Рішення № 99570171, 14.09.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/2675/21 провадження №2/489/1712/21

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі – ПрАТ «МТЕЦ») до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,

встановив:

У травні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 17 103,59 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 1074,53 грн. інфляційних втрат, 612,36 грн. трьох відсотків річних та судовий збір у розмірі 2270 грн.

Як на підставу позовних вимог вказано, що в опалювальних сезонах 2017-2020 позивач здійснював постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_1 , в якому квартира АДРЕСА_2 належить відповідачу. Позивач надав теплову енергію за вказаною адресою за період з 01.03.2018 по 01.04.2021 на суму 16508,53 грн., за яку відповідач взагалі не сплачував, тим самим не виконавши свої зобов`язання в повному обсязі. З урахуванням перерахунку залишок його боргу складає 17 103,59 грн. Крім того, за період з 01.03.2018 по 01.04.2021 відповідачу нараховано 1074,53 грн. інфляційних втрат та 612,36 грн. трьох відсотків річних.

Посилаючись на те, що надіслане відповідачу попередження про заборгованість залишилося без задоволення, та борг відповідачем не погашено, позивач просить стягнути його з урахуванням нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 14.07.2021 повторно направлено відповідачу копію ухвали про відкриття провадження та матеріалів позовної заяви, продовжено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку, необхідного для надання відповідачем відзиву, встановленого ухвалою про відкриття провадження у справі.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів за адресою реєстрації та додатково шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.

У відповідності до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 27.03.2000 належить квартира АДРЕСА_3 (а.с.8, 17-18).

Згідно витягів з реєстру територіальної громади разом від 12.04.2021, 11.05.2021 та довідки АДБ від 20.05.2021 відповідач був зареєстрований за вказаною адресою до 31.12.2020 (а.с.7, 19, 22).

ПрАТ «МТЕЦ» є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, в тому числі до квартири відповідача, в 2017-2000 опалювальному періоді, що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалюваного сезону (а.с.9-10).

ПрАТ «МТЕЦ» зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу за спірний період, але ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01.03.2021 в його видачі було відмовлено на підставі частини дев`ятої статті 165 ЦПК України.

15.12.2020 позивачем на адресу відповідача за вих. № 765-ф95 надсилалося попередження (в порядку досудового урегулювання сплати боргу) про оплату боргу в сумі 30290,33 грн., який утворився станом на 15.12.2020, проте відповідачем борг в повному обсязі не погашено, спір не урегульовано.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власність зобов`язує; власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 14-280цс18.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 та частин першої, шостої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Приймаючи до уваги те, що відповідач є власником квартири, до якої позивач надавав послуги з теплопостачання та був споживачем таких до 31.12.2020, не оплатив в повному обсязі отримані послуги, у зв`язку із чим за спірний період утворилася заборгованість, яка з урахуванням перерахунку та часткового погашення боргу складає 17103,59 грн., що підтверджується розрахунком позивача, який належними та допустимими доказами відповідачами не спростовано, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Що стосується вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат, то суд дійшов наступного.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (пункт 45)).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання, вона на вимогу позивача повинна сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Із розрахунку позивача вбачається, що за період з березня 2018 по березень включно 2021 року інфляційні втрати складають 1074,53 грн., а розмір трьох процентів річних за вказаний період становить 612,36 грн. (а.с.6).

Оскільки вказаних розрахунків позивача відповідачем не спростовано, а позивач має право на стягнення таких нарахувань відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

У зв`язку із повним задоволенням позову, відповідно до ст.. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про стягнення боргу за спожиту теплову енергію задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» борг за період з 01.03.2018 по 01.04.2021 за спожиту теплову енергію у розмірі: 17 103,59 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 1074,53 грн. інфляційних втрат, 612,36 грн. трьох відсотків річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» 2270,00 грн. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ленінський районний суд м. Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», ЄДРПОУ 30083966, юридична адреса: м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18;

відповідач: ОСОБА_1 ідентифікаційний номер не відомий, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_4 ;

Повний текст судового рішення складено 14.09.2021.

Суддя І.В.Коваленко