Ухвала суду № 99576615, 06.09.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 вересня 2021 рокум. Ужгород№ 260/120/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань – Полянич В.І.

позивача - не з`явився;

представника відповідача - Євчинець Р.М.

розглянувши у судовому засіданні клопотання про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про зобов`язання повернути транспортний засіб, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби про зобов`язання повернути транспортний засіб.

17.03.2021 року до суду надійшло клопотання відповідача згідно якого просив закрити провадження по справі, у зв`язку з тим, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив закрити провадження по даній справі.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, однак надіслали до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача.

Розглянувши клопотання про закриття провадження по справі, суд приходить наступних висновків.

Згідно поданої позовної заяви, позивач просить суд зобов`язання відповідача повернути йому, як законному власнику, транспортний засіб марки "PEUGEOT" моделі 4007".

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (ч. 1 ст. 4 КАС).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. При цьому необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Так, з огляду на предмет позову та засоби доказування такого, суд приходить висновку, що позивач фактично просить суд усунути перешкоди у здійсненні права власності належного йому майна, зокрема автомобіля. Тобто, даний позов фактично покликаний на захист права власності позивача.

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно п. 3, п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дій, яка порушує право; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірним, на її думку, рішенням, дією чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин та мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів, а спір у такій справ не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Юисдикція адміністративних судів не поширюється на такі справи, а справа має розглядатися місцевим загальним судом в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Отже, позов, предметом якого є усунення перешкод у користуванні власністю, не може бути розглянуто за правилами КАС України.

Враховуючи вище викладене, суд приходить висновку, що правовідносини у даній справі не відносяться до юрисдикції адміністративного суду. Такий спір має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин слід закрити провадження у справі, роз`яснивши позивачеві, що даний спір підлягає до розгляду в порядку цивільного судочинства України.

Керуючись ст. 238, ч. 3 ст. 243, 256, 294, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Закарпатської митниці Держмитслужби про закриття провадження по справі - задовольнити.

2. Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про зобов`язання повернути транспортний засіб - закрити.

3. Роз`яснити позивачеві, що даний спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства України.

4. Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України ухвала суду у повному обсязі складена 13.09.2021 року.