Рішення № 99576063, 14.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 р. Справа№200/9807/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 26.04.2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком, зобов`язання повторно розглянути заяву, зарахувавши до загального трудового стажу періоди роботи позивача з 01.01.1981 року по 15.02.1985 року, з 23.01.1986 року по 12.03.1991 року, 01.01.1998 року по 01.01.1999 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.02.2020 року ОСОБА_1 , звернувся до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням від 28.02.2020 року №27 йому було відмовлено у призначені пенсії за віком у зв`язку з тим, що на титульному аркуш його трудової книжки відтиск печатки не чіткий - нечитабельний, тому підстав для врахування записів в його трудовій книжці не має. Водночас періоди роботи з 01.01.1999 р. по 21.03.2000 р. в КСП «Новоласпинське», з 01.04.2005 року по 31.07.2005 року, з 01.12.2005 р. по 31.05.2006 р. з 01.07.2006р. по 29.02.2008 року з 21.04.2008р. по 31.05.2013 року в ТОВ «Агроресурс Донбасу» позивачу зараховано на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду та оскаржив останнє.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено, скасовано рішення від 27.05.2020 року зобов`язано Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області переглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням відомостей трудової книжки про роботу.

14.09.2020 року ОСОБА_1 повторно відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав недостатнього страхового стажу. Рішення про відмову № 115 від 14.09.2020 року вручено позивачу 22.10.2020 року.

Управлінням при розгляді зави ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 12.03.1978 року по 15.02.1985 року - причина, відсутня підстава при прийнятті на роботу. Запис про звільнення засвідчений печаткою відтиск якої не чіткий, у зв`язку з чим не можливо визначити назву підприємства. Довідка про кількість відпрацьованих днів відсутня.

Періоди роботи з 15.03.1985р. по 11.09.1985 р., з 18.12.1991р. по 27.01.1993р., з 01.03.1993р. по 04.05.1993р. також невраховані відповідачем через слабкий відтиск печатки.

Період роботи з 23.01.1986 р. по 12.03.1991р. позивач працював в колгоспі «Перше Травня». Вказаний період також не зараховано відповідачем через відсутність довідки про кількість відпрацьованих людино-днів .

Період роботи з 23.03.1998 р. по 31.04.2000р. також не зараховано через відсутність підстави запису про реорганізацію КСП «Перше Травня» в КСП «Новоласпиньське».

Вказані періоди роботи відповідачем неправомірно не зараховані до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію з формальних підстав (слабкий відтиск печатки), крім того позивачем надавалися архівні довідки та виписки від 07.04.2020 року №№ 251, 252, 253,254,255, які містять інформацію і про кількість відпрацьованих днів і про реорганізацію КСП«Перше Травня» в КСП «Новоласпиньське». Той факт, що вказані довідки видані на тимчасово не підконтрольні території, а відповідач не може перевірити вказану інформацію, не може впливати на право позивача на отримання пенсії оскільки, вказані обставини не залежать від його волі.

14 вересня 2020 року ОСОБА_1 повторно відмовлено, оскільки під час обчислення стажу не було зараховано період роботи з 12.03.1978 по 15.02.1985 з причин відсутності підстав при прийнятті на роботу. Запис про звільнення засвідчений печаткою відтиск якої не чіткий, у зв`язку з чим не можливо визначити назву підприємства. Довідка про кількість відпрацьованих днів відсутня.; періоди роботи з 15.03.1985 по 11.09.1985; з 18.12.1991 по 27.01.1993, з 01.03.1993 по 04.05.1993 через слабкий відтиск печатки.; період роботи з 23.01.1986 по 12.03.1991 позивач працював в колгоспі «Перше Травня» через відсутність довідки про кількість відпрацьованих людино-днів.; період роботи з 23.03.1998 по 31.04.2000 через відсутність підстави запису про реорганізацію КСП «Перше Травня» в КСП «Новоласпиньське». Позивач вважає, що вказані періоди роботи відповідачем неправомірно не зараховані до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію з формальних підстав (слабкий відтиск печатки), крім того позивачем надавалися архівні довідки та виписки від 07.04.2020 №№ 251, 252, 253,254,255, які містять інформацію і про кількість відпрацьованих днів і про реорганізацію КСП «Перше Травня» в КСП «Новоласпиньське».

За наслідком розгляду наданих документів та враховуючи рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року по справі 200/4249/20-а, за розрахунком Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області страховий стаж роботи ОСОБА_1 склав 13 років 01 місяць 25 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за віком. За таких обставин Управлінням було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058 та рекомендувати звернутися за призначенням пенсії за віком при наявності необхідного страхового стажу та певного віку визначених статтею 26 Закону №1058.

Вказане рішення про відмову, також оскаржено ОСОБА_1 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року по справі 200/10231/20-а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнано протиправним та скасувано рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 115 від 14 вересня 2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.02.2020 року з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.

24.05.2021 року ОСОБА_1 отримав листа від Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким повідомлялося, що йому повторно відмовлено в призначені пенсії за віком оскільки відсутній необхідний страховий стаж. Вказаний лист не містить посилань на порядок розрахунку стажу та періодів, які було зараховано. Однак враховуючи, що при попередньому розгляді заяви УПФУ визнавалося, що стаж роботи ОСОБА_1 складає 13 років 01 місяць 25 днів, а підстав для зарахування періодів з 12.03.1978р. по 15.02.1985р.

з 15.03.1985р. по 11.09.1985р.

з 18.12.1991р. по 27.01.1993р.

з 01.03.1993р. по 04.05.1993р.

з 23.01.1986р. по 12.03.1991р.

з 23.03.1998р. по 31.04.2000р. - немає.

Оспорюваний період склав - 15 років, 11 місяців, 3 дні.

Рішенням суду від 19.01.2021 року визнано протиправними дії Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування вищезазначених періодів роботи.

Таким чином, 13 років 01 місяць 25 днів +15 років, 11 місяців, 3 дні становить 29 років 28 днів, що перевищує мінімальний страховий стаж необхідний для призначення пенсії за віком (27 років).

16.07.2021 року позивачем отримано лист Головного управління ПФУ у Донецькій області. Згідно зазначеного листа Великоновосілківським об`єднаним УПФ Донецької області зараховано періоди роботи з 12.03.1978 по 31.12.1980, з 15.03.1985 по 11.09.1985, з 01.01.1987 по 31.12.1990, з 18.12.1991 по 27.01.1993, з 01.03.1993 по 04.05.1993, з23.03.1998 по 31.12.1998. Відповідно до наданих документів страховий стаж складає 22 роки 04 місяці. Для врахування довідок виданих на території, де органи тимчасово не здійснюють свої повноваження, немає законних підстав.

Таким чином, із зазначеного листа вбачається, що відповідачем повторно неправомірно не зараховані періоди роботи позивача з 01.01.1981 по 15.02.1985( 4 роки місяці 15 днів), з 23.01.1986 по 12.03.1991 (5 років 1 місяць 17 днів), 01.01.1998 по 01.01.1999 (1 рік), що складає 10 років 8 місяців 2 дні роботи позивача.

З 01.01.1981 року по 12.11.1982 позивач працював в КСП «Новоласпинське».

З 21.04.1982 по 27.06.1984 служба у лавах Радянської Армії.

З 01.01.1998 по 01.01.1999 р. позивач працював в КСП «Новоласпинське».

Позивач вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено у включенні в загальний стаж спірного періоди роботи позивача з 01.01.1981 по 15.02.1985( 4 роки місяці 15 днів), з 23.01.1986 по 12.03.1991 (5 років 1 місяць 17 днів), 01.01.1998 по 01.01.1999 (1 рік).

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду та просить

Визнати протиправним та скасувати рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 26 квітня 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до загального трудового стажу періоди роботи позивача з 01.01.1981 по 15.02.1985, з 23.01.1986 по 12.03.1991, 01.01.1998 по 01.01.1999.

30 серпня 2021 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивовував наступним.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає: АДРЕСА_1 , звернувся до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою № 672 від 20.02.2020р. про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 03.07.2003р. № 1058 (далі Закон №1058).

До заяви про призначення пенсії гр. ОСОБА_1 були надані наступні документи: паспорт НОМЕР_1 та ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.04.2018р. № 0000525021;

трудова книжки НОМЕР_3 від 22.05.1981р.;

військовий квиток НОМЕР_4 ;

заява про виплату пенсії або грошової допомоги від 20.02.2020р.

Для призначення пенсії гр. ОСОБА_1 додатково управлінням додані індивідуальні відомості про застраховану особу (номер облікової картки НОМЕР_2 ), а також рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року по справі 200/4249/20-а та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року по справі 200/10231/20-а.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058, починаючи з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років особи мають за наявності страхового стажу не менше 27 років.

За наслідком розгляду наданого пакету документів позивача, враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу (номер облікової картки НОМЕР_2 ), а також рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року по справі 200/4249/20-а та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року по справі 200/10231/20-а, страховий стаж гр. ОСОБА_1 склав 22 роки 4 місяці 5 днів.

Стосовно ж вимог позивача щодо зарахування до загального страхового стажу періодів роботи з 01.01.1981 року по 15.02.1985 року, з 23.01.1986 року по 12.03.1991 року, з 01.01.1998 по 01.01.1999 року, управління зазначає, що відповідно до статті 56 Закону України « Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788 ( далі Закон № 1788) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Великоновосілківським управлінням, відповідно до відомостей трудової книжки, а також доданих до заяви матеріалів, періоди роботи позивача з 21.04.1982 року по 21.06.1984 року, з 01.01.1987 року по 31.12.1990 року, з 23.03.1998 року по 31.12.1998 року, а також період роботи з 23.03.1998 по 01.01.1999 року, були враховані до страхового стажу.

Періоди роботи з 01.01.1981 року по 20.04.1982 року, з 22.06.1984 року по 15.02.1985 року, з 23.01.1986 року по 31.12.1986 року, з 01.01.1991 року по 12.03.1991 року, у зв`язку з відсутністю відомостей щодо виконання мінімуму трудової участі позивача в громадському господарстві не було враховано до страхового стажу. Відомості які б уточнювали або підтверджували б виконання позивачем мінімуму трудової участі позивача за вказані період, до управління не надходили.

Стосовно періоду з 01.01.1998 року по 22.03.1998 року управління вказує, що відомості про трудову діяльність позивача у цей період в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного управління просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління пенсійного фонду України Донецької області (84100, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 04 серпня 2021 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Тельманівським РВ УМВС України в Донецькій області 21.11.2000 року, РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: Донецька область, Тельманівський район, с.Новоласпа, місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, площа Соборна, 3 та суб`єктом владних повноважень.

20.02.2020 року позивач звернувся до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії за віком на підтвердження стажу роботи позивач надав трудову книжку серії НОМЕР_5 від 22.05.1981.

Рішенням № 27 від 28.02.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком. За змістом зазначеного рішення стаж роботи позивача становить 10 років 1 місяців 26 днів та обчислений відповідачем на підставі п. 3 Постанови КМУ № 637 від 12.08.1993 та індивідуальних відомостей про застраховану особу. До стажу роботи враховані періоди роботи з 01.01.1999 по 21.03.2000, в КСП “Новоласпинське”, з 01.04.2005 по 31.07.2005 , з 01.12.2005 по 31.05.2006, з 01.07.2006 по 29.02.2008, з 21.04.2008 по 31.05.2013 в ТОВ “Авторесурс Донбасу”. В рішенні зазначено, що наявні в трудовій книжці позивача записи про роботу не були прийняті до уваги через нечитабельний відтиск печатки на першому (титульному) аркуші.

Не погодившись з рішенням відповідача позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду про визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії № 27 від 28.02.2020 та зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 20.02.2020 із врахуванням всіх записів трудової книжки позивача.

Рішенням від 27 травня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, задоволено повністю та визнано протиправним та скасовано рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 27 від 28.02.2020 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.; зобов`язано Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.02.2020 з урахуванням відомостей трудової книжки про роботу.

На виконання рішення від 27 травня 2020 року відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії та рішенням відповідача від 14 вересня 2020 року відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав недостатнього страхового стажу.

У рішенні від 14 вересня 2020 року № 115 відповідачем зазначено, що до заяви про призначення пенсії позивачем надано наступні документи: паспорт НОМЕР_1 та ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; довідку ВПО від 26 квітня 2018 року № 0000525021; трудову книжку НОМЕР_5 від 22 травня 1981 року; військовий квиток НОМЕР_4 ; заяву про виплату пенсії або грошової допомоги від 20 лютого 2020 року. Також зазначено, що для призначення пенсії позивачу додатково додані індивідуальні відомості про застраховану особу. Відповідач у рішенні зазначено, що заявник перебував членом колгоспу «Перше Травня» Тельманівського району Донецької області з 12.03.1978р. по 15.02.1985р. Підстава при прийняті на роботу відсутня. Запис про звільнення в вищевказаному підприємстві засвідчений печаткою, за якою через слабий відтиск неможливо визначити назву підприємства. Довідка про кількість відпрацьованих людино-днів не надана. Відповідно до записів трудової книжки заявник працював з 15.03.1985р. по 11.09.1985р. в відділенні позавідомчої охорони при Тельманівському РВВС, з 18.12.1991р. по 27.01.1993р., з 01.03.1993р. по 04.05.1993р. в Донецькому підприємстві «Шахтоспецбуд». Записи про звільнення в вищевказаних підприємствах засвідчені печатками, за якими через слабий відтиск неможливо визначити назву підприємства. Відповідно до записів трудової книжки заявник працював членом колгоспу «Перше Травня» з 23.01.1986р. по 12.03.1991р. Довідка про встановлений мінімум та відпрацьовані людино-дні відсутня. Відповідно до записів трудової книжки заявник прийнятий в члени колгоспу «Перше Травня» з 23.03.1998р., звільнений 31.04.2000р. з КСП «Новоласпінське». Підстава запису про реорганізацію підприємства колгоспу «Перше Травня» в КСП «Новоласпінське» відсутня. Відповідно до п. 2.4 Наказу № 58, так як печатки, якими завірено записи про звільнення нечитабельні, що відповідно унеможливує ідентифікувати підприємства, відсутня підстава при прийняті на роботу, відсутня підстава про реорганізацію колгоспу, зарахувати вищезазначені періоди роботи до загального страхового стажу не має підстав. За наслідком розгляду наданих документів страховий стаж роботи Позивача склав 13 років 01 місяць 25 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за віком. За таких обставин Управлінням було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058 та рекомендувати звернутися за призначенням пенсії за віком при наявності необхідного страхового стажу та певного віку визначених статтею 26 Закону №1058.

Позивач вважає протиправним рішення про відмову в призначенні йому пенсії, оскільки під час обчислення стажу не було зараховано період роботи з 12.03.1978 по 15.02.1985 з причин відсутності підстав при прийнятті на роботу. Запис про звільнення засвідчений печаткою відтиск якої не чіткий, у зв`язку з чим не можливо визначити назву підприємства. Довідка про кількість відпрацьованих днів відсутня.; періоди роботи з 15.03.1985 по 11.09.1985, з 18.12.1991 по 27.01.1993, з 01.03.1993 по 04.05.1993 через слабкий відтиск печатки.; період роботи з 23.01.1986 по 12.03.1991 позивач працював в колгоспі «Перше Травня» через відсутність довідки про кількість відпрацьованих людино-днів.; період роботи з 23.03.1998 по 31.04.2000 через відсутність підстави запису про реорганізацію КСП «Перше Травня» в КСП «Новоласпиньське». Позивач вважає, що вказані періоди роботи відповідачем неправомірно не зараховані до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію з формальних підстав (слабкий відтиск печатки), крім того позивачем надавалися архівні довідки та виписки від 07.04.2020 №№ 251, 252, 253,254,255, які містять інформацію і про кількість відпрацьованих днів і про реорганізацію КСП «Перше Травня» в КСП «Новоласпиньське». Зазначає, що вказані довідки видані на тимчасово не підконтрольні території, а відповідач не може перевірити вказану інформацію, не може впливати на право позивача на отримання пенсії оскільки, вказані обставини не залежать від його волі. Отже позивач робить висновок про те, що відповідачем незаконно не зараховано до загального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком майже 14 років. Крім того, під час розгляду заяви позивача від 20.02.2020 відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача, що свідчить про зловживання відповідачем своїми дискреційними повноваженнями, та порушення прав позивача гарантованих Конституцією України. Не погодившись з рішенням відповідача позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду.

Рішенням від 19 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 115 від 14 вересня 2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.02.2020 з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.

Рішенням від 26.04.2021 року № 050750001564 ОСОБА_2 відмовлено про призначення пенсії.

Відповідно до статті 26 Закону №1058 починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року – не менше 27 років.

Страховий стаж роботи позивача склав 22 роки 04 місяці 05 днів.

Спірні правовідносини виникли з приводу відмови в призначенні пенсії.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до ст. 26 Закону № 1058 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин)

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з статтею 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням КСУ № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року, пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058 щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Зазначені положення Закону № 1058 втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 07 жовтня 2009 року.

Як вказано в Рішенні КСУ № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року, оспорюваними нормами Закону № 1058 держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Як вбачається зі спірного рішення, підставою для відмови у призначенні пенсії слугувало відсутність необхідного страхового стажу позивача.

Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії визначений розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).

Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок заповнення трудової книжки на період внесення спірних записів визначався Інструкцією про прядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.

Положеннями п. 2.2 цієї Інструкції передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку від дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про працівника, відомості про роботу та відомості по нагороду та заохочення.

Пунктом 2.3 Порядку передбачено, що всі записи до трудової книжки про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження). Але не пізніше тижневого строку, а при звільнення - в день звільнення та мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Порядок внесення записів про трудову діяльність особи у відомостях про роботу регламентований пунктами 2.13- 2.14 Інструкції № 162.

Аналогічні вимоги до записів про прийняття на роботу встановлені пунктом 2.1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 17.08.1993 року за № 110.

Зі змісту позову вбачається, що заявлені позивачем вимоги пов`язані із неврахуванням відповідачем під час призначення пенсії за віком відомостей про трудову діяльність позивача, що наведені в трудовій книжці позивача.

При вирішенні спору, що виник між сторонами, суд виходить із того, що положення Порядку № 637, якими визначено підтвердження стажу роботи іншими ніж трудова книжка документами, мають застосовуватися лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_5 від 22.05.1981, копія якої наявна в матеріалах справи та яка надавалась відповідачу разом із заявою про призначення пенсії, в розділі “Відомості про роботу” містить відповідні записи про роботу позивача. Будь-яких зауважень стосовно записів трудової книжки відповідачем у рішенні про відмову відповідач не визначив.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки вбачається, що в розділі “Відомості про особу” на першому (титульному) аркуші трудової книжки наявна нерозбірлива печатка підприємства на підписі особи, відповідальної за видачу трудової книжки.

З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 та Інструкції “Про порядок ведення трудових книжок працівників”, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в нерозбірливості печатки на першому аркуші трудової книжки. Виявлені відповідачем недоліки оформлення трудової книжки не можуть вважатися достатньою підставою для відмови позивачу для визначення стажу на підставі трудової книжки, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем.

Положеннями Закону 1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки оформлення трудової книжки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. В даному випадку під час розгляду заяви позивача відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача.

Відповідний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).

Окрім цього, суд зазначає, що питання про зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів суд вже вирішив у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 27.05.2020 року у справі 200/4249/20 та у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2021 року у справі 200/10231/21.

Отже, суд дійшов до висновку, що незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, що зазначені в трудовій книжці НОМЕР_5 носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, що свідчить про те, що відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Неврахування відомостей трудової книжки під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком вплинуло на визначення тривалості стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, а тому прийняте відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії № 050750001564 від 26.04.2021 року є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Наведене свідчить про наявність у позивача права на пенсію згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням спірного періоду роботи та достатності необхідного стажу.

Аналізуючи наведені положення законодавства, яке дає право позивачу на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку, суд зазначає, що неможливість відповідачу здійснити перевірку спірного періоду, що стало підставою для відмови позивачу у призначенні такої пенсії, не спростовує наявність у позивача стажу, що дає йому право на пенсію на за віком.

При цьому позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем безпідставно відмовлено у включенні в загальний стаж спірного періоду роботи позивача.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту», у розумінні статті 13 Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної у рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 2 частини 1 якої у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, проте відповідний спосіб захисту має бути законним та відповідати певній нормі права.

В даному випадку покладення на відповідача обов`язку прийняти конкретне рішення, не може свідчити про втручання у дискреційні повноваження відповідача, а є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, одже, суд дійшов висновку про необхідність забовязати відповідача призначити пенсію за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: Донецька область, Тельманівський район, с.Новоласпа).

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: Донецька область, Тельманівський район, с.Новоласпа) до Головного управління пенсійного фонду України Донецької області (84100, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 05075000156 Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 26 квітня 2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) призначити пенсію за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: Донецька область, Тельманівський район, с.Новоласпа).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: Донецька область, Тельманівський район, с.Новоласпа) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Повний текст рішення складено та підписано суддею головуючим 14 вересня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Хохленков