Ухвала суду № 99575783, 10.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

10 вересня 2021 р.Справа №160/16041/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі №160/16041/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

09.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 23 червня 2021 року за № 67/8 «Про врегулювання питань теплопостачання у місті Дніпрі» в частині пункту 26 додатку («Перелік адрес котелень та споживачів, що підлягають від`єднанню від мереж1 централізованого опалення») до рішення Дніпровської міської ради від 23 червня 2021 року за № 67/8 «Про врегулювання питань теплопостачання у місті Дніпрі».

Разом з позовом, 09.09.2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

- заборонити відповідачу - Дніпровській міській раді (ідентифікаційний код: 26510514) та третій особі - Комунальному підприємству «ТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код: 32688148) вчиняти будь-які дії, спрямовані на від`єднання та відключення котельні та споживачів за адресою: АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення та демонтаж обладнання вказаної котельні;

- зупинити дію рішення Дніпровської міської ради від 23 червня 2021 року за № 67/8 «Про врегулювання питань теплопостачання у місті Дніпрі» в частині пункту 26 додатку («Перелік адрес котелень та споживачів, що підлягають від`єднанню від мереж централізованого опалення») до рішення Дніпровської міської ради від 23 червня 2021 року за № 67/8 «Про врегулювання питань теплопостачання у місті Дніпрі», на підставі якого житловий будинок АДРЕСА_1 , було включено до переліку адрес котелень та споживачів, що підлягають від`єднанню від мереж централізованого опалення.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 , в якій він проживає, зокрема, з двома неповнолітніми дітьми, але, як вважає позивач, Дніпровська міська рада грубо порушила його права, як власника квартири, включивши його будинок до Переліку адрес котелень та споживачів, що підлягають від`єднанню від мереж централізованого опалення, фактично позбавляючи права на належні, безпечні і здорові умови проживання залишаючи на зиму будинок без тепла. Вказує, що наприкінці серпня в будинку вже злили воду, і поки не збираються включати опалення, що на думку позивач призведе до того, що взимку вони будуть без тепла. Позивач вказує, що наразі є підстави для вжиття заходів забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, а необхідність їх вжиття пов`язана з тим, що відповідач в будь-який момент може демонтувати обладнання котельної та відключити житловий будинок АДРЕСА_1 від системи централізованого опалення, тому, невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи взагалі унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення його порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.

Так, згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо її задоволення, виходячи з таких підстав.

Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку, що забезпечення позову – це вжиття адміністративним судом певних заходів щодо охорони прав та інтересів позивача для створення можливості реального виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.

Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі – Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

Зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта є винятковим заходом забезпечення позову виключно у випадку очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).

Тобто, законодавець встановив обов`язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Слід враховувати, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Дослідивши докази по справі, встановлено, що у цьому випадку ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської міської ради від 23 червня 2021 року за № 67/8 «Про врегулювання питань теплопостачання у місті Дніпрі» в частині пункту 26 додатку («Перелік адрес котелень та споживачів, що підлягають від`єднанню від мереж централізованого опалення») до рішення Дніпровської міської ради від 23 червня 2021 року за № 67/8 «Про врегулювання питань теплопостачання у місті Дніпрі».

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтував необхідність застосування таких заходів, як заборона відповідачу та третій особі вчиняти будь-які дії, спрямовані на від`єднання та відключення котельні та споживачів за адресою: АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення та демонтаж обладнання вказаної котельні та зупинення дії оскаржуваного рішення Дніпровської міської ради від 23 червня 2021 року за № 67/8 «Про врегулювання питань теплопостачання у місті Дніпрі» в частині пункту 26 додатку («Перелік адрес котелень та споживачів, що підлягають від`єднанню від мереж централізованого опалення») до рішення Дніпровської міської ради від 23 червня 2021 року за № 67/8 «Про врегулювання питань теплопостачання у місті Дніпрі», на підставі якого житловий будинок АДРЕСА_1 , було включено до переліку адрес котелень та споживачів, що підлягають від`єднанню від мереж централізованого опалення, тому, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи взагалі унеможливить виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених його прав та інтересів.

Очевидна протиправність прийнятого рішення Дніпровської міської ради від 23 червня 2021 року за № 67/8 «Про врегулювання питань теплопостачання у місті Дніпрі», має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з`ясування чи додаткового доказування (прийнято неповноважним органом, з перевищенням наданих повноважень тощо).

Згідно матеріалів справи, встановлено, що рішення Дніпровської міської ради від 23 червня 2021 року за №67/8 «Про врегулювання питань теплопостачання у місті Дніпрі» вирішено:

"1.Взяти до уваги неможливість подальшої експлуатації вбудованих котелень, які надають послуги із централізованого опалення до житлових будинків, згідно з переліком (додаток).

2.Рекомендувати операторам систем розподілу електричної енергії Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія», Акціонерного товариства «Укрзалізниця» та Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» надавати технічні умови на встановлення альтернативного джерела опалення споживачам житлових будинків (п. 1 цього рішення).

3.Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради вжити заходів щодо грошової компенсації витрат на отримання технічних умов на встановлення альтернативних джерел опалення та закупівлю обладнання для альтернативних джерел опалення громадянам міста Дніпра, які отримують житлові субсидії та мають право на пільги відповідно до чинного законодавства України.

4.Затвердити Порядок надання грошової компенсації витрат на отриман ня технічних умов на встановлення альтернативних джерел опалення та закупівлю обладнання для альтернативних джерел опалення громадянам міста Дніпра (додається)."

Таким чином, в оскаржуваному позивачем рішенні не зазначено заходи спрямовані на відключення будинків від центрального опалення. Тобто, у заяві про забезпечення позову позивач посилається на можливі негативні наслідки.

Суд зазначає, що необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. У зв`язку з цим, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити витрати, пов`язані з відновленням прав, які будуть значними.

Враховуючи вищевикладене, зміст оскаржуваного рішення Дніпровської міської ради від 23 червня 2021 року за №67/8 «Про врегулювання питань теплопостачання у місті Дніпрі» в частині пункту 26 додатку «Перелік адрес котелень та споживачів, що підлягають від`єднанню від мереж централізованого опалення», не наводить обґрунтованих мотивів, з яких позивач дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам саме до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.

Також, не містить висновків про демонтаж обладнання котельної та відключення житлового будинку АДРЕСА_1 від системи централізованого опалення, на які посилається позивач у своїй заяві.

Доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять, позивачем не надано будь-яких підтверджень наявності обставин, які, в свою чергу, вказували б на очевидні ознаки протиправності дій відповідача та третьої особи, а також оскаржуваного рішення Дніпровської міської ради.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Окрім посилань заявника на те, що існує реальна загроза порушення його прав, доказів, у розумінні ст. ст. 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, а також того, що відновлення її прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.

Незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про скасування рішення не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, слід дійти до висновку, що наразі відсутні правові підстави, передбачені положеннями ч.2 ст.150 КАС України для забезпечення позову, у зв`язку із чим у задоволенні поданої ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову, слід відмовити.

Керуючись статтями 44, 72-77, 150-154, 246, 248, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі №160/16041/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Дніпровська міська рада (49000,м.Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514).

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Ільков