Ухвала суду № 99575880, 02.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 вересня 2021 року Справа № 160/9124/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог відповідно до ухвали суду від 08.07.2021, просить :

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України, яка полягає у відмові ОСОБА_1 скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01.12.2019, що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням до неї розміру його посадового окладу - 3000,00 грн.; окладу за спеціальним званням підполковник (міліції) поліції - 2200,00 грн.; надбавки за вислугу років (50%) - 2600,00 грн.; надбавки за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 300,00 грн.; надбавки за специфічні умови проходження служби у розмірі 60%; премії у розмірі 105,40% для проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01.01.2020;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_1 станом на 01 грудня 2019, у відповідності до вимог частини 18 статті 43, частини 2 статті 51 та частини 3 статті 63 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», » із обов`язковим зазначенням у цій довідці відомостей про розмір його посадового окладу - 3000,00 грн.; окладу за спеціальним званням підполковник (міліції) поліції - 2200,00 грн.; надбавки за вислугу років (50%) » 2600,00 грн.; надбавки за службу в умовах режимних обмежень (10%) - 300,00 грн.; надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 60%; премії розмірі 105,40% для проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії 01.01.2020;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України у подальшому з урахування вимог частини 18 статті 43, частини 2 статті 51 та частини 3 статті 63 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 рок №2262-ХІІ, - невідкладно готувати та подавати до Головного управління Пенсійного фонд України в м. Києві нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в разі збільшення розміру грошового забезпечення за посадою поліцейського, яка є відповідною до колишньої посади ОСОБА_1 на день його звільнення з органів внутрішніх справ України;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України визнати безпідставними свої посилання на відсутність постанови Кабінету Міністрів України про встановлення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсій особам рядового і начальницького складу органів внутрішні) справ України (міліції), оскільки з урахуванням правої позиції, що викладена Великою Палаток Верховного Суду у зразковій справі №160/8324/19, - така процедура встановлена постановок Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб; звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», яка набрала чинності 20 лютого 2008.

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 письмові вибачення у зв`язку з недотриманням цим міністерством висновків Верховного Суду які викладені у пункті 41 його рішення від 15.02.2018 у зразковій справі №820/6514/17, - що є порушенням вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

- постановити окрему ухвалу суду у справі №160/9124/21 і направити її на ім`я Міністра внутрішніх справ України у зв`язку з наявністю підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб цього міністерства, які є відповідальними у відмові та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_1 станом на 01.12.2019, адже ці посадові особи відмовляючи у підготовці та наданні такої довідки свідомо проігнорували відповідні висновки судового рішення Верховного Суду у зразковій справі №820/6514/17, правовий висновок Верховного Суду у зразковій справі №160/8324/19 за вих.№1374/0/58-20 від 01.07.2020 за підписом голови Михайла Смоковича, а також чинне законодавство, що є неприпустимо, - бо відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить відповідну норму права, - яким є відповідний Закон України №2262-12 від 09.04.1992 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Дослідивши матеріали позову, суд вважає, що останній подано з порушенням правил територіальної підсудності, виходячи з наступного.

Статтею 25 КАС України визначена підсудність справ за вибором позивача, згідно до частини першої якої, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Отже, з аналізу ч.1 ст. 25 КАС України, можна зробити висновок що ОСОБА_1 звертаючись з позовом до відповідача має право вибору підсудності, звернутись з позовом до адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача – Міністерства внутрішніх справ України, або звернутись до адміністративного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем свого проживання (перебування, знаходження).

З 04.04.2016 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», що встановлює правила реєстрації місця проживання громадян.

Відповідно до ч. 3 Правил, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Частина 9 Правил, зазначає, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України:

у вигляді книжечки (зразка 1993 року) - шляхом проставлення в ньому штампа реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 1 або штампа зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 2;

у формі картки (зразка 2015 року) - шляхом внесення інформації до безконтактного електронного носія, який імплантовано у такий паспорт, у разі наявності робочих станцій та підключення органу реєстрації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр). У разі непідключення органу реєстрації до Реєстру особі видається довідка про реєстрацію або зняття з реєстрації місця проживання, а внесення інформації до безконтактного електронного носія здійснюється територіальним підрозділом ДМС на підставі такої довідки.

Позивачем на підтвердження місця свого проживання у м. Марганець Дніпропетровської області надано до суду довідку від 14.05.2021 затверджену головою квартального комітету (квартал 33).

Діяльність квартальних комітетів регулюється Законом України «Про органи самоорганізації населення». (Закон № 2625-ІІІ)

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 2625-ІІІ, органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети.

Статтями 14,15 та 22 Закону № 2625-ІІІ визначаються власні повноваження органу самоорганізації населення та делеговані повноваження сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, повноваження керівника органу самоорганізації населення.

З аналізу статей 14, 15, 22 Закону № 2625-ІІІ, можна зробити висновки, що органам самоорганізації населення, зокрема квартальним комітетам, не передбачено здійснювати реєстрацію місця проживання (перебування, знаходження) осіб та видачу документів (довідок) підтверджуючих місце проживання, разом з тим у ч. 2 ст. 15 Закону зазначено, сільська, селищна, міська або районна у місті (у разі її створення) рада не може делегувати органу самоорганізації населення повноваження, віднесені законами України до виключної компетенції місцевої ради.

З системного аналізу ч. 3 Правил, можна зробити висновок, що реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виключно виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, органи самоорганізації населення не мають відповідних повноважень проводити реєстрацію місця проживання осіб та видачу відповідних довідок на підтвердження такої реєстрації, а отже довідка від 14.05.2021 затверджена головою квартального комітету (квартал №33) не є допустимим доказам відповідно до ст.74 КАС України

Відповідно до ч. 9 Правил, для підтвердження зареєстрованого місця проживання, позивачу, як громадянину України необхідно було надати паспорт у формі книжечки, якщо позивач має паспорт у формі картки, останньому необхідно надати також довідку про реєстрацію або зняття з реєстрації місця проживання.

Натомість, позивачем не було підтверджено достатніми та допустимими доказами зареєстроване місце проживання саме у Дніпропетровській області, що надає суб`єктивне право останньому звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, тобто за своїм місцем проживання.

Разом з тим, ОСОБА_1 не надав жодного належного доказу на підтвердження свого зареєстрованого місця проживання на території України.

Відсутність належних підтверджуючих доказів зареєстрованого місця проживання позивача, позбавляє можливості суд в подальшому здійснювати розгляд справи лише на підставі вказаного останнім місця свого проживання.

Положеннями частини 2 статті 25 КАС України передбачено, якщо позивач не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Отже, як вбачається з позовної заяви, позивачем не підтверджено свого зареєстрованого у встановленим законом порядку місце проживання саме у Дніпропетровській області, відповідач не знаходиться в межах територіальної юрисдикції (підсудності) Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Враховуючи, що відповідачем по справі є Міністерство внутрішніх справа України, справа підсудна Окружному адміністративному суду міста Києва.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно до ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 29 КАС України, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Тобто, з урахуванням системного аналізу вищевикладеного, можна зробити висновок, що позивачем не підтверджено суб`єктивне право звернення до суду територіальної юрисдикції за своїм зареєстрованим місцем проживанням, відповідач у справі не знаходиться у Дніпропетровській області, а тому, ця справа територіально не підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду та не підлягає вирішенню Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Враховуючи викладене, вирішення даного спору належить до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, а тому матеріали цієї адміністративної справи необхідно передати на розгляд цього суду.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 318 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 КАС України.

Отже, порушення окружним адміністративним судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення (незалежно від мотивів прийнятого рішення по суті) з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

З аналізу викладеного вбачається, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов`язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Враховуючи підсудність даної справи Окружному адміністративному суду міста Києва (01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1), суд вважає за необхідне матеріали адміністративного позову передати за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва за місцем знаходженням відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 20, 25, 29, 179, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - передати за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва (01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1).

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко