Ухвала суду № 99579371, 09.09.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/1090/20

09 вересня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі

головуючого судді Мандзія О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача Бочан І.П.

представника відповідача Лось О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головне управління ДПС у Тернопільській області, Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якій просить:

визнати незаконними дії відповідачів щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час, та у помилковому наведенні бухгалтерських розрахунків у виданому йому грошовому атестаті;

зобов`язати відповідачів виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час, за період з квітня 2004 року по березень 2020 року в сумі 140000,00 грн.;

зобов`язати відповідачів виплатити ОСОБА_1 компенсацію заборгованості у зв`язку із порушенням строків виплати (невиплатою за відпрацьовані понадурочні години) за період з квітня 2004 року по березень 2020 року в розмірі 140000,00 грн.;

стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку;

зобов`язати відповідачів видати ОСОБА_1 уточнений грошовий атестат із зазначенням розрахунків належного грошового забезпечення, наведених у рішенні.

Ухвалою суду від 18.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 16.10.2020 року призначено у справі судово-економічну експертизу та зупинено провадження до одержання висновку експертизи.

Ухвалою суду від 22.02.2021 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.03.2021 призначено у справі судово-економічну експертизу та зупинено провадження до одержання висновку експертизи.

Ухвалою суду від 19.05.2021 року поновлено провадження у справі.

На адресу суду 06.09.2021 року надійшло клопотання Головного управління ДФС у Тернопільській області про залишення позову без розгляду (т.4 а.с.43-44). В обґрунтування клопотання зазначено, що позовна заява поданої до суду 12.05.2020 року, тобто зі значним пропуском спеціального скороченого строку звернення до суду передбаченого ч. 5 ст.122 КАС України. Обгутовано таку позицію постановою Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі №240/532/20.

Представником позивача, подано заперечення проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання про поновлення процесуального строку з підстав дії жорстких карантинних обмежень.

В судовому засідання представник позивача просив відхилити заяву про залишення позову без розгляду, з підстав пропущення місячного строку на звернення до суду з поважних причин, та наявність жорстких крантиних обмежень в період з дати звільнення позивача (31.03.2020 року) до дати подання позову (12.05.2020 року), тому перевищення місячного строку звернення до суду на 11 днів не є підставою для залишення позову без розгляду.

Представник відповідача просив залишити позов без розгляду, оскільки комплексний аналіз чинного правового регулювання дає підстави для висновку, що норма ч. 5 ст.122 КАС України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, ознайомившись із викладеними відповідачем доводами щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, надавши оцінку доказам позивача щодо причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, суд, при вирішенні питання щодо поважності таких підстав, враховує наступне.

Так, ч.3 ст.3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року у справі №522/2738/17 висловила позицію, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Компенсація за понадурочну роботу чи за роботу у нічний час не має систематичного характеру, є разовою та залежить від того чи залучався працівник до понадурочних робіт чи для роботи у нічний час чи ні.

Отже компенсація за понадурочну роботу чи за роботу у нічний час не є складовою заробітної плати. Така позиція суду стосується і компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

Тому на правовідносини щодо стягнення спірної компенсації, на думку суду, не поширюються норми частини 2 статті 233 КЗпП. Водночас застосуванню підлягають норми частини 5 статті 122 КАС України, які визначають місячний строк на звернення до суду.

Вказаний строк відліковується з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Суд вважає, що моментом коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав є день звільнення позивача зі служби, оскільки саме тоді відповідач проводить з ним остаточний розрахунок та виплачує грошове забезпечення невиплачене за час служби.

Судом встановлено, що позивач звільнений зі служби 31.03.2020 року, а відповідно останнім днем строку звернення до суду із цим позовом є 01.05.2020 року.

У свою чергу з цим позовом позивач звернувся 12.05.2020 року.

Наведене, свідчить про пропущення позивачем строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, із цим позовом.

У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з ти суд враховує, що 11.03.2020 року Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) оголосила пандемію коронавірусу в світі.

У відповідності до вимог ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року на усій території України карантин.

Згідно з листом Ради суддів України №186/20 від 16.03.2020 року, враховуючи постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", судам рекомендовано на період з 16.03.2020 до 03.04.2020, встановити особливий режим роботи.

25.03.2020 року на засіданні Кабінету Міністрів України прийнято рішення про запровадження режиму надзвичайної ситуації на всій території України на 30 днів, до 24.04.2020 року. Відповідно, всі карантинні обмеження також продовжені на 30 днів до 24.04.2020 року.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 року №291 дія карантину продовжена до 11.05.2020 року.

На позачерговому 04.05.2020 року засіданні Кабінет Міністрів України продовжив дію карантину в Україні до 22.05.2020 року.

Згідно п.3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції Закон України від 30.03.2020 р. N 540-IX, яка діяла в спірний період) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

З огляду на той факт, що в період з дати звільнення позивача (31.03.2020 року) до дати подання позову (12.05.2020 року), в Україні діяли карантинні обмеження, які об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, то пропуск позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду на 11 днів, суд визнає пропущеним з поважних причин.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 р.).

У Рішеннях у справі “Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії” від 13 січня 2000 року та у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги надані докази, а також з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, гарантування права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а тому клопотання Головного управління ДФС у Тернопільській області про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 122, 123, 241, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску позивачем строків звернення до адміністративного суду у справі №500/1090/20.

Відмовити у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 14 вересня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП);

- Головне управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003);

Головуючий суддя Мандзій О.П.