Ухвала суду № 99574918, 14.09.2021, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1040/21

Номер провадження 2/194/374/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі – Клімовій Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тернівського міського суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Ухвалою судді від 12.07.2021 р. прийнято та відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.08.2021 р. через канцелярію суду від представника відповідача ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» надійшла заява із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, посилаючись на складність справи, необхідність дослідження доказів (огляд оригіналів документів доданих до позовної заяви та витребування необхідних) для повного та всебічного розгляду справи, наявність підстав, які необхідно з`ясувати, що можливо реалізувати виключно в рамках загального позовного провадження з визначенням явки сторін обов`язковою, у зв`язку з чим, представник відповідача просить розглянути справу за правилами загального позовного провадження (а.с. 24-30).

Крім того, 06.08.2021 р. через канцелярію суду від представника відповідача ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» надійшла заява про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, посилаючись на на те, що у даній справі предметом позову є немайнова вимога, на складність справи, неможливість відповідача представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного розгляду, що в свою чергу, перешкоджає стороні належним чином користуватися передбаченими ст. 43 ЦПК України процесуальними правами, що можливо реалізувати виключно в рамках виклику сторін (а.с. 51-55).

Дослідивши матеріали справи, клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення цих клопотань, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1)малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

Відповідно до ч. 3 ст. 274 ЦПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача, посилаючись на ч. 4 ст. 277 ЦПК України, обґрунтовує клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження складністю справи та необхідністю дослідження доказів, а також визначенням явки сторін у судове засідання обов`язковою.

Так, ч. 7 ст. 277 ЦПК України встановлено, що частини друга - шоста статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Виходячи зі змісту ст. 19 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями ст. 274 ЦПК України, суд не вбачає у заяві відповідача обґрунтованих підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання. Отже, відповідно до вимог ч. 4 ст. 277 ЦПК України, вказану заяву представника відповідача слід залишити без задоволення.

На підставі ч. 6 ст. 279 ЦПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Крім того, спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямовані на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження не є провадженням, в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, відповідач не позбавлений можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлений можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позивача у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користується правами, передбаченими ЦПК України.

Так, предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також характер спірних правовідносин (трудовий спір) та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Також, відповідач у строк, встановлений судом, а саме: 06.08.2021 р. скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с. 35-50), направивши його засобами поштового зв`язку позивачу, обґрунтувавши свою позицію щодо невизнання позовних вимог та надавши до суду відзив з доданими документами, що, на думку суду, є належною реалізацією права сторони у спорі на доступ до суду в розумінні ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, а також на захист своїх прав та інтересів відповідно до ст. 15 ЦК України та дотримання завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених ст. 2 ЦПК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.12.2020 р. у справі № 210/2227/19.

Окрім цього, 08.09.2021 р. засобами електронного зв`язку, згодом 13.09.2021 р. через канцелярію суду, від представника відповідача до суду надійшло клопотання про залучення третьої особи, посилаючись на те, що оскільки заявлена позивачем сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 60000 грн. перевищує одноразову допомогу, яка була сплачена позивачеві Фондом соціального страхування, та по суті, відшкодування моральної шкоди з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» повністю замінює соціальні виплати, роблячи їх неврахованими, що в подальшому може привести до повторного стягнення моральної шкоди позивачем з Фонду державного соціального страхування, у зв`язку з чим, просив визнати поважними причини пропуску строку подання заяви про залучення третьої особи та залучити до участі у справі третю особу – управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Крім того, представник відповідача зазначив, що вказану заяву не було подано до суду своєчасно, оскільки відповідач заперечував проти розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження та направив на адресу суду відповідну заяву, яка залишена судом без задоволення (а.с. 75-78).

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає що клопотання про залучення третьої особи задоволенню не підлягає за наступних підстав.

За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 53 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Зазначені представником відповідача обставини, на які він посилається в обґрунтування клопотання щодо залучення третьої особи, суд не вбачає такими, що рішення у справі може в подальшому вплинути на права та обов`язки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Дніпропетровській області та повторного стягнення моральної шкоди, а тому відсутні підстави для залучення до участі у справі в якості третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Дніпропетровській області, оскільки в порядку ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Враховуючи викладене, у задоволенні клопотання слід відмовити.

Також, 13.09.2021 р. від представника відповідача до суду надійшло клопотання про призначення у справі судово-психологічної експертизи, посилаючись на те, що належними та допустимими доказами, що може підтвердити зміни психологічного стану та наявність моральної шкоди ОСОБА_1 є виключно висновок судово-психологічного експерта. Зважаючи на те, що для повного і всебічного розгляду справи необхідні спеціальні знання в області психології, соціології та враховуючи, що моральна шкода полягає в певних негативних змінах в психологічному та емоційному стані особи, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню позивача як особистості, що виникли саме внаслідок отримання профзахворювання, факт наявності чи відсутності якої може бути встановленим тільки внаслідок проведення відповідної експертизи представник позивача просить призначити по справі судово-психологічну експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи має ОСОБА_1 зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають (перешкоджали) активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли внаслідок отримання профзахворювання; чи є (була) ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для ОСОБА_1 ; чи завдані ОСОБА_1 страждання (моральна шкода); якщо ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані йому моральні страждання (моральну шкоду); якщо ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода), то у який проміжок часу він їх отримав; якщо ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода), то в чому полягають страждання позивача та як вони впливають на здоров`я. Проведення експертизи представник відповідача просив доручити ТОВ «Київський центр судових експертиз» (а.с. 79-81).

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає що клопотання про призначення судової-психологічної експертизи задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Так, з матеріалів справи видно, що предметом позовних вимог ОСОБА_1 є відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Згідно з ч. 2 ст. 102 ЦПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Отже, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування.

Суд не приймає твердження представника відповідача про те, що зміни в психологічному стані та наявності моральної шкоди у ОСОБА_1 можливо підтвердити виключно висновком судово-психологічної експертизи.

Так, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на викладені положення ст. 23 ЦК України, визначення розміру моральної шкоди, завданої особі належить до компетенції суду.

Крім того, в правових позиціях Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. не визначено для судів обов`язкового встановлення саме висновком судово-психологічного експерта психічного стану особи, зміни в її психічному стані при доказуванні моральної шкоди.

Враховуючи викладене, з урахуванням заявлених позивачем предмету, підстав і правового обґрунтування позову, суд дійшов висновку, що заявлене представником відповідача клопотання про призначення судово-психологічної експертизи не знайшло свого обґрунтування, а також те, що необхідні спеціальні знання в області психології та призначення судово-психіатричної експертизи стосовно позивача для з`ясування обставин у справі має значення для розгляду повного і всебічного розгляду справи.

Окрім цього, 13.09.2021 р. від представника відповідача до суду надійшло клопотання про витребування доказів для огляду в судовому засіданні та належним чином завірених копій, а саме: оригіналу первинного Акту огляду медико-соціальною експертною комісією первинного огляду ОСОБА_1 ; оригіналу первинної Довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги та оригіналу первинної Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією; оригінали первинної Індивідуальної програми реабілітації інваліда позивача ОСОБА_1 ; оригінал висновку Українського НДІ промислової медицини в м. Кривий Ріг про виявлення у ОСОБА_1 профзахворювання для огляду в судовому засіданні та належним чином завірених копій цих документів для залучення до матеріалів справи; розрахунок позовних вимог із обґрунтуванням розміру відшкодування моральної шкоди (а.с. 82-85).

Вирішуючи заявлене представником відповідача клопотання про витребування доказів для огляду в судовому засіданні, суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки вказані у клопотанні копії документів при подачі позову до суду долучені позивачем в порядку ст. 83 ЦПК України та копії вказаних документів засвідчені належним чином відповідно до вимог ст. 95 ЦПК України і у суду відсутні підстави ставити під сумнів відповідність поданих копій оригіналам. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що документи носять в собі неправдиву інформацію, також, представником відповідача не зазначено, в чому полягає його сумніви відповідності копій документів їх оригіналам та/або аргументи, які відповідач може спростувати витребуваними доказами. Крім того, матеріали справи містять копію виписки з акту первинного огляду МСЕК позивача від 19.02.2020 р. та копію індивідуальної програми реабілітації інваліда № 196 від 04.02.2021 р..

Щодо витребування у позивача розрахунку позовних вимог із обгрунтуванням розміру відшкодування моральної шкоди, слід зазначити, що позивачем у позові та у відповіді на відзив визначено розмір відшкодування моральної шкоди виходячи у кратному співвідношені до розміру мінімальної заробітної плати, а тому, обгрунтованість розміру відшкодування моральної шкоди буде розглядатися під час вирішення справи по суті.

З огляду на викладене, суд вважає клопотання представника відповідача про витребування доказів таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 13, 19, 53, 260, 274, 279 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотань представника відповідача Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» Селіванова Олексія Анатолійовича про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, про залучення третьої особи, про призначення судово-психологічної експертизи у справі, про витребування доказів - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: І.С. Солодовник