Вирок № 99581917, 14.09.2021, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 14.09.2021

ЄУ № 942/1241/21

Провадження №1-кп/942/186/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року смт. Новопсков Луганської області

Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.

за участю секретаря Стєніної А.В.

розглянувши в підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков кримінальне провадження № 12021131510000086 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Закотне Новопсковського району Луганської області, який має професійно-технічну освіту, раніше не судимий, пенсіонер за віком, не одружений, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, який не є депутатом, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , особа якого посвідчується паспортом серії НОМЕР_1 виданого Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області від 04.12.2007

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

сторони та учасники кримінального провадження:

прокурор Сичов М.М.

представник потерпілого Сергієнко В.О.

захисник Компанієць В.В.

обвинувачений ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

В ході досудового розслідування встановлено, що на початку жовтня 2014 року, більш точного часу та дати в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_1 стало відомо про наявність земельної ділянки на території Закотненської сільської ради (на теперішній час Закотненський старостинський округ Новопсковської селищної ради) Старобільського району Луганської області, в межах населеного пункту с. Закотне, напроти вул. 40 років Перемоги, яка видавалася рішенням виконавчого комітету Закотненської сільської ради від 02.04.1992 ОСОБА_2 , площею 0,30 га.

Приблизно на початку травня 2014 року, вищевказану земельну ділянку ОСОБА_3 на підставі усної домовленості передав в оренду на невизначений термін ОСОБА_1 .

В подальшому в період жовтня 2020 року у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на самовільне зайняття земельної ділянки, яка знаходиться в межах 50-ти метрової прибережної захисної смуги р. Айдар, яка згідно ст.ст. 79, 88 Водного Кодексу України відноситься до середніх річок, оскільки мають площу водозабору від 2 до 50 тис. км2 та знаходиться напроти вул. 40-років Перемоги, с. Закотне Старобільського району Луганської області, шляхом її обробки, посіву та вирощування сільськогосподарської культури (кукурудзи) для власних потреб.

З метою реалізації свого злочинного умислу направленого на самовільне зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 , діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, у жовтні 2020 року та травні 2021 року, більш точного часу встановити в ході досудового розслідування не надалось можливим, знаходячись на земельній ділянці, яка знаходиться в межах 50-ти метрової прибережної захисної смуги р. Айдар, напроти вул. 40-років Перемоги, с. Закотне Старобільського району Луганської області, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами п. «д» ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», ст.ст. 7, 16, 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд», ст.ст. 45, 125, 126 Земельного кодексу України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, порушуючи ст. ст. 87, 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких уздовж річок з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги, які встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води для середніх річок, на яких заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення) та в порушення ч. 2 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», відповідно до якої на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням, не проводячи розробку проекту землеустрою, самовільно незаконно організував дискування, боронування, а також засівання кукурудзою вказаної земельної ділянки площею 0,30 га, яка знаходиться напроти вул. 40 років перемоги, с Закотне Старобільського району Луганської області сільськогосподарською технікою ЮМЗ-6 АКЛ з сівалкою СУПН - 8 та залученого до обробки вищевказаної земельної ділянки громадянина ОСОБА_4 , якого про свій злочинний умисел, спрямований на самовільне зайняття земельної ділянки в зазначеній прибережній, охоронній зоні, не повідомив.

На прохання ОСОБА_1 щодо обробки вищезазначеної земельної ділянки - ОСОБА_4 погодився, при цьому він не діяв як співвиконавець злочину, оскільки був переконаний у законності виконання обробки земельної ділянки.

У подальшому ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_1 за допомогою сільськогосподарської техніки у жовтні 2020 року та у травні 2021 року здійснив дискування, боронування, а також засівання сільськогосподарською культурою (кукурудзою) земельної ділянки, розташованої в охоронній зоні - 50-ти метровій прибережній смузі р. Айдар напроти вул. 40 років Перемоги, в межах населеного пункту с. Закотне Старобільського району Луганської області, загальною площею 0,0139 га.

Відповідно до розрахування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки від 26.06.2021 проведеного Державним інспектором з охорони навколишнього середовища Луганської області, - розмір шкоди заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0139 га становить - 343 грн. 33 коп. (триста сорок три грн. 33 коп.)

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, - умисні та протиправні дії, які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки, яка відноситься до земель в охоронних зонах.

30 серпня 2021 року прокурором Новопсковського відділу Старобільської окружної прокуратури Луганської області Сичовим М.М., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12021131510000086 від 09.06.2021, та підозрюваним ОСОБА_1 , за участю захисника підозрюваного Компанійця В.В., дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 197-1 КК України. ОСОБА_1 зобов`язався під час судового провадження беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення в обсязі підозри.

Сторонами угоди в п. 5 визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 197-1 КК України - у вигляді 1 року позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та отримана згода обвинуваченого на призначення йому такого покарання.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.

Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Представник потерпілого у заяві від 30.08.2021 надала згоду, в якій не заперечує проти укладення та затвердження угоди про визнання винуватості відносно обвинуваченого.

У судовому засіданні підтвердила згоду на укладення угоди про визнання винуватості, зазначила, що шкода відшкодована у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в ній покарання.

Судом у судовому засіданні з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 , розуміючи, що кримінальне провадження стосовно нього може бути розглянуто в судовому засіданні, де він буде мати весь обсяг прав, у тому числі, допитувати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати докази, які свідчать на його користь, просить затвердити угоду. У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що винуватість визнав добровільно із розумінням того, що відмовляється від частини своїх прав, угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України. ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні також просив вказану угоду затвердити.

Таким чином, суд вважає, що обставини вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, знайшли своє об`єктивне підтвердження під час підготовчого судового засідання.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 197-1 КК України, згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Суд шляхом заслуховування пояснень сторін кримінального провадження, дослідження витребуваних документів переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачень, щодо яких визнав себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Покарання сторонами угоди визначено відповідно до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, даних про його особу, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З огляду на викладене укладена сторонами угода про визнання винуватості повністю відповідає вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства; дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України; умови угоди не суперечать інтересам суспільства; права, свободи та інтереси сторін або інших осіб не порушуються; сторони дійшли зазначеної угоди добровільно, без будь-якого впливу зі сторони; узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

За таких обставин укладена між прокурором та підозрюваним угода про визнання винуватості підлягає затвердженню. Суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 узгоджену сторонами міру покарання.

Цивільні позови не заявлено. Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.

Процесуальні витрати за проведення експертизи згідно ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст.373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 30 серпня 2021 року, укладену прокурором Новопсковського відділу Старобільської окружної прокуратури Луганської області Сичовим Миколою Миколайовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 , про визнання винуватості.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він під час визначеного іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього зобов`язання на підставі ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: земельна дялінка, площею 0,0139 га разом з сільськогосподарською культурою у виді кукурудзи, яка росте на ній, яка знаходиться на території заказника місцевого значення «Айдарський» в межах 50-ти метрової прибрежної смуги р. Айдар, напроти вул. 40 років Перемоги, с. Закотне Старобільського району, яка знаходиться на зберіганні у потерпілого - передати Новопсковській селищній раді.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 4118 грн. 88 коп.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення у разі не подачі на нього апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно ст.476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким була затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст.389-1 КК України.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя: О.С. Стеценко