Рішення № 99582270, 31.08.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2245/21

Провадження № 2/638/3272/21

РІШЕННЯ

Іменем України

31 серпня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря судового засідання Олейник О.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики,

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, в обґрунтування якого зазначив, що 09.12.2020 року до нього звернувся відповідач ОСОБА_3 з проханням надати йому у борг 2600 (дві тисячі шістсот) доларів США, які позивач погодився надати відповідачу за умови повернення зазначеної вище суми до 10.01.2021 року включно.

На підтвердження укладення вищевказаного договору позики та погодження сторонами його умов відповідачем була складена розписка в простій письмовій формі від 09.12.2020 року.

На теперішній час відповідач ОСОБА_3 суму боргу не повернув, жодних виплат не здійснював, ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань та продовжує користуватись моїми грошовими коштами, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) доларів США, а також судові витрати.

Відповідач ОСОБА_3 у заяві від 31.08.2021 року позовні вимоги визнав у повному обсязі.

В судове засідання сторони не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 грудня 2020 року ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_1 в борг 2600 доларів США, які зобов`язувався повернути до 10 січня 2021 року, про що складено письмову розписку від 09 грудня 2020 року. При передачі грошей був присутній свідок ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи, що чинне законодавство не містить заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті у якій воно зазначено у договорі, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої ст. 1046 ЦК України, а також частини першої ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.01.2019 року по справі № 373/2054/16-ц.

Відповідач ОСОБА_3 не надав належних та допустимих доказів на виконання свого обов`язку за розпискою, а наявність у позичальника оригіналу розписки підтверджує, що зобов`язання боржником не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Зважаючи на характер та суб`єктний склад спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Понесені позивачкою судові витрати підтверджуються квитанцією № 73319 від 18 лютого 2021 року про сплату судового збору у сумі 908,00 грн.

У зв`язку із викладеним, враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету суму сплаченого судового збору в розмірі 454 грн (50% від загального розміру судового збору), а також стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 454 грн (50% від загального розміру судового збору).

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач зазначає, що поніс у зв`язку з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги від 04.02.2021 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , копію Додатку №1 від 04.02.2021 року до Договору про надання правової допомоги від 04.02.2021 року, копію Додатку №2 від 15.02.2021 року до Договору про надання правової допомоги від 04.02.2021 року, в якому зокрема міститься детальний опис наданих адвокатом послуг: підготовка цивільної справи до розгляду та збір доказів, у разі необхідності підготовка та направлення адвокатських запитів, підготовка та подання позовної заяви, представництво та захист інтересів клієнта у Дзержинському районному суді м. Харкова, копії квитанції №101241 від 04.02.2021 на суму 1500 грн про оплату винагороди адвоката відповідно до Додатку № 1 та квитанції №101245 від 15.02.2021 на суму 12500 грн про оплату винагороди адвоката відповідно до Додатку № 2, які видані адвокатом Козирєвим А.В.

Таким чином, представником відповідача належними та допустимими доказами доведено фактично здійснений розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14000 грн.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Окрім того, відповідно до принципів змагальності та диспозитивності, передбачених ст. 12, 13 ЦПК України відповідно, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

З аналізу зазначених положень закону вбачається, що виключно за клопотанням сторони суд має право зменшити розмір витрат на правничу допомогу, у разі доведення стороною неспівмірності витрат. При цьому, будь-яких клопотань про зменшення розміру на правову допомогу представником позивача не заявлялось.

Враховуючи те, що відповідач не оспорював розмір витрат на правничу допомогу в порядку ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, встановленому судом, а саме у сумі 14000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 133, 137, 141-142, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , суму боргу за договором позики від 09.12.2020 року у сумі 2600 (дві тисячі шістсот) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 454 грн 00 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000 грн 00 коп, а всього у розмірі 14454 (чотирнадцять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова, адреса: м. Харків, вул. Бакуліна, 18, код ЄДРПОУ 37999654, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , 50% від суми сплаченого судового збору за квитанцією №73319 від 18.02.2021 року на суму 908,00 грн, тобто у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31 серпня 2021 року.

Суддя О.В. Шишкін