Ухвала суду № 99576823, 06.09.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ

06 вересня 2021 року Справа № 280/3610/21 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Лузан К.Ю.,

за участю представників: позивача – Луньова С.М., відповідача – Боярської В.Л.,

розглянувши у судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвеєр» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

06.05.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвеєр» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати наказ «Про проведення фактичної перевірки» від 28.08.2020 № 1960; визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.11.2020 № 0004630719.

11.08.2021 представник відповідача надав суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у якій зазначає, що позивачем здійснювалось оскарження податкового повідомлення-рішення від 02.11.2020 № 0004630719 до ДПС України. Рішення ДПС України за результатами адміністративного оскарження позивач отримав 24.02.2021, до суду позивач звернувся 06.05.2021. Зазначає, що відповідно до п. 56.19 ПК України, позивач мав звернутись до суду протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. Відтак, позивачем пропущений строк звернення до суду.

Представник позивача проти залишення позовної заяви без розгляду заперечив із підстав, що викладені у додаткових поясненнях (вх. №44159 від 03.08.2021).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи зазначає наступне.

Суд не погоджується із посиланням представника позивача на те, що відповідно до пункту 52 прим. 8 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтею 56 ПКУ (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 ПК України.

Суд зазначає, що у даному випадку йде мова про зупинення перебігу строків, встановлених, статтею 56 ПК України виключно в частині процедури адміністративного оскарження.

В той же час, вказаною нормою не передбачено зупинення строків на оскарження рішень контролюючих органів до суду.

Так, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.

Верховний Суд у вказаній постанові за результатом комплексного аналізу правового регулювання також зазначив, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.

Водночас пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Позивачем рішення ДПС України про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 02.11.2020 № 0004630719 отримане 24.02.2021, отже перебіг місячного строку звернення до суду починається з 25.02.2021. Проте, до суду позивач звернувся 06.05.2021, тобто, із порушенням встановленого пунктом 56.19 статті 56 ПК України місячного строку для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення.

В той же час суд зазначає, що у даному випадку відповідачем заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на стадії судового розгляду.

На момент надання суду такого клопотання судом у межах підготовчого провадження вже вчинені дії, спрямовані на підготовку справи до судового розгляду, зокрема, визначено предмет спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясовано заперечень проти позовних вимог; визначено обставин справи, які підлягають встановленню.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень мав змогу надати таке клопотання одночасно із наданням відзиву.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Відповідно до ч.1 ст.6 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

Щодо пропущеного позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що позивачем пропущений встановлений нормами ПК України строк звернення до суду, в той же час з метою забезпечення доступу до правосуддя та безперешкодно отримати право на судовий захист, суд вважає за необхідне поновити позивачу пропущений строк звернення до суду.

Як зазначено у ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У п.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №9-зп від 25.12.1997) зазначено: “Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод”.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст.122, 123, 241-243, 248 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Конвеєр» строк звернення до суду із позовними вимогами про скасування податкового повідомлень-рішень від 02.11.2020 № 0004630719.

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної/касаційної скарги.

Повний текст ухвали складений 13.09.2021.

Суддя Ю.В.Калашник