Ухвала суду № 99572297, 06.09.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/6661/21

Провадження № 2/263/1912/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року м. Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Федоренко Т.І., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Маріуполя цивільну справу за позовом адвоката Ботман Ольги Олександрівни, яка діє в інтересах ТОВ «Маріупольський лікеро-горілчаний завод», до Маріупольської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківський, Донецькій, Луганській областях, про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради № 8/6-502від 28.04.2021р., усуненні перешкод в користуванні земельною ділянкою та нерухомим майном,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області знаходиться вказана цивільна справа.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20.07.2021 відкрито провадження у справі, розгляд указаної цивільної справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Роз`яснено учасникам їх право та строки на подачу відзиву на позов та відповіді на відзив.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 червня 2021 року у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного суду від 14 липня 2021 року по справі №263/6661/21 ухвалу Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 02.06.2021 року було залишено без змін.

Представник позивача надала клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Донецької області, оскільки відповідачі по справі мають статус підприємця або були такими на час укладання договору оренди спірної земельної ділянки, тому справа повинна розглядатись саме у Господарському суді, про що також висловився апеляційний суд у своїй постанові від 14.07.2021 року. Також посилалась на практику Великої Палати Верховного Суду по справі № 127/23144/18.

Відповідачі до судового засідання не з`явились, повідомлялись у встановленому законом порядку.

Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з наступного.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Аналогічну правову позицію Європейський суд з прав людини також висловив у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України".

Як вбачається з позовної заяви адвокат Ботман О.О., яка діє в інтересах ТОВ «Маріупольський лікеро-горілчаний завод», звернулась до Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області з позовною заявою до Маріупольської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківський, Донецькій, Луганській областях про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради № 8/6-502від 28.04.2021р.,усуненні перешкод в користуванні земельною ділянкою та нерухомим майном.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , є фізичними особами-підприємцями. ОСОБА_1 на підставі власного рішення 20.09.2016 року припинив підприємницьку діяльність фізичної особи – підприємця.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивачів, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Разом з тим, за приписами ч.2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП;

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтями 25 та 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх.

Набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.

Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Господарський Кодекс України відповідно до ст.1 (предмет регулювання), визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України (далі -ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Спір у справі виник у межах правовідносин з приводу визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради, усуненні перешкод у користуванні земельною ділянкою та нерухомим майном

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Під час розгляду вказаної справи з огляду на вказані приписи ГК України необхідно зважати на кінцеву мету вирішення спору. В даному випадку при зверненні позивача до суду йдеться не про захист відповідного порушеного права чи інтересу, яке має відбуватися в порядку цивільного судочинства, а в позові вказується на порушення права, дією чи бездіяльністю у зв`язку з реалізацією ним господарської компетенції, то з огляду на захист такого порушеного права особи має здійснюватися в порядку господарського судочинства

Отже, за змістом спірних правовідносин, суб`єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин - цей спір є господарським.

Нормами ч. 6ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 року по справі № 127/23144/18 дійшла висновку, що «у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, її зобов`язання за укладеними договорами не припиняється, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном. Таким чином , виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про належність спору до господарської юрисдикції».

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що провадження у справі було відкрито, однак було встановлено, що відповідачі по справі є фізичними особами підприємцями та були такими під час укладення договору оренди, суд дійшов висновку про необхідність передати цивільну справу за позовом ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ТОВ «Маріупольський лікеро-горілчаний завод», до Маріупольської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківський, Донецькій, Луганській областях, про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради № 8/6-502від 28.04.2021р., усуненні перешкод в користуванні земельною ділянкою та нерухомим майном, на розгляд до Господарського суду Донецької області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 31, 32, 260, 261, 432, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Справу за позовом адвоката Ботман Ольги Олександрівни,яка діє в інтересах ТОВ «Маріупольський лікеро-горілчаний завод», до Маріупольської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківський, Донецькій, Луганській областях, про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради № 8/6-502від 28.04.2021р., усуненні перешкод в користуванні земельною ділянкою та нерухомим майном, передати на розгляд до Господарського суду Донецької області за підсудністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання в порядку передбаченому ч. 2 ст. 261 ЦПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Суддя Т.І.Федоренко