Рішення № 99575736, 29.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року Справа № 160/17528/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,–

ВСТАНОВИВ:

29.12.2020 до Дніпропетровского окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 2738 (дві тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 38 коп., та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2020 року №Ф-62114-13/64, сформовану Головним управлінням Державної податкової служби в Дніпропетровській області, із виключенням суми недоїмки з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що 19.12.2020 ОСОБА_1 у відділенні поштового зв`язку № 108, м. Дніпро була вручена Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2020 № Ф-62114-13/64 в розмірі 2738,38 грн., з якою він не згоден та вважає її протиправною.

Позивач зазначає, що 23.05.2011 Дніпропетровською обласною КДКА йому було видане Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність № 2309. 27.05.2011 року Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська мене було узято на облік як платника податку, який здійснює незалежну професійну діяльність (код згідно КВЕД 69.10), відповідно до п.п. 14.1.226 ПК України. 28 серпня 2015 року, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Позивача було зареєстровано як фізичну особи-підприємця (номер запису: 2 224 000 0000 101781). і 28 серпня 2015 року, Позивача було взято на облік в Лівобережній об`єднаній ДПІ м. Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, як фізичну особу-підприємця, платника єдиного внеску. Починаючи з серпня 2015 і по липень 2017 року, Позивач не отримував дохід від незалежної професійної діяльності, але отримував дохід, як фізична особа-підприємець і перебував на обліку, як платник податку третьої групи (код згідно КВЕД 69.10).

Позивач посилається на те, що в період з серпня 2015 і по липень 2017 року, Позивач сплачував ЄСВ, як фізична особа-підприємець відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Будь-які податкові звіти, як самозайнята особа Позивач до органів ДФС не подавав. 25 липня 2017 року, Позивачем було припинено здійснення підприємницької діяльності, про що 25.07.2017 року, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було зроблено запис № 22240060002101781 року. 29 листопада 2017 року, Позивачу було видане повідомлення № 1704648000010, про взяття на облік платника єдиного внеску і саме з цієї Позивач почав здійснювати незалежну професійну діяльність. Тобто до 25 липня 2017 року, коли Позивач припинив займатися підприємницькою діяльністю, Позивачу вже були нараховані зобов`язання по сплаті єдиного внеску у подвійному розмірі за І та II квартали 2017 року, один місяць III кварталу 2017 року. Таким чином станом на 25 липня 2017 року у Позивача виникла заборгованість по сплаті єдиного внеску за 2017 рік в розмірі 4928 грн. Починаючи із 01 серпня 2017 року, Позивачу було вже правомірно (не у подвійному розмірі) нараховано зобов`язання по сплаті єдиного внеску як самозайнятій особі за два місяці III кварталу та ІV квартал 2017 року в розмірі 3520 грн. На початок 2018 року, у Позивача обліковувалася переплата по податках та зборах в розмірі 3562, грн. Вказана сума, була зарахована за зобов`язаннями по сплаті єдиного внеску за два місяці III кварталу та ІV квартал 2017 року. Тобто, на початок 2018 року, у Позивача була відсутня заборгованість зобов`язаннями по сплаті єдиного внеску за 2017 рік. За І квартал 2018 року, Позивачу було нараховано зобов`язання по сплаті єдиного внеску в розмірі 2457,18 грн. Вказані грошові зобов`язання сплачені Позивачем 10.04.2018 року у сумі 2954,04 грн. За II квартал 2018 року, Позивачу було нараховано зобов`язання по сплаті єдиного внеску в розмірі 2457,18 грн. Вказані грошові зобов`язання, були сплачені Позивачем 24.07.2018 року у сумі 2543,78 грн. За ІІІ квартал 2018 року, Позивачу було нараховано зобов`язання по сплаті єдиного внеску в розмірі 2457,18 грн. Вказані грошові зобов`язання, були сплачені Позивачем 17.10.2018 року у сумі 2500 грн. За IV квартал 2018 року, Позивачу було нараховано зобов`язання по сплаті єдиного внеску у розмірі 2457,18 грн. Вказані грошові зобов`язання, були сплачені Позивачем 11.12.2018 року у сумі 2457,18 грн. Таким чином, заборгованість по сплаті єдиного внеску за 2018 рік у Позивача відсутня. Переплата по єдиному внеску за 2018 рік склала 626,28 грн. За І квартал 2019 року, Позивачу було нараховано зобов`язання по сплаті єдиного внеску в розмірі 2754,18 грн. Вказані грошові зобов`язання, були сплачені Позивачем 04.03.2019 року, у сумі 2751,00 грн. 12 червня 2018 року, Позивачу у відділенні поштового зв`язку № 108, м. Дніпро була вручена Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року № Ф-389-17/64 в розмірі 5802,72 грн.

Позивач вказує, що не погодившись із правомірністю Вимоги та нарахуванням суми боргу, Позивач подав адміністративний позов до ГУ ДФС у Дніпропетровській області, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-389-17/64 від 10.05.2019р. на суму 5802,72 грн. 26 вересня 2019 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 160/5609/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, яким визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-389-17/64 від 10.05.2019р. на суму 5802,72 грн. Рішення набрало законної сили 26.12.2019 року. Під час розгляду справи № 160/5609/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, судом був зроблений висновок, що приймаючи оскаржену вимогу та нараховуючи позивачу ( ОСОБА_2 ) подвійний об`єкт оподаткування зі сплати єдиного внеску, контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений законодавством України, проте попри висновки встановлені в рішенні суду, суб`єкт владних повноважень продовжує стягувати з Позивача суму протиправно нарахованого у 2017-2018 роках об`єкту оподаткування, шляхом зарахування ЕСВ сплаченого за період 2019 – 2020 р., в рахунок погашення протиправно нарахованого у 2017-2018 роках об`єкту оподаткування. 19.11.2020 року Відповідач сформував протиправну Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2020 року № Ф-62114-13/64 в розмірі 2738,38 грн. Станом на 24.12.2020 року, у Позивача відсутня будь-яка заборгованість по сплаті ЕСВ.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року ОСОБА_1 про сплату боргу залишено без руху.

21.01.2021 року до суду на виконання ухвали позивачем надано докази сплати судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); розгляд справи по суті вирішено розпочати з 25.02.2021; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача для залучення до матеріалів справи додаткові докази у справі та встановлено строк для їх подання до 24.02.2021.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

09.02.2021 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області до суду поданий відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволені з огляду на те, що згідно відомостей облікових даних позивача, 13.05.2011 внесено запис щодо реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця. У серпні 2015 року позивача було взято на облік як фізичну особу-підприємця, платника єдиного внеску. Відповідно до ЄДР у липні 2017 року позивачем було прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності. Таким чином, з серпня 2015 року позивач перебуває на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа - підприємець, а з листопада 2017 року як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Код ВЕД 69.10 - діяльність у сфері права. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI та пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-УІ є платником єдиного внеску.

На думку відповідача, аналіз норм Інструкції №449 дає можливість дійти висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, у тому числі, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою, в свою чергу, є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Відповідач також зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/5609/19 від 26.09.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу(недоїмки) від 10.05.2019 року №Ф-389-17/64, однак, відповідно до пункту 6 частини 1 статі 1 Закону №2464-VІ, недоїмка – сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом. Податковий блок, інтегровані картки та інші внутрішні розрахунки є частиною інформаційної системи фіскального органу. Податковий орган виконав вимоги рішення Дніпропетровського окружного суду від 26.09.2019 року у справі 160/5609/19 та скасував вимогу від 10.05.2019 року №Ф-389-17/64 на суму 5802,72 грн, надіслав лист про відкликання скасованої вимоги. Однак, скасування вимоги не дає підстав для скасування боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування, що міститься в інтегрованій картці платника податків, підстави для скасування нарахувань єдиного внеску відсутні.

Відповідач акцентує увагу, що інтегровані картки та інші внутрішні розрахунки є частиною інформаційної системи фіскального органу. З метою контролю за сплатою сум єдиного внеску, ДПС України в базі АІС «Податковий блок» в інтегрованій карті платника (далі – ІКП) за кодом бюджетної класифікації 71040000 впроваджено автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску по фізичним особам - підприємцям. На дату формування оскаржуваної вимоги Позивач не перебував у стані припинення підприємницької діяльності. Контролюючий орган вважає, що вимога від 19.11.2020 №Ф-62114-13/64 у розмірі 2738,38 грн є законною з наступних підстав. По-перше, позивачем самостійно подавалась звітність, в якій ОСОБА_1 самостійно визначав суму ЄСВ за рік, враховуючи розмір мінімального страхового внеску на місяць. При цьому, позивач періодично несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував визначені зобов`язання з ЄСВ, шо прослідковується у витягах з ІКП ОСОБА_1 за спірний період (2017-2020), внаслідок чого в автоматичному порядку нараховувались штрафні санкції та пеня у порядку черговості.

Відповідач зазначає, що податковий орган на підставі пункту 4 розділу VI Інструкції №449 надіслав позивачу вимогу від 19.11.2020 №Ф-62114-13/64 на суму 2738,38 грн, яка була особисто вручена 21.12.2020 року, у зв`язку з чим вимога від 19.11.2020 №Ф-62114-13/64 набула статусу узгодженої "31.2.2020 року".

Відповідач вважає, що вимога від 19.11.2020 №Ф-62114-13/64 на суму 2738,38 грн є законною та обґрунтованою, складеною на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.05.2011 року №2309, видане на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №5 від 17.05.2011 року, що підтверджується даними Єдиного Реєстру Адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/).

27.05.2011 року Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська позивача було узято на облік як платника податку, який здійснює незалежну професійну діяльність (код згідно КВЕД 69.10), що не заперечується сторонами.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що у період з 28.08.2015 по 25.07.2017 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, який здійснював вид діяльності: 69.10 Діяльність у сфері права (основний).

З наданих відповідачем ідентифікаційних даних ОСОБА_1 судом встановлено, що з 27.05.2011 року позивач взятий на податковий облік як платник податків за основним місцем обліку, а з 28.08.2015 – як платника єдиного податку та платника ЄСВ (особи, які провадять незалежну професійну діяльність).

Відповідно до наданих до матеріалів справи копій квитанцій та платіжних доручень ОСОБА_1 сплачував ЄСВ як самозайнята особа у період 2019-2020 років таким чином:

- за І квартал 2019 року в розмірі 2751,00 грн. (квитанція №638К-К3МН-СН84-8ХА0 від 04.03.2019 року);

- за ІІ квартал 2019 року в розмірі 2760,00 грн. (квитанція №1Р31-6СЕН-6Т2С-641К від 10.07.2019 року);

- за ІІІ квартал 2019 року в розмірі 2754,00 грн. (платіжне доручення №03 від 07.10.2019 року);

- за ІV квартал 2019 року в розмірі 2755,00 грн. (квитанція №М558-Н5С9-СВМН-М4ХК від 14.01.2020 року);

- за І-ІІ місяць 2020 року в розмірі 2200,00 грн. (квитанція №С400-ТХ57-38С1-2НН7 від 08.04.2020 року);

- за ІV-VІ місяць 2020 року в розмірі 3118,00 грн. (квитанція №724К-1К2Е-1ТВ3-3Р55 від 07.07.2020 року.

16.11.2020 Головним управління ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-62114-13/64 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2738,38 грн., про що свідчить наданий позивачем до матеріалів справи оригінал податкової вимоги.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2020 №Ф-62114-13/64, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

Суд зазначає, що в порушення обов`язку доказування, передбаченого ч.2 ст.77 КАС України, відповідачем до матеріалів справи на виконання ухвали від 26.01.2021 не було надано інформацію щодо податкового боргу, який став підставою для прийняття оскаржуваної податкової вимоги, з розрахунком його складових.

Разом з тим, з наведених відповідачем у відзиві пояснень вбачається, що податковий орган виконав вимоги рішення Дніпропетровського окружного суду від 26.09.2019 року у справі 160/5609/19 та скасував вимогу від 10.05.2019 року №Ф-389-17/64 на суму 5802,72 грн, надіслав лист про відкликання скасованої вимоги. Однак, скасування вимоги не дає підстав для скасування боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування, що міститься в інтегрованій картці платника податків, підстави для скасування нарахувань єдиного внеску відсутні.

Так, судом встановлено, що 10.05.2019 Головним управлінням ДФС України в Дніпропетровській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-389-17/64, згідно якою позивач зобов`язаний сплатити суму боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ у загальній сумі 5802,72 грн.

19.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-389-17/64 від 10.05.2019р. на суму 5802,72 грн., видану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 у справі №160/5609/19, яке набрало законної сили 26.12.2019, вищевказану позовну заяву задоволено, а саме: визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-389-17/64 від 10.05.2019р. на суму 5802,72 грн., видану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваної вимоги) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 8 названої статті Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності віднесені до платників єдиного внеску.

Аналіз наведених норм діючого законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання або не отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення такої діяльності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі № 820/1538/17, який в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При вирішенні даного спору суд відповідно до приписів частини третьої статті 291 КАС України також враховує правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.09.2019 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у зразковій справі № 520/3939/19-а.

У цій зразковій справі Верховний Суд, висновки якого підтримала Велика Палата Верховного Суду, зазначив, що згідно з абзацом третім частини другої статті 20 Закону №2464-VІ відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (надалі - Положення №10-1).

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Положення №10-1 з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки. Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом. До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Форма витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення №10-1, пункт 6 розділу V) містить відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення №10-1 не визначає.

Відтак, аналіз положень Закону №2464-VІ та Положення №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців чи осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом №2464-VІяк граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджений наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015; надалі – Порядок №435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Згідно з пунктом 16 розділу IV Порядку №435 фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти (додаток 5).

Положення пункту 16 розділу IV Порядку №435 відсилають до додатка 5 "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску", розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника "фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності" формою звіту не передбачено.

Таким чином, приписи пункту 16 Порядку №435 щодо обов`язку формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону №2464-VІ.

Отже, слід дійти висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон №2464-VІ не передбачає.

Водночас, взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом №2464-VІ і підзаконними нормативно-правовими актами. Зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом №2464-VІ або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону № 2464-VІ в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.

Поряд із цим, суд звертає увагу, що частиною 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 у справі №160/5609/19, яке набрало законної сили 26.12.2019, судом було встановлено, що заборгованість по сплаті єдиного внеску за 2018 рік у позивача відсутня, а загальна переплата по єдиному внеску за 2018 рік склала 626,28 грн. Заборгованість по сплаті єдиного внеску за 2019 рік (І квартал 2019 року) у Позивача відсутня. При цьому, згідно з інтегрованою карткою платника по єдиному внеску, витяг з якої міститься в матеріалах справи, за позивачем станом на 31.05.2019р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати ЄСВ на загальну суму 5802,72 грн., який виник саме у зв`язку із нарахуванням контролюючим органом до сплати ЄСВ за І та ІІ квартали 2017 року та один місяць ІІІ кварталу 2017 року одночасно і як фізичній особі-підприємцю, і як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність. У зв`язку із виниклою недоїмкою 10.05.2019р. ГУ ДФС України в Дніпропетровській області виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-389-17/64, згідно якою позивач зобов`язаний сплатити суму боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ у загальній сумі 5802,72 грн.

Крім того, Дніпропетровський окружний адміністративний суд у вищевказаному рішенні встановив «нараховуючи позивачу подвійний об`єкт оподаткування зі сплати єдиного внеску, контролюючий орган діяв не у спосіб, передбачений законодавством України».

Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованими аргументи відповідача про те, що скасування в судовому порядку попередньої вимоги (від 10.05.2019 року №Ф-389-17/64 на суму 5802,72 грн.), не дає підстав для скасування боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування, що міститься в інтегрованій картці платника податків.

Щодо посилань контролюючого органу про те, що позивач періодично несвоєчасно та не у повному обсязі сплачував визначені зобов`язання з ЄСВ за спірний період (2017-2020), внаслідок чого в автоматичному порядку нараховувались штрафні санкції та пеня у порядку черговості, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В абзаці 1 частини 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вже зазначено судом вище, в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 у справі №160/5609/19 встановлено, що станом на 10.05.2019 (дату прийняття контролюючим органом вимоги №Ф-389-17/64) заборгованість по сплаті єдиного внеску у Позивача відсутня.

Разом із тим, ненадання податковим органом до матеріалів справи детального розрахунку вимоги від 19.11.2020 року №Ф-62114-13/64 додатково свідчить про її необґрунтованість, оскільки з самої вимоги у суду відсутня можливість встановити які саме складові увійшли в борг ОСОБА_1 з ЄСВ в розмірі 2738,38 грн. та чи виник цей податковий борг до 10.05.2019 чи після цієї дати.

Тобто, відповідачем як суб`єктом владних повноважень в ході судового розгляду справи недоведена правомірність оскаржуваної вимоги.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2020 року №Ф-62114-13/64, сформовану Головним управлінням Державної податкової служби в Дніпропетровській області.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 2738,38 грн. та виключення суми недоїмки з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами статті 71 ПК України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів – комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

У статті 72 ПК України передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;. від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Згідно із статтею 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, керуючись вимогами Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» і підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, наказом МФУ №5 затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943 (далі – Порядок №5).

Відповідно до п. 3 Порядку №5 для забезпечення достовірності відображення облікових показників в ІКП структурними підрозділами за напрямами роботи здійснюється попередній та загальний контроль у терміни, встановлені цим Порядком.

Пунктом 5 Порядку №5 передбачено, що моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Відповідно до п. 3 розділу II Порядку №5 за наявності нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску або боргу (недоїмки) з єдиного внеску, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника єдиного внеску з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність в останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №825/999/17 та від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а. від 25.03.2020 у справі №826/9288/18.

За приписами п. 2 ч. 3 розділу V Порядку №5 у разі скасування у встановлених законом випадках не в межах процедури адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску після його вручення платнику податків у підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, вноситься рішення керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС або особи, яка виконує його обов`язки, про скасування податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, статус податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовано».

Відповідно до п. 1 ч. 4 розділу V Порядку 5 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зав`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що контролюючий орган зобов`язаний привести у відповідність відомості в ІКП шляхом коригування даних у ІКП у разі прийняття рішення суду по суті.

Поряд із цим відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За положеннями частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, оскільки суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваної вимоги, то суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 2738,38 грн.

Такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постанові №816/2042/16 від 13.02.2018.

Суд наголошує, що в спірному випадку обраний спосіб захисту відповідає чинному законодавству, а саме: повноваженням податкового територіального органу на підставі затвердженого наказом МФУ за №5 Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943.

З огляду на вищевикладене, для ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне скоригувати позовні вимоги про визнання протиправним нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 2738,38 грн. та виключення суми недоїмки з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 та задовольнити їх частково, а саме: зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 2738,38 грн.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини наголосив, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)».

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частовому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 21.01.2021 року №0ВРА-14Н9-5В69-ЕР2С, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 681,00 грн.

Керуючись статями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.11.2019 року №Ф-279512-55У від про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в розмірі 2738, 38 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 2738,38 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 681,00 грн. (шістсот вісімдесят одна гривня нуль копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно