801206 від 10.12.2018р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свій Смак" (далі також - позивач, ТОВ "Свій Смак") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві від 10.12.2018 року №0916801206 в частині визначення податковим органом суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) позивачем до Державного бюджету України за вересень 2018 року в розмірі 22 061,74 гривень та застосування штрафних санкцій в розмірі 6 491,25 гривень. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ «Свій Смак» не були порушені норми Податкового кодексу України, а висновки Акту податкової перевірки не відповідають фактичним даним Єдиного реєстру податкових накладних, а вимоги податкового повідомлення-рішення від 10.12.2018 року №0916801206 не відповідають дійсності та є безпідставними.

Ухвалою суду від 14.01.2019 року відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зазначеною Ухвалою встановлено термін відповідачу для подачі до суду відзиву на позовну заяву, позивачу - терміну для подання відповіді на відзив, відповідачу - надано час після отримання відповіді на його відзив для подання до суду заперечень. 07.02.2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки за результатами проведеної камеральної перевірки позивачем здійснено порушення податкового законодавства, у зв`язку із чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). Відповідач вважає, що до позивача правомірно застосовано штрафні санкції, та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Через канцелярію суду 18.02.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій проти доводів у відзиві заперечує та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Щодо процесуального правонаступництва у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять в разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого орган виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якою приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

На виконання Указу Президента України від 08.11.2019 року №837 "Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави" Кабінетом Міністрів України 30.09.2020 року прийнято постанову №893 "Про деякі питання територіальних органів ДПС", відповідно до якої територіальні органи ДПС перестануть існувати як юридичні особи публічного права.

З метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 "Про деякі питання територіальних органів ДПС", з урахуванням вимог Закону України від 30.09.2020 року №3166-VІ "Про центральні органи виконавчої влади" (зі змінами), Положенням про Державну податкову служб) України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.3019 року №227 (зі змінами), наказу ДПС України від 30.09.2020 року №529 "Про утворення територіальних органів ДПС", ДПС України наказом від 12.11.2020 року №643 затверджено Положення про Головне управління ДПС у м. Києві.

Територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020 року № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком.

Серед переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються визначено Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до Положення про Головне управління ДПС у місті Києві, затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 року №643 Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленою підрозділу ДПС України, та є правонаступником прав та обов`язків ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Відповідно до наказу ДПС України від 24.12.2020 року №755 "Про початок здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" з 01 січня 2021 року територіальні органи ДПС, утворені як її відокремлені підрозділи, розпочинають здійснення повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються як юридичні особи.

Таким чином, з 01.01.2021 року ДПС України функціонує як єдина юридична особа, що складається з центрального апарату та територіальних органів, утворених як її відокремлені підрозділи (без статусу юридичних осіб).

Згідно з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України проведено державну реєстрацію відокремленою підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).

Отже, на теперішній час функції та повноваження Головного управління ДПС у місті Києві, перейшли до його правонаступника - відокремленою підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДПОУ ВП:44116011). Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне. Податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Свій Смак», якою встановлено порушення п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, що призвело до заниження нарахувань з ПДВ за вересень 2018 року на суму 25 965 грн. із розрахуванням штрафних санкцій відповідно до п.123.1 ст. 123 розділу V Податкового кодексу України. За наслідками камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Свій Смак» за вересень 2018 року, складено Акт від 15 листопада 2018 року №18600/26-15-12-06- 16/40036839 про результати камеральної перевірки (далі також - «Акт»). На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 року №0916801206, у зв`язку із чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 25965 грн. та штрафні санкції в розмірі 25% на суму 6491 грн. 25 коп. Всього на загальну суму 32 456 грн. 25 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свій Смак" 30.11.2018 року подано до ГУ ДФС України заперечення на Акт від 15 листопада 2018 року №18600/26-15-12-06- 16/40036839. За результатами розгляду заперечення ТОВ «Свій Смак» відповідно до листа від 06.12.2018 року №118490/10/26-15-12-06-14, відповідачем висновки до Акту перевірки від 15.11.2018 року №18600/26-15-12-06- 16/40036839, залишено без змін. Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 року №0916801206 протиправним, таким, що прийняте з порушенням податкового законодавства України, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 року №0916801206, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, на підставі висновків акта перевірки від 15.11.2018 року №18600/26-15-12-06-16/40036839 та результатів розгляду заперечення від 06.12.2018 року №118490/10/26-15-12-06-14 встановлено порушення п.187.1 ст.187 та п.201.1, п.201.10, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 25 965 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 6 491 грн. 25 коп. Всього на загальну суму 32 456 грн. 25 коп.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач зазначав, що підставою для скасування податкового повідомлення-рішення вважає те, що воно прийнято без врахування актуальних даних податкового обліку ТОВ «Свій Смак» та податкової звітності, які були уточнені відповідно до вимог Закону. Ці уточнення стосуються податкової декларації з податку на додану вартість від 23.10.2018 р. за вх. № 9230661069, за перевіркою якої складено Акт та прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2018 року.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію зведених податкових накладних. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність.

Згідно з п.п. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення та запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Облік виданих податкових накладних проводиться у день виникнення податкових зобов`язань, дата виникнення яких визначається відповідно до вимог статті 187 розділу V Податкового кодексу України.

Згідно із приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України регламентує, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.4 Податкового Кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. На підставі п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанцію про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в ЄРПН. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.14 ст.201 Податкового кодексу України, платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Згідно з пунктом 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах визначеними підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Матеріалами перевірки встановлено, що на момент проведення перевірки (Акт від 15.11.2018 року) згідно даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2018 року, позивачем подано декларацію 23.10.2018 року за № 9230661069, згідно якої податкові зобов`язання ТОВ «Свій Смак» з податку на додану вартість становлять 25965 гривень, а сума податкового кредиту у той же час становить 0 гривень. Таким чином, встановлено порушення позивачем вимог п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість у розмірі 25 965 грн. по декларації з ПДВ за вересень 2018 року. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно з п. 76.1, п. 76.2 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.

Водночас, відповідно до абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Зазначена норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Пунктом 50.2 ст. 50 ПК України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Отже, п. 50.2 ст. 50 ПК України, встановлено обмеження щодо подачі уточнення показників поданої звітності лише у разі проведення документальної планової або позапланової перевірки.

Відтак у випадку отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.

Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 19 серпня 2019 року у справі № 815/4013/14.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у відповідь на виявлені податковим органом помилки у податковій декларації з податку на додану вартість поданої від 23.10.2018 р., подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 29.11.2018 року, у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2018 року.

Згідно з цим уточнюючим розрахунком, через самостійно виявлені помилки змінено підсумкові показники податкового кредиту в сумі 22 061,74 грн. за результатами вересня 2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з єдиного реєстру податкових накладних у вересні щодо податкового кредиту ТОВ «Свій Смак». Вказаний уточнюючий розрахунок від 29.11.2018 р. був виправлений за самостійним виявленням помилок, до винисення податковим органом оскаржуваного податкового-повідомлення рішення від 10.12.2018 року №0916801206.

Форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.01.2015 № 13), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044 (далі - Порядок).

Пунктом 6 розділу І Порядку передбачено, що до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України. Порядок внесення змін до податкової декларації з ПДВ визначено у розділі IV Порядку.

Пунктом 1-3 розділу IV Порядку визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Зміст наведених вимог чинного законодавства у взаємозв`язку з формою податкової декларації з ПДВ та додатків до неї дають підстави для висновку, що виправлення помилок, допущених у додатку 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до декларації та які не вплинули на числові показники декларації, проводиться шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, до якого додається додаток 5 з відміткою «уточнюючий».

Так, суд зазначає, що для виправлення помилок у додатку 5, суть яких полягає у невірному зазначенні індивідуального податкового номера контрагента (покупця або постачальника) в уточнюючому додатку 5 необхідно:

1) повторюється помилковий запис ІПН, при цьому вартісні показники вказуються зі знаком «-» (тобто сторнується);

2) вказується правильний запис за операціями з контрагентом за звітний (податковий) період, за який виправляються помилки повністю (включаючи вартісні показники);

3) підсумковий рядок «Усього за звітний період» не заповнюється. Таким чином, для коригування невірно зазначеного ІПН у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ у складі уточнюючого розрахунку подається додаток 5 з відміткою у рядку з кодом « 013», що відповідає значенню «уточнюючий», в якому помилковий запис сторнується (відображається зі знаком «мінус» по відношенню до вартісних показників) і зазначається правильний запис.

Так, з матеріалів справи (із тексту позовної заяви, заперечень на Акт перевірки від 15.11.2018р. та відповіді на заперечення позивача від 06.12.2018 року №118490/10/26-15-12-06-14), вбачається що позивачем самостійно відкориговано відомості виконано вищевказані вимоги та такий уточнюючий розрахунок прийнято податковим органом 29.11.2018 року. При цьому, жодних зауважень до поданого уточнюючого розрахунку відповідач під час розгляду справи не висловлював.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки платником податків відкориговані дані по декларації за квітень 2018 року шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань до моменту прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно частинами першою-другою ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд дійшов висновку, що, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкового повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Свій Смак» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивача у сумі 1762,00 гривень, сплачені згідно з платіжним дорученням від 25.12.2018 року №628 підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свій Смак" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 10.12.2018 року №0916801206, виданого на підставі Акту перевірки від 15 листопада 2018 року №18600/26-15-12-06- 16/40036839.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свій Смак" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Свій Смак" (код ЄДРПОУ 40036839, адреса: 01033, м. Київ, вул.Гайдара 27, кв.98);

Відповідач: відокремленого підрозділу ДПС України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33-19).

Повне судове рішення складено 13.09.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна