Рішення № 99583529, 14.09.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року Чернігів Справа № 620/8616/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Бородулі В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Управління соціального захисту Чернігівської районної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Управління соціального захисту Чернігівської районної державної адміністрації (далі - Управління) звернулося до суду з уточненим позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Семиразума Є.В. від 19.07.2021 ВП №66108955 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору в сумі 24 000,00 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 226,74 грн.

Суд ухвалою від 03.09.2021 відкрив провадження у справі та призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог Управління зазначає, що виконало рішення Чернігівського окружного адміністративного суду в межах своїх повноважень, ще до винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов без будь-яких заходів примусового виконання, а саме здійснило перерахунок допомоги. В іншій частині щодо виплати допомоги Управління повноважень не має. В цій частині рішення суду підпадає під дію Закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Розгляд справи просив провести без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Розгляд справи просив провести без його участі. Через канцелярію суду подав відзив на позов, в якому наголосив, що при винесенні оскаржуваних постанов діяв на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодаством.

У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження № 66108955 з виконання виконавчого листа № 620/1828/21, виданого 29.06.2021 Чернігівським окружним адміністративним судом про: «Зобов`язати Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області поновити ОСОБА_1 з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону України від 28.02.1991 №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб (згідно Закону про Державний бюджет України на відповідний рік)».

Дане виконавче провадження відкрито постановою державного виконавця від 19.07.2021. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про необхідність боржнику виконати рішення протягом 10 робочих днів. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження були винесені постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн від 19.07.2021. Також 19.07.2021 державним виконавцем була винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 226,74 грн.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення витрат виконавчого провадження направлені сторонам виконавчого провадження.

04.08.2021 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надійшов лист Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації за вих. №4875 від 30.07.2021.

Позивач вважає зазначені вище постанови про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження протиправними та такими, що підлягають скасуванню, внаслідок чого звернувся до суду за даним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII), примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Приписами ст.5 Закону №1404-VIII, визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Нормами ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII, встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Так, згідно з ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.

Згідно з ч. 1, 3 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

У даному випадку, виконавче провадження відкрито з примусового виконання виконавчого листа про зобов`язання вчинити дії, спрямовані на проведення перерахунку та виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону України від 28.02.1991 №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб (згідно Закону про Державний бюджет України на відповідний рік)»що є предметом регулювання ст.63 Закону №1404-VIII.

Згідно з приписами ст.63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Проте, у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Наведене вище вказує на те, що під час виконання рішень немайнового характеру, державний виконавець надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішень протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення.

Тобто, обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору є вчинення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення суду.

Такий висновок є правильним, однак, він жодним чином не спростовує наявність у державного виконавця при відкритті провадження обов`язку винести постанову про стягнення виконавчого збору, натомість, перелічені судом дії виконавця вже стосуються наслідків невиконання боржником протягом встановленого виконавцем строку на добровільне виконання рішення та вказують на санкції вже за невиконання у добровільному порядку такого рішення, що може застосувати орган ДВС.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

У постанові про відкриття виконавчого провадження боржник повідомляється про необхідність виконання рішення суду, йому надається строк для добровільного виконання такого, який обчислюється з моменту отримання копії цієї постанови.

При цьому, виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Водночас у Законі №1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина п`ята статті 27 Закону №1404-VIII), а також умову, коли зазначений в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавчий збір не підлягає стягненню.

За приписами ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (ч. 9 цієї статті).

Отже, одночасно з відкриттям виконавчого провадження (крім випадків, визначених у частині п`ятій статті 27 Закону №1404-VIII) державний виконавець зазначає про стягнення виконавчого збору. Проте, якщо під час виконавчого провадження буде встановлено, що рішення суду виконано до його відкриття, виконавче провадження закривається, а зазначений у постанові про відкриття виконавчого провадження виконавчий збір не стягується.

Тотожну за змістом правову позицію Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вже неодноразово викладав у постановах від 23.01.2019 в справі № 703/1086/17, від 20.02.2019 в справі №712/5014/17, від 13.02.2019 в справі №295/13991/16-а та інших.

В той же час, обставини, за наявності яких виконавчий збір стягненню не підлягає, в даному випадку відсутні, оскільки як вбачається з матеріалів справи 04.08.2021 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надійшов лист Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації за вих. № 4875 від 30.07.2021, згідно якого встановлено, що ОСОБА_2 проведено перерахунок щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 17.07.2018 по 11.05.2021 в сумі 27129,43 грн, проте не виплачено недоплачену грошову допомогу.

Таким чином судом встановлено, що рішення суду боржником не виконано ні до відкриття виконавчого провадження, ні після його відкриття. Той факт, що позивач підпорядковується Департаменту соціального захисту населення Чернігівської ОДА та може здійснювати платежі виключно в межах бюджетних асигнувань, не спростовують факту не виконання рішення суду в повному обсязі, а можуть бути лише поважними причинами невиконання такого рішення.

Відповідно до ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача;3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, розділом VI передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; тощо.

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.

Отже при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження державний виконавець діяв на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд зазначає, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків коли, виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі №200/13920/19-а.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на п.3 ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення суду у справі №620/1828/21 не є рішенням про стягнення коштів з державного органу, а отже дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на спірні правовідносини не поширюється.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведені вище висновки, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Таким чином, у задоволенні позову Управління соціального захисту Чернігівської районної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправними та скасування постанов слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Управління соціального захисту Чернігівської районної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправними та скасування постанов – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач – Управління соціального захисту Чернігівської районної державної адміністрації (проспект Миру,116-А, м. Чернігів, Чернігівська область, 14005, код 03196179)

Відповідач – Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (проспект Миру, 43, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43316700)

Повний текст рішення складено 14.09.2021.

Суддя Л.О. Житняк