Рішення № 99573633, 03.09.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3914/21

Провадження № 2/750/1275/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2021 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Требух Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Галета Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в порядку загального позовного провадження) цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Профі-центр Стрельнікових» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації

третя особа без самостійних вимог Друга чернігівська державна нотаріальна контора

за участі представника позивача адвоката Мелехової О.С., відповідача ОСОБА_2 , її представника адвоката Матвійчук А.С. та адвоката Василенко А.А., яка також є представником відповідача ОСОБА_1 ,-

в с т а н о в и в:

В квітні 2021 року до Деснянського районного суду м.Чернігова звернулось ПП «Профі-центр Стрельнікових» з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . укладеного 22.02.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та скасувати рішення про державну реєстрацію. Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що вказаний договір є фраудаторним правочином, укладеним з метою уникнення відповідальності за невиконання умов договору про надання послуг від 29.12.2016 року, що укладений між ПП «Профі-центр Стрельнікових» та ОСОБА_1 .

Відповідачами надано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що проти задоволення позову заперечують, оскільки 29.12.2016 року ОСОБА_1 договір про надання послуг щодо ремонтних робіт з ПП «Профі-центр Стрельнікових» не укладала, грошових зобов`язань перед останнім не має.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 23.04.2021 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 26.04.2021 року відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Під час розгляду справи судом були допитані свідки за заявою відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала і просила суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 представник відповідача ОСОБА_1 в задоволенні позову просили відмовити.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

22 лютого 2021 року було укладено договір дарування, що посвідчений державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори Панченко О.І, зареєстрований в реєстрі за №4-41. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 передала обдарованій ОСОБА_2 у власність належну їй 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 . Того ж дня внесено запис про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як на підставу своїх вимог позивач, звертаючись з позовом до відповідачів, посилається на той факт, що 29.12.2016 року між ПП «Профі-центр Стрельнікових» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) було укладено Договір про надання послуг, відповідно до умов якого замовником доручено, а Виконавцем взято на себе зобов`язання власними силами або на власний ризик з залученням інших осіб, організувати та виконати ремонтні роботи в квартирі АДРЕСА_2 . Пунктом 6 вказаного договору визначено термін дії до 29.12.2020 року. Пунктом 3.1..3.2. 3.3. договору передбачено, що у разі невиконання виконавцем зобов`язань за договором, він зобов`язується сплатити Замовнику штраф в сумі 50000 грн. У разі втрати Виконавцем переданих Замовником матеріалів та побутової техніки Виконавець повинен сплатити штраф у сумі отриманих матеріалів та побутової техніки на суму 407512.97 грн. У зв`язку з невиконанням Виконавцем ОСОБА_1 умов договору позивачем 27.01.2021 року направлено досудову вимогу з проханням перерахувати кошти в сумі 50000 грн. та 407512 грн. 97 коп. або повернути майно. Відповідачі отримали вказану вимогу і після чого з метою уникнення відповідальності відповідач ОСОБА_1 подарувала Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_2 . Іншого майна ОСОБА_1 не має.

Відповідачі, заперечуючи проти позову, зазначають, що 29.12.2016 року ОСОБА_1 ніякого договору про надання послуг з проведення ремонтних робіт в квартирі АДРЕСА_2 з ПП «Профі-центр Стерльнікових» не укладала. Ніяких будівельних матеріалів та побутової техніки на суму 407512,97 грн. не отримувала, специфікацію не підписувала.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що є подругою ОСОБА_1 . Свою частину квартири ОСОБА_1 вирішила подарувати дочці ОСОБА_6 вже давно. ОСОБА_1 проживала як і в квартирі АДРЕСА_1 так і в квартирі АДРЕСА_2 . Про факт отримання відповідачами досудової вимоги їй нічого не відомо. Також зазначила, що за станом здоров`я ОСОБА_1 не могла виконувати ремонтні роботи.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що є чоловіком ОСОБА_2 з 2009 року. Проживали до 2018 року в квартирі АДРЕСА_2 , а потім в квартирі АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 має незадовільний стан здоров`я. Намір щодо подарувати свою квартиру дочці ОСОБА_6 вона виявила самостійно, без наміру уникнення будь-якої відповідальності щодо грошових зобов`язань.

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що зі ОСОБА_5 перебувають у неприязних стосунках. Вона ( ОСОБА_2 ) проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 . Мати має погане здоров`я, ніяких договорів на виконання ремонтних робіт вона не укладала. Намір на відчуження майна виявила ще до отримання досудової вимоги.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що є керівником ПП «Профі-центр Стрельнікових». В грудні 2016 року дійсно було укладеного договір про надання послуг з ОСОБА_1 останній також були передані будівельні матеріали та побутова техніка. ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала. Стосунки з відповідачами погіршились в 2017-2018 роках. До грудня 2020 року як проводяться ремонтні роботи в квартир АДРЕСА_2 не цікавилась.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків цієї особи (недопущення їх у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину. Тому у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами.

Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Зокрема, дії спрямовані на відчуження майна, особою, яка достеменно обізнана про необхідність виконання грошового зобов`язання, заниження нею вартості майна при відчуженні, а також невжиття протягом тривалого часу до відчуження майна заходів, спрямованих на належне виконання своїх зобов`язань перед кредитором, свідчать про недобросовісність цієї особи при укладенні договору відчуження майна та про зловживання своїми правами.

Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За вимогами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, позивач повинен довести, що спірний правочин вчинено особою без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, дії сторін цього договору направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від примусового відчуження для погашення грошових зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи на час укладення договору дарування 22.02.2021 року договірних відносин між ПП «Профі-центр Стрельнікових» та ОСОБА_1 щодо повернення грошових коштів (позики, кредиту) як основного зобов`язання не існувало. Рішенням суду факт невиконання умов договору про надання послуг (ремонту), що стало б підставою для стягнення суми штрафу в розмірі 50000 грн.. а також втрати матеріальних цінностей на суму 407512 грн. 27 коп. з боку відповідача ОСОБА_1 відсутнє. Про стягнення завданих збитків з ОСОБА_1 ПП «Профі-центр Стрельнікових» звернулось до суду лише 23.02.2021 року, тобто після укладення договору дарування.

Сама досудова вимога не свідчить про безспірність факту невиконання зобов`язань за договором про надання послуг і безспірність суми завданої шкоди.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 виявила намір подарувати свою частку квартири, ще до отримання досудової вимоги 12.02.2021 року. Так, для оформлення договору дарування частки квартири ОСОБА_1 звернулась до виконавчого комітету Чернігівської міської ради з метою отримання дозволу на відчуження майна право на користування яким мають діти. 04.02.2021 року за її зверненням виконавчим комітетом Чернігівської міської ради було прийнято рішення про надання відповідного дозволу.

Щодо посилання позивача на практику Верховного Суду суд зазначає, що зазначені позивачем постанови Верховного Суду були прийняті за результатами розгляд справ про визнання правочинів щодо відчуження майна недійсними як фіктивних (фраудаторних) правочинів, які були вчинені або під час дії договорів щодо повернення грошових коштів (позики. кредиту), судових проваджень про стягнення коштів, наявних судових рішень, виконавчих провадження про стягнення з боржників грошових сум, або встановлених рішенням суду розміру грошового зобов`язання. Разом з тим, при розгляді вказаної справи відсутні вищевказані обставини.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Крім того, враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову, у відповідності до вимог ст..137. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідачів необхідно стягнути по 6000 грн. у відшкодування понесених та документально підтверджених витрат на правову правничу допомогу.

Керуючись статтями 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Профі-центр Стрельнікових» (місто Київ вулиця Чигоріна 16 квартира 18 код ЄДРПОУ 37450798) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 ) 6000 ( шість тисяч) грн.. 00 коп. у відшкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути з Приватного підприємства «Профі-центр Стрельнікових» (місто Київ вулиця Чигоріна 16 квартира 18 код ЄДРПОУ 37450798) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ) 6000 ( шість тисяч) грн.. 00 коп. у відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення виготовлено 13.09.2021 року.

Суддя Н.В.Требух