Ухвала суду № 99570344, 13.09.2021, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 947/27190/21

Провадження № 2/947/4441/21

УХВАЛА

13.09.2021 року

Суддя Київського районного суду м. Одеси Петренко В.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Повного товариства «Ломбард «Каса» за участю ТОВ «Параіба» і «Компанія» (адреса: 03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, буд. 14, корпус 4) про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Повного товариства «Ломбард «Каса» за участю ТОВ «Параіба» і «Компанія», в якій, з посиланням на ст.ст. 117, 232 КЗпП України, просить суд зобов`язати Повне товариство «Ломбард «Каса» за участю ТОВ «Параіба» і «Компанія» внести запис про звільнення від 08.07.2021 року за ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю та видати їй трудову книжку, стягнути з Повного товариства «Ломбард «Каса» за участю ТОВ «Параіба» і «Компанія» 34 426,03 грн. заборгованість із заробітної плати та 22 460,00 грн. вихідної допомоги, стягнути з Повного товариства «Ломбард «Каса» за участю ТОВ «Параіба» і «Компанія» компенсацію за час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення суду у справі та набрання ним чинності, а також стягнути з Повного товариства «Ломбард «Каса» за участю ТОВ «Параіба» і «Компанія» відшкодування моральної шкоди у розмірі 70 000,00 грн.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

Згідно ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху виходячи з наступного.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).

Аналогічна правова позиція визначена і у статті 23 Цивільного кодексу України.

При цьому, пунктом 4 Постанови від 31 березня 1995 року визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.

Таким чином, заява має містити відомості про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням та докази, що підтверджують позов, отже до заяви повинні бути додані необхідні документи, наприклад, докази причино-наслідкового зв`язку між станом стражданнями позивача та діями, бездіяльністю або рішеннями відповідача, зокрема, докази погіршення фізичного та душевного здоров`я, втрати ділової активності, спокою та рівноваги.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви не додано платіжного документа про сплату судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на вимоги позивачів про стягнення компенсації за одноразової допомоги, середнього заробітку за час затримки при розрахунку та моральної шкоди, спричиненої не проведенням повного розрахунку при звільненні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Водночас статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, положення якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції Про захист заробітної плати F 95 термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

На підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки при розрахунку та моральної шкоди спричиненої не проведенням повного розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 12-301гс18 від 30 січня 2019 року.

Отже, ОСОБА_1 при пред`явлені позову були заявлені, зокрема, вимогу про відшкодування заподіяної моральної шкоди, за яку вона повинна була сплатити судовий збір.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який, відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року становить 2270 гривень.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем заявлено вимогу майнового характеру, за яку повинен бути сплачений судовий збір: про відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 70 000 грн.

При цьому суд зазначає, що розмір за вимоги майнового характеру - відшкодування заподіяної моральної шкоди, який заявлений позивачем складає 70 000,00 грн., 1 відсоток ціни позову складає 700,00 грн., мінімальний розмір судового збору відповідно до ЗУ «Про судовий збір» становить 908,00 грн., таким чином, сума судового збору, яка підлягає сплаті складає – 908 грн.

На підставі ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру – відшкодування моральної шкоди у розмірі 908,00 грн., та надати докази такої сплати, у зв`язку з чим, позовна заява ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «Каса» за участю ТОВ «Параіба» і «Компанія» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди підлягає залишенню без руху.

Керуючись ч. 4 ст. 177, ч.1 ст. 185 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «Каса» за участю ТОВ «Параіба» і «Компанія» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди– залишити без руху.

Повідомити ОСОБА_1 про необхідність виправити зазначені недоліки позову протягом 10 (десяти) днів з дня отримання цієї ухвали, а саме:

1) сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру – відшкодування моральної шкоди, відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп., та надати докази такої сплати;

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута зі всіма доданими до неї документами, на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Петренко В. С.