Рішення № 99581550, 13.09.2021, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/323/21

провадження №: 2/398/899/21

РІШЕННЯ

Іменем України

"13" вересня 2021 р.Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С ТА Н О В И В:

У січні 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 30 990,61 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 серпня 2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського поточного (карткового) рахунку, згідно з яким відповідачу встановлено ліміт кредитної лінії та відсоткова ставка за користування кредитом в розмірі 11,5% річних. На підставі договору факторингу №2019-1УСБ/ВЕСТА, укладеного 28 січня 2019 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Веста», та договору про відступлення прав вимоги №29-01/19/1, укладеного 29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал», до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Відповідач не виконує своїх зобов`язань за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 19 листопада 2020 року за кредитним договором становить 30 990,61 грн., що складається з: 9 861,69 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 14 752,71 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 2 082,15 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості); 888,46 грн. - 3% річних; 1 640,99 грн. - втрати від інфляції; 1 764,61 грн. - подвійна облікова ставка НБУ. У зв`язку із зазначеним позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 30 990,61 грн., судові витрати в розмірі 2 270,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідач у своєму відзиві заперечувала проти задоволення позову з тих підстав, що жодних кредитних договорів з ПАТ «Укрсоцбанк» не укладала, а в зазначеному банку отримувала лише картку для виплати заробітної плати. Жодних повідомлень від банку щодо наявності у неї кредитної заборгованості відповідач також не отримувала. Усі розрахунки заборгованості зроблені працівниками позивача, при цьому позивачем не надано доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів. Крім того, просила застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, оскільки відповідно до договору банківського поточного (карткового) рахунку №0425\009026-ZP від 31 серпня 2011 року кредитну лінію встановлено на строк 12 місяців.

Учасники справи, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 13 вересня 2021 року, не з`явилися.

Представником позивача разом з позовною заявою подано клопотання, в якому він просив позовні вимоги задовольнити та розглядати справу у його відсутність.

Відповідачем подана заява, в якій вона просила відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві та розглядати справу без її участі.

Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення проти нього, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

31 серпня 2011 року відповідачем подано до ПАТ «Укрсоцбанк» анкету №042500008464 про приєднання до Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк». Крім того, 31 серпня 2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір банківського поточного (карткового) рахунку №0425\009026-ZP, згідно з яким банк, зокрема, відкрив на ім`я відповідача кредитну лінію в сумі не більше 50 000,00 грн. на строк 12 місяців зі сплатою процентів за користування коштами (п. 3.3. договору). Відповідно до п. 3.4. договору детальний розрахунок сукупної вартості кредиту, зазначення реальної процентної ставки та абсолютного подорожчання кредиту з врахуванням максимально можливого розміру процентної ставки за кредитом наведено в додатках №А та В, що є невід`ємною частиною цього договору. Крім того, у пунктах 3.5. - 3.7. договору визначено, що процентна ставка за користування кредитом становить від 0,10% річних до 60% річних.

Разом з цим, додатки №А та В до договору банківського поточного (карткового) рахунку №0425\009026-ZP від 31 серпня 2011 року позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

28 січня 2019 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено Договір факторингу №2019-1УСБ/ВЕСТА, відповідно до якого ПАТ «Укрсоцбанк» відступило, а ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №0425\009026-ZP від 31 серпня 2011 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та боржником.

29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №29-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту №0425\009026-ZP від 31 серпня 2011 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та боржником.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором банківського поточного (карткового) рахунку №0425\009026-ZP від 31 серпня 2011 року.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 76 - 82 ЦПК.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Тобто, позивач одночасно з поданням позову повинен був подати суду докази на підтвердження своїх вимог щодо надання кредиту відповідачу, користування кредитом відповідачем, факту несплати відповідачем тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, а також обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивачем, крім кредитного договору, договорів факторингу та відступлення прав вимоги, надано розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 19 листопада 2020 року. Зазначений розрахунок містить інформацію лише про сталий розмір заборгованості на момент передачі прав вимоги, тобто станом на 28 січня 2019 року, про нарахування відсотків за користування кредитом за період з 29 січня 2019 року до 19 листопада 2020 року, тобто за період після переходу права вимоги до позивача, 3% річних - за період з 19 листопада 2017 року до 19 листопада 2020 року, індексу інфляції - за період з січня 2018 року до жовтня 2020 року та подвійної облікової ставки НБУ - за період з 19 листопада 2019 року до 12 червня 2020 року

В той же час, у розрахунку відсутні відомості щодо нарахування заборгованості за тілом кредиту, не зазначено період прострочення сплати тіла кредиту, а також відсутні відомості щодо періоду нарахування відсотків за користування кредитом та їх оплати відповідачем за період з дня укладення кредитного договору, тобто з 31 серпня 2011 року і до моменту передачі прав вимоги за кредитним договором, тобто до 28 січня 2019 року.

Отже, із зазначеного розрахунку неможливо встановити факт користування відповідачем кредитними коштами, розмір отриманих відповідачем кредитних коштів, період користування відповідачем кредитними коштами, період нарахування відсотків за користування кредитними коштами, дати часткового погашення заборгованості та розмір такого погашення, тощо, за період з 31 серпня 2011 року до 28 січня 2019 року.

Верховний Суд в своїй постанові від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц дійшов до висновку про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», відповідно до якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 (діяла на момент укладення кредитного договору), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічне закріплено і п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (діяло на момент укладення договорів факторингу та відступлення прав вимоги, а також на момент подання позову до суду).

В той же час, позивачем суду не надано первинних документів, зокрема виписки з особового рахунку відповідача, на підставі яких можливо встановити факт надання кредиту відповідачу, користування кредитом відповідачем, факт несплати відповідачем тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, тощо.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості фактично є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача та не підтверджується відповідними первинним документами, тобто на підставі такого розрахунку неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів тощо.

Статтею 84 ЦПК України передбачено право учасникам справи, у разі неможливості самостійно надати докази, подати клопотання про витребування доказів судом. Однак, із таким клопотання позивач до суду не звертався.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не доведено наявність та розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У зв`язку із недоведеністю позивачем наявності у відповідача простроченої заборгованості за кредитним договором та її розміру, не підлягають задоволенню також і позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми та встановленого індексу інфляції. Також не підлягає стягненню з відповідача пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, оскільки стягнення пені у такому розмірі не передбачено кредитним договором.

Отже, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності у зв`язку із закінченням строку дії кредитного договору в серпні 2012 року, то суд зазначає про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки в позові відмовлено у зв`язку з недоведеністю розміру кредитної заборгованості, що просив стягнути позивач.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу. Оскільки, відповідач щодо відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, до суду не зверталася, то суд вважає, що судові витрати у цій справі слід залишити по фактично понесеним.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (юридична адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, адреса фактичного місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул.. Вікентія Хвойки, буд. 15/15, код ЄДРПОУ 36799749) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13 вересня 2021 року.

Суддя О.В.Авраменко