Ухвала суду № 99571693, 14.09.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Номер провадження 1-кс/711/1643/21

Справа № 711/5602/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2021 року слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Демчик Р.В., при секретарі Кофановій А.О., з участю прокурорів Пилипаса Р.О., Колісник Ю.А., слідчого Дилевського А.Л., адвоката Плаза О.М., підозрюваної ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Черкаській області Дилевського А.Л., погоджене прокурором Черкаської обласної прокуратури Пилипас Р.О., внесеного у кримінальному провадженні №12020251010003816 від 11.11.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України, щодо обрання запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

встановив:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Черкаській області Дилевський А.Л., звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_1 , посилаючись на те, що СУ УМВС України в Черкаській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020251010003816 від 11.11.2021 за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Законом України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14.07.2020 визначено правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор.

Згідно зі ст. 1 Закону азартна гра - будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця;

Віртуальна гра - гра, що є сукупністю віртуальних подій, створених за допомогою грального обладнання або механічно-технічних засобів, результат якої заздалегідь невідомий та на результат якої гравець або організатор азартних ігор не мають змоги вплинути;

Гральне обладнання - онлайн-система організатора азартних ігор, гральний стіл (у тому числі з кільцем рулетки), гральний автомат, інше спеціальне механічне, електричне, електронне чи інше технічне обладнання або пристрій, що призначені та/або використовуються для організації та/або проведення азартних ігор;

Гральний заклад - гральний заклад казино, зал гральних автоматів, букмекерський пункт;

Гральний зал - відокремлене приміщення, що є складовою частиною грального закладу, призначене виключно для розміщення гральних столів та/або гральних столів з кільцем рулетки, та/або гральних автоматів, та проведення азартних ігор;

Державна система онлайн-моніторингу - спеціалізований програмно-апаратний комплекс, призначений для забезпечення здійснення моніторингу господарської діяльності організаторів азартних ігор, забезпечення відповідності ліцензійним умовам та технічним стандартам; отримання або передачі інформації в режимі реального часу від (до) відповідного грального обладнання через мережу Інтернет або інші канали зв`язку, збору, обробки, накопичення та реєстрації інформації про прийняті ставки, виплачені виграші (призи), здійснені виплати та інші операції, пов`язані з організацією та проведенням азартних ігор, забезпечення захисту інформації від втрати, розкрадання, спотворення, підробки, несанкціонованих дій щодо її знищення, модифікації, копіювання тощо, від несанкціонованого доступу через мережу Інтернет, а також для забезпечення принципу відповідальної гри;

Програмне забезпечення, що безпосередньо використовується у сфері організації та проведення азартних ігор, - програмне забезпечення, призначене для збору даних про прийняті ставки, їх обліку та реєстрації, визначення, обліку та виплати виграшів (призів), формування баз даних, а також для визначення результату азартної гри, у тому числі розрахунку суми виграшу (призу). До такого програмного забезпечення, зокрема, належить генератор випадкових чисел, будь-яке програмне забезпечення, що входить та/або є частиною онлайн-системи організатора азартних ігор;

Реєстр організаторів азартних ігор в залах гральних автоматів - відкрита база даних, що містить інформацію про організаторів азартних ігор в залах гральних автоматів, перелік їхніх гральних залів та інформацію про гральні автомати, встановлені в таких залах гральних автоматів (із зазначенням відповідних адрес);

Реєстр організаторів азартних ігор казино в мережі Інтернет - відкрита база даних, що містить інформацію про організаторів казино через мережу Інтернет (із зазначенням відповідних адрес) та перелік їхніх вебсайтів, через які здійснюється організація та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет;

Спеціальна гральна зона - територія (місце), визначена відповідно до цього Закону, для організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино, азартних ігор у залах гральних автоматів, букмекерської діяльності через букмекерські пункти.

Відповідно до ст. 2 Закону на території України дозволяється організовувати та проводити виключно такі види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор: 1) організація та проведення азартних ігор у гральних закладах казино; 2) організація та проведення азартних ігор казино в мережі Інтернет; 3) організація та проведення букмекерської діяльності в букмекерських пунктах та в мережі Інтернет; 4) організація та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів; 5) організація та проведення азартних ігор в покер в мережі Інтернет.

Визначені цією частиною види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор на території України можуть проводитися виключно за наявності у суб`єкта господарювання відповідних передбачених цим Законом ліцензій із використанням сертифікованого відповідно до цього Закону та підключеного до Державної системи онлайн-моніторингу грального обладнання та онлайн-систем організаторів азартних ігор.

На території України забороняється проводити будь-які інші види діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, крім передбачених частиною першою цієї статті.

В Україні також забороняється: 1) проводити азартні ігри та розміщувати гральні заклади на тимчасово окупованій території України; 2) організовувати та проводити азартні ігри особам, які не отримали в установленому законом порядку ліцензії на провадження відповідного виду господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор; 3) організовувати та проводити азартні ігри, що не відповідають вимогам цього Закону, а також поза межами гральних закладів (крім азартних ігор, що проводяться в мережі Інтернет); 4) проводити азартні ігри без використання онлайн-системи організатора азартних ігор, що пов`язана каналами зв`язку із Державною системою онлайн-моніторингу, у випадках, коли використання такої системи є обов`язковим для організатора азартних ігор відповідно до цього Закону; 5) використовувати несертифіковане гральне обладнання для проведення азартних ігор, у випадках, коли Уповноваженим органом встановлена вимога щодо сертифікації такого обладнання.

Згідно ст. 14 Закону вимоги до організатора азартних ігор.

Організатором азартних ігор може бути виключно юридична особа - резидент України:

1) яка утворена та провадить діяльність на території України в установленому законом порядку, основним видом діяльності якої є організація та проведення азартних ігор; 2) статутний (складений) капітал якої сформовано грошовими коштами на суму не менше тридцяти мільйонів гривень, при цьому більший розмір статутного (складеного) капіталу може бути сформований за рахунок цінних паперів, іншого майна та майнових прав; 3) статутний (складений) капітал якої не може бути сформовано за рахунок бюджетних коштів (крім випадку формування статутного (складеного) капіталу особи, яка має у власності іподром та планує здійснювати або здійснює діяльність з організації та проведення парі тоталізатора на такому іподромі). Не допускається формування статутного капіталу за рахунок коштів, джерело походження яких неможливо підтвердити на підставі офіційних документів або їх копій, засвідчених в установленому порядку;

Організатор азартних ігор зобов`язаний оформити цільовий банківський депозит чи банківську гарантію здійснення виплати виграшів на суму 7 200 (сім тисяч двісті) розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.

Організатори азартних ігор, їх посадові особи повинні відповідати іншим вимогам, передбаченим цим Законом, а також організаційним, кваліфікаційним, фінансово-економічним та іншим вимогам, передбаченим відповідними ліцензійними умовами.

Згідно ст. 22. Закону Вимоги до грального обладнання встановлено, що кожна одиниця грального обладнання, розміщеного в гральному закладі (крім гральних столів, у тому числі з кільцем рулетки), має бути підключена до онлайн-системи організатора азартних ігор, що пов`язана каналами зв`язку із Державною системою онлайн-моніторингу та забезпечує передачу інформації в режимі реального часу до Державної системи онлайн-моніторингу, або напряму до Державної системи онлайн-моніторингу.

Крім розділом 6 Закону передбачено порядок організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах.

Розділом 8 Закону передбачено ліцензування у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор.

Так, ОСОБА_1 , не відповідаючи вимогам ст. 14 Закону, достовірно знаючи про прийняття Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14.07.2020, маючи злочинний намір, направлений на організацію та проведення азартних ігор без ліцензії всупереч Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» №768-IX від 14 липня 2020 року, переслідуючи мету наживи і незаконного збагачення, отримання неконтрольованого Державою прибутку від організованого нею грального бізнесу, умисно, з корисливих мотивів, протиправно, запропонувала ОСОБА_2 та невстановленій в ході досудового розслідування групі осіб у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11.11.2020, роботу щодо надання послуг із організації азартних ігор шляхом надання гравцям можливості доступу до азартних ігор, обслуговування гравців, отримання грошових коштів від гравців, видачу виграшу, тобто фактично на здійснення функцій касира – оператора без офіційного працевлаштування у приміщенні ігрового зала, розташованого в нежитловому приміщені за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11.11.2020, у приміщенні інтерактивного ігрового закладу, розташованого в нежитловому приміщені за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , за попередньою змовою із ОСОБА_2 , та невстановленою в ході досудового розслідування групою осіб з використанням комп`ютерів, через мережу Інтернет, виконуючи заздалегідь розподілені ролі, надавали громадянам послуги у вигляді доступу до ігрових систем, які налаштовані на азартну гру, у ході якої гравець робив грошову ставку, після чого починав гру, чим приводив в дію різні гральні комбінації та мав можливість при випадковому збігу певних комбінацій отримати свій виграш імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця.

Злочин вчинювався з прямим умислом, тобто ОСОБА_1 в змові із ОСОБА_2 , та невстановленою в ході досудового розслідування групою осіб усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачали суспільно-небезпечні наслідки та бажали їх настання, переслідуючи корисливі мотиви та мету власного збагачення за рахунок зайняття гральним бізнесом.

ОСОБА_1 згідно відведеної їй ролі виконувала функцію організатора – вела облік доходів та розходів, приймала на роботу та керувала діями найманих працівників, керувала незаконним інтерактивним гральним закладом, безпосередньо контролювала касирів - операторів ігрового залу, проводила їх інструктажі, отримувала звіти касирів - операторів про суми грошових коштів, які надходили щодобово від проведення азартних ігор, сповіщала касирів - операторів про можливі перевірки співробітниками правоохоронних органів та надавала останнім вказівки щодо їх поведінки на випадок проведення зазначених перевірок, проводила інкасацію ігрових залів.

Так, 24.03.2021 протягом доби, перебуваючи у приміщенні інтерактивного грального закладу за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 діючи відповідно до визначеної їй ролі та на виконання плану злочинної діяльності, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, надавала можливість невстановленим особам, шляхом внесення власних грошових коштів, робити ставки та приймати участь в різних азартних іграх на комп`ютерних симуляторах, завдяки чому,

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримували прибуток від зайняття гральним бізнесом.

Зокрема, 24.03.2021 у період з 14 годин 51 хвилин до 16 годин 05 хвилин при проведенні контролю за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки (гри) та аудіо-відеоконтролю місця в приміщенні грального закладу за адресою: АДРЕСА_1 , закупним (гравцем)

ОСОБА_3 прийнято участь в азартній грі «Book of Ra» за допомогою комп`ютера який знаходиться в ігровому залі.

Крім цього, 01.05.2021, в приміщенні грального закладу за адресою: АДРЕСА_1 проведено санкціонований обшук в ході якого було вилучено грошові кошти в сумі 32 361 грн., які належать ТОВ «Клоуд Коін» засновником якого є ОСОБА_1 , 17 системних блоків, 14 моніторів, 2 свіча, 2 пульта, мобільний телефон, копія витягу з реєстру юридичних осіб та договір оренди.

Також, 01.05.2021, під час проведення обшуку за місцем проживання у ОСОБА_1 вилучені чорнові записи бухгалтерського обліку доходів і витрат отриманих від незаконно грального бізнесу та грошові кошти в сумі 405 010 гривень.

Створивши умови для проведення та надання можливості доступу до азартних ігор на комп`ютерних симуляторах у гральному закладі за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11.11.2020 забезпечили отримання незаконного прибутку від незаконної діяльності з організації та проведення азартних ігор який розподіляли між собою.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 203-2 КК України, тобто незаконна діяльності з організації або проведення азартних ігор, лотерей, вчиненої за попередньою змовою групою осіб.

18 серпня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України.

Вина підозрюваної ОСОБА_1 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, речовими доказами вилученими в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 .

Таким чином, на даний час ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за попередньою змовою групою осіб, передбаченого ч. 2 ст. 203-2 КК України, який карається штрафом від сорока тисяч до п`ятдесяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також положення ч. 8 ст. 194 КПК України, відповідно до якого, до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою, орган досудового розслідування вважає, що до підозрюваної ОСОБА_1 доцільним буде застосування запобіжного заходу у вигляді застави. Необхідність обрання судом саме такого запобіжного заходу полягає у забезпеченні виконання підозрюваною ОСОБА_1 уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, виконання покладених на неї процесуальних обов`язків та запобігання спробам підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, та вчинити інші аналогічні злочини чи злочини з метою приховання вже виявленого.

Крім того, з метою належного виконання підозрюваною ОСОБА_1 її процесуальних обов`язків, у відповідності до ст. 184 КПК України, орган досудового розслідування вважає за необхідне ініціювати перед судом покладення на підозрювану ОСОБА_1 конкретних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками, іншими підозрюваними та учасниками даного кримінального провадження.

На підставі наведеного просить застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в межах двохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали, просили задовольнити його повністю.

Підозрювана та її захисник в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ст.177 КПК України метою і підставою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до повідомлення про підозру від 18.08.2021 року ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 203-2 КК України, за що передбачене покарання у вигляді штрафу від сорока тисяч до п`тдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на три роки.

Щодо твердження захисника про необґрунтованості повідомлення про підозру від 18.08.2021 року за ч.2 ст. 203-2 КК України, то слідчий суддя вважає вказати на наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин («Cebotari v. Moldova», п. 48).

Більш того, виходячи з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігач, що особа про яку йдеться могла вчинити правопорушення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідуваннядля вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення (Мюррей проти Сполученого Королівства), а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.98 р. у справі "Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства" наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

У даному кримінальному провадженні, зв`язок підозрюваного з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 8 ст. 194 КПК України до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в порядку, передбачених цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються.

Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Обгрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу, орган досудового розслідування посилається на те, що ч. 8 ст. 194 КПК України, відповідно до якого, до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою, орган досудового розслідування вважає, що до підозрюваної ОСОБА_1 доцільним буде застосування запобіжного заходу у вигляді застави. Необхідність обрання судом саме такого запобіжного заходу полягає у забезпеченні виконання підозрюваною ОСОБА_1 уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, виконання покладених на неї процесуальних обов`язків та запобігання спробам підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, та вчинити інші аналогічні злочини чи злочини з метою приховання вже виявленого. Також в судовому засіданні слідчий зазначив, що підозрювана зареєстрована в м. Донецьку, а тому має можливість вільно покинути м. Черкаси та перейти на непідконтрольну Україні територію.

Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу (аналогічні справи – «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місціРизик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).

Аргументи за чи проти звільнення, у тому числі ризик того, що обвинувачений може перешкодити належному проведенню судового розгляду, не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

Потрібно наголосити, що в клопотанні про обрання запобіжного заходу слідчий приділив увагу ризикам поверхнево, не навівши жодних переконливих обґрунтувань. В обґрунтування наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, та вчинити інші аналогічні злочини чи злочини з метою приховання вже виявленого. Слідчим не надно жодного доказу

В той же час ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу. Слдічий та прокурор, у свою чергу, не навели доказів реальної можливості незаконного впливу підозрюваного на процес доказування у даному кримінальному провадженні, в тому числі і на свідків.

Зокрема, прокурором у своєму клопотанні не вказав будь-які дії вчиненні підозрюваним, які б свідчили про його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, або про його наміри незаконно вплинути на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Будь-яких інших обставин, які в свідчили про перешкоджання ОСОБА_1 кримінальному провадженню іншим чином, про можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, підтверджених документально, прокурором суду не надано.

Також слідчий суддя звертає увагу на те, що органом досудового розслідування не доведено, що з моменту оголошення ОСОБА_1 про підозру – 18.08.2021 року вона вчиняла будь-які дії, які свідчать про її наміри переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків інших підозрюваних та продовжувати вчиняти інші аналогічні злочини.

Отже, враховуючи доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, оцінюючи потреби досудового розслідування по даному кримінальному провадженню у контексті засад верховенства права та недопущення дискримінаційного поводження з особою, беручи до уваги гарантії невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення злочину та презумпцію невинуватості і забезпечення доведеності вини, з огляду на обставини кримінального провадження та ступінь обґрунтованості підозри, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави.

Під час розгляду клопотання слідчий суддя, у відповідності до ст. 178 КПК України враховує, що підозрювана, має постійне місце проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, яка навчається в КЗ «Черкаська спеціалізована школа», а тому має сталі соціальні зв`язки.

Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що ані прокурором, ані слідчим в судовому засіданні не доведені обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні, а тому вважає за необхідне обрати відносно підозрюваної ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід – особисте зобов`язання.

Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану ОСОБА_1 наступні обов`язки: не відлучатися із населеного пункту в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місяця роботи; утримуватися від спілкування із свідками, іншими підозрюваними та учасниками даного кримінального провадження - строком на два місяці .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 42, 182, 194, 196, 309, 372 КПК України слідчий суддя, -

ухвалив

В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Черкаській області Дилевського Л.А. про застосування відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді застави відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрювану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України, строком на два місці, а саме: не відлучатися із населеного пункту в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місяця роботи; утримуватися від спілкування із свідками, іншими підозрюваними та учасниками даного кримінального провадження.

Копію ухвали вручити прокурору, слідчому, підозрюваному, захиснику.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 14.09.2021 року о 08.00 год.

Слідчий суддя: Р. В. Демчик