Ухвала суду № 99576897, 13.09.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"13" вересня 2021 р. Справа № 300/4423/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О. Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дії щодо відмови у зарахуванні при призначенні пенсії до трудового стажу роботу за періоди з 04.08.1987 по 01.03.1992 та з 16.11.1998 по 15.01.2002, а також зобов`язання зарахувати набутий стаж роботи в період з 04.08.1987 по 01.03.1992 та з 16.11.1998 по 15.01.2002 при призначенні пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивачка, ОСОБА_1 ) 19.08.2021 звернулася в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання неправомірними дії щодо відмови у зарахуванні при призначенні пенсії до трудового стажу роботу за періоди з 04.08.1987 по 01.03.1992 та з 16.11.1998 по 15.01.2002, а також зобов`язання зарахувати набутий стаж роботи в період з 04.08.1987 по 01.03.1992 та з 16.11.1998 по 15.01.2002 при призначенні пенсії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання: обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску; правового обґрунтування протиправності дій відповідача, у відповідності до пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України, щодо порушення права на пенсію за віком за здобутим страховим стажем, який становить 14 років 2 місяці 29 днів (із посиланням на конкретну норму Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

На адресу суду від позивачки 08.09.2021 надійшла заява від 06.09.2021, в якій ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що рішення суду в даній адміністративній справі впливатиме на її право брати участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, яке передбачене Законом України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' від 09.07.2003 за №1058-IV. Зокрема, без такого рішення позивачка не матиме можливості визначити період, за який їх необхідно здійснити одноразову сплату єдиного внеску, а саме з врахуванням спірного страхового стажу чи без нього.

Також позивачкою подано заяву від 06.09.2021 про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій остання звертає увагу, що нею не оскаржується відмова відповідача у призначенні їй пенсії, а позовна заява подана з метою підтвердження спірного стажу роботи. При цьому, на обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду, позивачка вказала на свій вік та вжиті нею заходи по запобіганню поширенню коронавірусної хвороби, через що не мала змоги звернутися до суду у встановлний строк. Також ОСОБА_1 звернула увагу на правову позицію, викладену у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №682/2447/16-а та в рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 за №8-рп/2013.

Дослідивши подані позивачкою заяви від 06.09.2021 та матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 , що свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду неповажними, зважаючи на такі обставини.

У мотивувальній частині ухвали суду про залишення позову без руху ОСОБА_1 роз`яснено про те, що дії органу пенсійного фонду щодо відмови у зарахуванні окремих періодів роботи до трудового стажу позивачки є похідними і оформлені рішенням №2853 від 24.11.2020, якому судом повинна надаватися правова оцінка.

Також судом констатовано пропуск ОСОБА_1 строку на звернення до суду, оскільки позивачка про незарахування спірних періодів роботи дізналася із рішення відповідача від 24.11.2020, при цьому із даним позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звернулася лише 19.08.2021.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були, чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання, не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Варто також зауважити, що Верховний Суд у своєму рішенні від 14.05.2019 по справі №815/3087/18 вказав на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у поданій заяві від 06.09.2021 про поновлення строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 вказала на свій вік та вжиття заходів по запобіганню поширенню коронавірусної хвороби, однак не навела жодних обґрунтувань та не подала відповідних доказів на підтвердження того як саме вік та введенні обмежувальні заходи перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Суд звертає увагу позивачки на те, що згідно з пунктом 3 Розділу VI “Прикінцеві положення” КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України поновлюється не автоматично, а лише за наявності двох умов: 1) якщо причини його пропуску є поважними; 2) такі причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Тобто, сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв`язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду вжитими заходами по запобіганню поширення коронавірусної хвороби, ОСОБА_1 жодним чином не пояснює які саме заходи нею вчинялися та не долучає до заяви доказів, які б свідчили про те, що пропуск строку звернення до суду зумовлений наявними у позивачки конкретними обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Окрім цього, є безпідставними покликання позивачки на застосування правової позиції, наведеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №682/2447/16-а, з огляду на наступне.

У правовідносинах, які склалися між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, немає триваючого невиконання обов`язків, що випливає із закону. Відповідач не зарахував спірний стаж позивачки і прийняв рішення не на підставі пасивного обов`язку, а за зверненням позивачки та за поданими нею документами, діючи як уповноважений нормою права орган, який наділений необхідними повноваження на вчинення відповідних дій і прийняття рішення, які в установленому порядку можуть бути оскаржені до суду.

Як наслідок, суд не встановив триваючих в часі дій по не зарахуванню трудового стажу позивачки, а навпаки - дія по не зарахуванню виконана 24.11.2020 шляхом прийняття відповідного рішення, право на судове оскарження якого обмежене часовим періодом.

Окрім цього, помилковими є доводи ОСОБА_1 щодо відсутності строків звернення до суду у правовідносинах, які пов`язані із виплатою сум пенсій за минулий час, про що визначено у рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 за №8-рп/2013, оскільки у досліджуваному випадку ОСОБА_1 не призначена пенсія і їй не здійснюється нарахування та виплата пенсії взагалі.

Висновки щодо наявності строків звернення до суду у правовідносинах, які пов`язані із виплатою сум пенсій за минулий час, сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19), відповідно до якої норми статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що доводи позивачки не спростовують позиції суду щодо наявності підстав для обмеження її права на звернення до суду шестимісячним строком, а подана ОСОБА_1 заява від 06.09.2021 не містить посилання на обґрунтовані, поважні та підтверджені належними доказами причини пропуску строку звернення до суду.

Так, відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадку, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Окрім цього, частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, зокрема, що у разі, якщо вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною 5 статті 169 КАС України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Згідно з приписами частини 8 цієї ж статті, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, керуючись статями 122, 123, 169, 243, 248, 256, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати неповажними, наведені у заяві від 06.09.2021 про поновлення строку звернення до адміністративного суду, причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дії щодо відмови у зарахуванні при призначенні пенсії до трудового стажу роботу за періоди з 04.08.1987 по 01.03.1992 та з 16.11.1998 по 15.01.2002, а також зобов`язання зарахувати набутий стаж роботи в період з 04.08.1987 по 01.03.1992 та з 16.11.1998 по 15.01.2002 при призначенні пенсії.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дії щодо відмови у зарахуванні при призначенні пенсії до трудового стажу роботу за періоди з 04.08.1987 по 01.03.1992 та з 16.11.1998 по 15.01.2002, а також зобов`язання зарахувати набутий стаж роботи в період з 04.08.1987 по 01.03.1992 та з 16.11.1998 по 15.01.2002 при призначенні пенсії - повернути позивачці з усіма доданими до неї матеріалами.

Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.