Рішення № 99580654, 06.09.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2540/21

Провадження № 2/206/962/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2021 м.Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя Поштаренко О.В.

за участю:

секретаря судового засідання Іванової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Свої позовні вимоги позивач обгрунтував тим, що відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 24.12.2011 у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. Станом на 16.05.2021 відповідач ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 20616,96 грн., яка складається з наступного: 16928,09 грн. заборгованість за кредита; 3688,87 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Таким чином, позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість станом на 16.05.2021 у розмірі 20616,96 грн. та судові витрати по справі (а.п. 1-3)

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2021 було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду на 06.09.2021 (а.п. 70).

Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 06.09.2021 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Разом із позовною заявою предстаником позивача було направлено клопотання про розгляд справи без його участі (а.п. 4).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. 03.08.2021 до суду надійшов відзив відповідача, відповідно до якого він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на наступне.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 24.12.2011 процентна ставка не зазначена.

У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді відстотків за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Пред`являючи позовні вимоги про погашення кредиту, банк просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором № б/н від 02.08.2010, позивач посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Правила користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті: http://privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємної частини спірного договору.

Враховуючи позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду № 342/1801/17 від 03.07.2019 року, на думку відповідача, Витяг з Тарифів по платіжним карткам Visa Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанк ресурс: http://privatbank.ua/terms/pages/70/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24.12.2011, шляхом підписання заяви-анкети.

Долучений до позовної заяву розрахунок заборгованості за договором № б/н від 24.12.2011 на думку відповідача, не може вважатися обґрунтованим з тих підстав, що останній не містить обчислення, порядок нарахування сум (множення, додавання, нарахування процентів та інше), а відтак відповідач не може вважати заявлену до стягнення суму обґрунтованою.

Таким чином, відсутність обґрунтованого розрахунку, свідчить про не доведення позивачем розміру грошових вимог пред`явлених до відповідача в частині стягнення відсотків.

Щодо стягнення на користь позивача заборгованості в частині 3688,87 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, відповідач просить відмовити в даній частині, оскільки відсутнє обґрунтоване підтвердженя прийняття відповідачем цих умов, що є неприпустимим.

У справі, що розглядається, представником позивача за допомогою жодного доказу не підтверджено, що відповідач, підписуючи заяву, розумів саме ті Правила надання банківських послуг, що додано до позову.

На думку відповідача укладений між сторонами кредитний договір від 24.12.2011 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Надані позивачем документи не містять підтвердження факту надання відповідачу 24.12.2011 кредитних коштів в сумі 16928,09 грн. - заборгованість за кредитом, а в свою чергу Анкета-заява № б/н від 24.12.2011 містить лише анкетні дані відповідача.

З жодних документів наданих позивачем не вбачається, що відповідачу було підвищено кредитний ліміт до суми заборгованість за простроченим тілом кредиту - 16928,09 грн., як і не вбачається, що такі кошти були фактично надані відповідачу на картковий рахунок, а тому підстави для стягнення з відповідача 16928,09 грн. - заборгованості за кредитом, відсутні.

До того ж, до позовної заяви взагалі не долучено будь-яких доказів того, що відповідач взагалі отримував платіжну картку, її реквізити, розмір та порядок зміни кредитного ліміту по рахунку відповідача, зарахування грошових коштів від позивача на картку відповідача тощо.

25.08.2021 на адресу Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла відповідь на відзив представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Меркулової В.В., відповідно до якого остання зазначила, що відповідач 24.12.2011 підписав заяву. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованими на сайті банку www.privatbank.ua:https://client-bank.privatbank.ua. Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.п.1.1.1.90,2.1.1.11 Умов) - ключем до карткового рухунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримав відповідач та мобільний телефон який вказав відповідач (п. 1.1.1.15 та п. 1.1.1.16 Умов) в заяві. Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку; є невід`ємною частиною договору перелік може змінюватися та доповнюватися, про що власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил. Необхідно відзначити, що виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло "9" років, за цей час позичальник в банк за фактом неправильного нарахування відсотків ніколи не звертався, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

Позивач зазначає, що банком на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов`язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).

Також до матеріалів позовної заяви долучено "Витяг з Тарифів обслуговування

кредитних карт "Універсальна" з якого чітко вбачається, що на момент оформлення

кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 43,2% (3,6% на рік),

вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо.

Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні

умови договору.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також

Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Одночасно, посилання відповідача на постанову ВСУ по справі № 6-16цс15 представник позивача вважає недоречною з огляду на наступне.

В зазначеній постанові ВСУ вказав: "Суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника".

На думку позивача, останнім надано всі докази, про ту обставину що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг та наказ Банку яким були затвердженні зазначені Умови та Правила надання банківських послуг.

Банк надав до суду виписку по картрахунку, яка є підтвердженням, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується , що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Також з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що Відповідач частково сплачував заборгованість за договором .

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки Відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).

З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку з вище викладеним, представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Меркулова В.В. просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.п. 81-90).

06.09.2021 представником відповідача Виприком С.О. було надано заяву, відповідно до якої останній просив відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі та проводити розгляд справи за його відсутності (а.п.92).

Суд, дослідивши матеріали справи та зібрані письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

24.12.2011 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також тарифами банку (а.п.13).

Відповідно до наданої заяви відповідач надав згоду на те, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а. п. 13).

Додані до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.п. 17), розрахунок заборгованості (а.п.52-57) та довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , в якій суму кредитного ліміту 19.05.2021 збільшено до 12 000 грн. (а.п. 42) суд не приймає до уваги в якості належних та допустимих доказів по справі, оскільки їх неможливо пов`язати з будь-якими банківськими послугами, що були надані відповідачу, оскільки в них не зазначено до якої саме картки (номеру) чи кредитного договору (його реквізити) вони мають відношення. При цьому всі вищевказані документи не містять доказів ознайомлення з ними відповідача та погодження них.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ (АТ) КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Представником позивача до позовної заяви в якості доказу надано копію Анкети-Заяви від 24.12.2011. Проте, вказана заява окрім анкетних даних відповідача не містить жодних відомостей, зокрема, й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами. Враховуючи цей факт відповідачу регулярно нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами, дана обставина підтверджується розрахунком заборгованості (а.п. 52).

До доводів відповідача, щодо не надання суду доказів оформлення на укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг. Правил надання послуг (виконання робіт) і Тарифів, щоб в сукупності із заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг суд відноситься критично, оскільки в заяві від 24.12.2011 відповідач поставив свій підпис тим самим підтвердив той факт, що він ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг (а.п.13).

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що саме з цими умовами та правилами був ознайомлений відповідач, оскільки відповідно до шаблону наказу № 906 СП-2010-256 від 06.03.2010 та витягу з умов та правил надання банківських послуг затверджені наказом від 06.03.2010 СП-2010-256 саме з цими умовами було ознайомлено відповідача, які долучені до матеріалів справи (а.п.18-42).

Суду не надано доказів того, що відповідна карта передбачена умовами заяви, була видана відповідачу, також суду не надано відомостей, що підтверджують тип та строк дії Картки, яка була надана відповідачу що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку.

Позивач просить стягнути із відповідача суму у розмірі 20616,96 грн. Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої начеб-то на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що станом на 19.05.2020 кредитний ліміт було змінено та складав 12 000 грн. Таким чином, не зрозуміло яким чином сума заборгованості перевисила суму кредитного ліміту. Щодо правильності нарахування суми кредитної заборгованості суду надано розрахунок заборгованості. Проте, вказаний розрахунок не може вважатися обгрунтованим оскільки не містить обчислення, порядок нарахування сум (множення, додавання, нарахування процентів та ін.).

Представник позивача, послався на доводи відповідача з посиланням на постанову ВСУ № 342/1801/17, та зазначив, що при розгляді справ з аналогічними фактичними обставинами банки, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинні надавати судам підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо. Таким чином, при розгляді судової справи №342/1801/17 Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом із позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника. Надані суду документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору. Натомість, матеріали справи містять підтвердження, що саме з цими Умовами та правилами, які долучені до матеріалів справи був ознайомлений відповідач

Щодо посилань представника позивача на ту обставину, що відповідач був ознайомлений з Тарифами обслуговування кредитних карт суд відноситься критично та не приймає до уваги, оскільки під час дослідження копії витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт встановлено, що з 01.09.2014 було змінено процентну ставку по кредитним карткам, проте, жодної дати в порівнянні з Умовами та правилами надання банківських послуг витяг з Тарифів не містить, що позбавляє суд можливості впевнитися, що саме з цими Тарифами був ознайомлений відповідач (а.п.17).

За таких обставин та за відсутності у заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування, розміру відсоткової ставки, періодичності платежів, розміру щомісячних платежів, надані банком витяг з Тарифів та Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до статей 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з копії заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору.

У той же час, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ (ПАТ) КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 703/3063/18, провадження №61-11260св19.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, згідно якої у разі відмови в задоволенні позовних вимог судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 528, 530, 638, 1049, 1050, 1054, 1218, 1219, 1268, 1270, 1281, 1269, 1273, 1296, 1282 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 10, 12, 18, 77, 81, 247, 259, 263-265, 274-281 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В позові Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості -відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 10.09.2021.

Головуючий суддя: О.В. Поштаренко