Рішення № 99583336, 13.09.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2021 року Чернігів Справа № 620/5113/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпровизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також – ГУПФУ в Чернігівській області, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати сформувати подання до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що придбав житло вперше, тому звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості.

Від відповідача, в установлений судом строк надійшов відзив на позов, в якому ГУПФУ в Чернігівській області позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні та зазначає, що Пенсійний Фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, оскільки в Україні відсутня єдина система реєстрації прав на нерухоме майно. Також відсутній правовий механізм перевірки інформації про факт придбання особою нерухомості вперше. Обов`язок доказування придбання нерухомого майна вперше лежить виключно на позивачеві. Оскільки збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, який був сплачений ОСОБА_1 , не був зарахований на розрахунковий рахунок управління (ці кошти зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету, а на управління покладається обов`язок щодо контролю по сплаті збору), тому кошти повинні стягуватися саме з Державного бюджету України. Разом з тим, зауважив, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.

Ухвалою судді від 24.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

04.08.2020 між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С. та зареєстрований в реєстрі за №2333 (а.с. 14-15).

Відповідно до умов договору, продавець передав у власність покупцю квартиру АДРЕСА_1 , а покупець прийняв вказану квартиру і зобов`язався сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

Інформація про купівлю-продаж позивачем квартири внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним Витягом №218927334 від 04.08.2020 (а.с. 16).

При цьому, позивачем відповідно до статті 49 Закону України «Про нотаріат» сплачено збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується вищезазначеним договором купівлі-продажу та квитанцією від 04.08.2020 №5782/з18 (а.с. 20).

Позивач 28.01.2021 звернувся до ГУПФ України в Чернігівській області із заявою про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, до якої додано, зокрема, копію квитанції про сплату збору (а.с. 12). Листом від 02.03.2021 відповідач відмовив у поверненні сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з огляду на те, що зі змісту поданої заяви та доданих до неї документів не можна зробити однозначного висновку стосовно доведеності обставин придбавання житла вперше. Управління не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно. Також зазначено, що органи Пенсійного фонду України позбавлені можливості встановити факт придбання квартири позивачем вперше за відсутності відповідного правового механізму перевірки зазначеної інформації. Крім того, сплачений збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна зарахований на рахунок загального фонду державного бюджету, який є розпорядником коштів, а не на розрахунковий рахунок управління, що вказує на відсутність правових підстав для повернення вищевказаних коштів (а.с. 13).

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 400/97; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 8 статті 2 Закону № 400/97, об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для таких суб`єктів встановлюються у розмірі 1 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону (пункт 10 статті 4 Закону № 400/97).

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740 (далі – Порядок №1740).

Відповідно до пункту 15-1 Порядку №1740 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 Порядку № 1740 визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

04.08.2020 між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С. та зареєстрований в реєстрі за №2333 (а.с. 14-15).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 04.02.2021 №243116360, відомості про наявність у ОСОБА_1 іншого придбаного нерухомого майна (житла), ніж придбаної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 04.08.2020, - відсутні. Право власності позивача на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , набуто на підставі договору купівлі-продажу від 04.08.2020 (а.с.16-19).

Отже, укладаючи 04.08.2020 договір купівлі-продажу квартири, ОСОБА_1 придбала житло вперше, а тому звільняється від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в силу вимог Закону №400/97.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на ГУПФУ в Чернігівській області покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 813/1126/17.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбавання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ОСОБА_1 будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Відтак, посилання ГУПФУ в Чернігівській області на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, є необґрунтованими, тому суд відхиляє.

З огляду на наведене, суд зазначає про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача звернутися з відповідним поданням до органів Державної казначейської служби України щодо повернення помилково сплаченого позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом в постановах від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17), 31 січня 2018 року (справа №819/1667/17), 20 березня 2018 року (справа №819/1249/17) та 19 червня 2018 року (справа № 819/1554/16), від 28 березня 2019 року (справа №819/830/17), від 23 квітня 2019 року (справа №802/1566/17-а), від 14 травня 2019 року (справа №819/259/17) та від 14 травня 2019 року (справа №819/145/17), яка, в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, має враховуватись судом під час прийняття рішення.

Виходячи із встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач звільнений від сплати збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, як такий, що придбаває житло вперше, а тому помилково сплачений ОСОБА_1 збір під час укладання договору купівлі-продажу квартири, має бути повернутий.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За приписами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи, у розмірі 1500,00 грн суду було надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 28.01.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат , квитанція про сплату 500,00 грн (а.с. 21-25).

Згідно з умовами зазначеного вище договору, розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги складає 1500,00 грн, які сплачуються клієнтом: 500,00 грн до початку судового розгляду справи (підтвердження сплати а.с. 23), а решта через 10 днів після набрання законної сили рішенням суду.

Отже, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі про надання правової (правничої) допомоги у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 1500,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Чернігівській області щодо відмови в поверненні ОСОБА_1 помилково сплачений збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3557,40 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області сформувати та подати до органів Державної казначейської служби України подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3557 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) грн 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.

Дата складення повного рішення суду - 13.09.2021.

Суддя Ю. О. Скалозуб