Рішення № 99570616, 02.09.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/19570/20

Провадження №2/523/3443/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2021 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Єпутатова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Юридичний департамент Одеської міської ради в особі управління державної реєстрації про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно прибудованого об`єкта до квартири,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача просить суд скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 05.11.2019р. № ОД 141193092272 «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 9», зареєстровану управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради; скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію змін розділу від 08.11.2019 року № 49585013, що є підставою для припинення права власності ОСОБА_1 на приміщення АДРЕСА_2 загальною площею 50,0 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 234514651101); зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (прибудованого) об`єкта загальною площею 22,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 ; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Позов обґрунтовується тим, що наявність реєстрації речових прав на самочинно збудований (прибудований) до квартири за адресою: АДРЕСА_3 об`єкт площею 22,4 кв.м., який зараз є нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 , порушує права та законні інтереси територіальної громади м.Одеси як власника земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт.

Підставами прийняття рішення державним реєстратором є технічний паспорт від 07.11.2019 року № 362/19, виготовлений ТОВ «Одеське БТІ», та декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 05.11.2019 року № ОД 141193092272 «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 9», згідно з якою квартиру змінено на нежитлове приміщення, загальну площу 27,6 кв.м змінено на загальну площу 50,0 кв.м, адресу: АДРЕСА_3 , змінено на адресу: АДРЕСА_3 .

Однак серед підстав для реєстрації відсутній документ про присвоєння об`єкту адреси, технічний паспорт має довідкову інформацію щодо майна та не являється документом, який може підтвердити зміну площі, функціональне призначення та адресу, а до декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 05.11.2019 року внесено недостовірні дані щодо можливості здійснення реконструкції квартири без отримання документу про право на земельну ділянку, тому вона підлягає скасуванню.

Отже, спірна споруда - приміщення 9 в АДРЕСА_4 вважається позивачем самочинно реконструйованою із самочинним зайняттям земель територіальної громади м.Одеси, право на які підлягає захисту.

Представник відповідача - адвокат Савицька О.М. у відзиві проти задоволення позову заперечувала з наступних підстав. Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 19.10.2017р. ОСОБА_1 купив однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 27,6 кв.м.

Земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, перебуває у спільній власності усіх власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, а не у комунальній власності, тому право територіальної громади м.Одеси на земельну ділянку не порушено.

05.11.2019р. управлінням ДАБК ОМР було зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № ОД 141193092272, на підставі якої за відповідачем зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 .

Після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узгодження.

Відповідач провів реконструкцію без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, та без захоплення земельної ділянки комунальної власності. Збільшення площі приміщення стало наслідком надбудови антресолі та балкону. Позивачем не доведено площу та межі земельної ділянки, право на яку вважається ним порушеним відповідачем. Провадження в частині заявлених вимог відповідач просив закрити, вважаючи такими, що мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

02.09.2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові, та уточнив, що спору щодо зміни функціонального призначення приміщення немає.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 19.10.2017р. ОСОБА_1 купив однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 27,6 кв.м.

Згідно з декларацією про готовність до експлуатації об`єкта від 05.11.2019р. № ОД 141193092272 відповідачем проведено реконструкцію квартири АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 9, загальною площею 50,0 кв.м.

Відповідно до технічного паспорту на нежитлові приміщення № 9 за адресою: АДРЕСА_4 , виготовленого ТОВ «Одеське БТІ» станом на 07.11.2019 р., загальна площа приміщень 50,0 кв. м., які складаються з першого поверху та антресолі з балконом.

08.11.2019 року державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_2 рішенням про державну реєстрацію прав та обтяжень провела державну реєстрацію змін розділу прав власності (форма власності: приватна): квартиру змінено на нежитлове приміщення, загальну площу 27,6 кв.м змінено на загальну площу 50,0 кв.м, адресу: АДРЕСА_3 , змінено на адресу: АДРЕСА_3 .

Актом управління ДАБК ОМР №000903 від 08.11.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 наведено недостовірні дані в повідомленні про початок виконання будівельних робіт № ОД 061192912057 від 18.10.2019 року на об`єкті будівництва : реконструкція квартири АДРЕСА_5 під нежитлове приміщення АДРЕСА_6 , стосовно містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, документа, який посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, розроблення проектної документації, забезпечення здійснення авторського та технічного наглядів та проведення експертизи проекту, що є порушенням п.11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрав України за № 466 від 13.04.2011р.

Наказом управління ДАБК ОМР №01-13/458ДАБК від 20.11.2019 року скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ОД 061192912057 від 18.10.2019 року.

Актом огляду земельної ділянки від 25.06.2020р., складеним на бланку Відділу самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_3 (без вказання посади), встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_7 має місце факт самовільної прибудови до кв. АДРЕСА_5 , загальною площею орієнтовно 12 кв.м без правовстановлюючих та дозвільних документів. На момент обстеження прибудова фактично не використовувалась та будівельні роботи не проводились. У департаменті комунальної власності Одеської міської ради відсутня інформація про прийняття рішення щодо відведення земельної ділянки за цією адресою (фото фіксація додається).

Відповідно до ч.2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду звертається до суду із позовом про скасування реєстрації такої декларації або про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Оскільки право власності на об`єкт за адресою: АДРЕСА_4 , нежитлове приміщення № 9 зареєстровано, він є об`єктом нерухомого майна, а не об`єктом будівництва. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема, викладеними в постанові від 02.10.2018р. по справі № 465/1461/16: перевірки, які здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт. Після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узгодження. Такий правовий висновок містить також Постанова Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 640/10134/19.

Згідно з принципом «належного урядування» ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу і такі помилки, за загальним правилом, не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Цей правовий висновок узгоджується із Постановою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 2340/4521/18.

Таким чином, об`єкт за адресою: АДРЕСА_3 не являється самочинним об`єктом, декларація про готовність до експлуатації об`єкта від 05.11.2019р. № ОД 141193092272 вичерпала свою дію фактом виконання та не підлягає скасуванню.

Крім наведеного, судом не встановлено зазначення відповідачем в декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 05.11.2019р. № ОД 141193092272 недостовірних відомостей стосовно відсутності необхідності пред`явлення документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Пунктом 4 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Згідно п.7 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою КМ України від 13 квітня 2011 р. № 466, реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

В технічному паспорті на нежитлові приміщення № 9 за адресою: АДРЕСА_4 , виготовленому ТОВ «Одеське БТІ» станом на 07.11.2019 р., самовільні прибудови не зазначено. Загальна площа приміщень - 50,0 кв. м., які складаються з першого поверху та антресолі з балконом. Тобто, проведення реконструкції відбулося із збільшенням приміщення вгору, що і призвело до збільшення площі реконструйованого приміщення до 50,0 кв.м, а не із зміною геометричних розмірів фундаментів у плані та самочинної забудови земельної ділянки. Протилежне позивачем не доведено.

Актом огляду земельної ділянки від 25.06.2020р. встановлено факт самовільної прибудови до кв. АДРЕСА_5 , загальною площею орієнтовно 12 кв.м без правовстановлюючих та дозвільних документів щодо відведення земельної ділянки за цією адресою. З доданої фото фіксації також вбачається надбудова антресолі з балконом.

Незважаючи на встановлення факту самовільної прибудови загальною площею орієнтовно 12 кв.м, в позові заявлена вимога про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого (прибудованого) об`єкта площею загальною площею 22,4 кв.м.

Відповідно до ст.79 ЗК України, 1. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 81 ЦК України (ч.1,6) визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає не визначеною належними та допустимими доказами площу земельної ділянки, за захистом прав на яку звернувся позивач, та недоведеним факт порушення права позивача на земельну ділянку.

Згідно із ч.9 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для оформлення права власності на нього.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із вимогами ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно із ч. 2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1. формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2. прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3.встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4. перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5. прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6. відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7. формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8. видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до приписів ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1. заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;2. З аява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3. подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4. подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5. наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6. наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7. заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8. після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9. заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10. заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11. заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Як встановлено судом, державний реєстратор прав на нерухоме майно Тащі Я.Г. рішенням про державну реєстрацію прав та обтяжень провела державну реєстрацію змін розділу прав власності на нежитлові приміщення № 9 за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі деклараціі про готовність до експлуатації об`єкта від 05.11.2019р. № ОД 141193092272, технічного паспорту на виготовленого ТОВ «Одеське БТІ» станом на 07.11.2019 р., що відповідає вимогам закону, підстави для відмови у винесенні рішення про реєстрацію були відсутні.

Суд критично ставиться до посилання позивача на відсутність документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, оскільки було проведено не нове будівництво, а реконструкція, та адреса об`єкта вже існувала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до проведення його реконструкції.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник земельної ділянки, володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом не встановлено порушення прав позивача на земельну ділянку, які підлягають захисту.

Згідно ст.377 ЦК України, 1. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). 2. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до ст.382 ЦК України, 1. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. 2. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, при набутті відповідачем права власності на квартиру, до нього перейшло право спільної власності на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкову територію, яка є спільною власністю співвласників житлового будинку.

Таким чином, аналіз норм Закону та зазначених фактів і обставин свідчить про те, що позивач не довів наявність та порушення свого права на спірну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 .

Відтак, суд вважає позовні вимоги Одеської міської ради такими, що не підлягають задоволенню.

З приводу юрисдикції даної справи слід зазначити наступне. Позов про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва позивач аргументував не реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку, що підтверджує приватноправовий характер спірних правовідносин. Спір, який є предметом цього судового розгляду, пов`язаний із вирішенням питання щодо речового права. Тому справа підлягає вирішення в порядку цивільного судочинства. (близькі за змістом висновки щодо юрисдикції суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 639/6261/13-ц, від 7 серпня 2019 року у справі № 523/11508/18, 21.08.2019р. у справі № 520/9253/17).

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» Case of Seryavin and others v. Ukraine (заява № 4909/04) від 10.02.2010 Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).

Керуючись ст. ст. 5,10,263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Юридичний департамент Одеської міської ради в особі управління державної реєстрації про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно прибудованого об`єкта до квартири - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 10.09.2021 року.

Суддя