Рішення № 99568316, 13.09.2021, Новогродівський міський суд Донецької області

239/2/18

2/239/13/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

13 вересня 2021 року Новогродівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря судового засідання Рудакової Т.Ю., представників сторін Андрєєва А.А., Косенка О.М., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новогродівка, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Повного товариства «Ломбард Товариства з обмеженою відповідальністю «Злато 2009» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Руно 2009» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

позивач, ПТ «Ломбард ТОВ «Злато 2009» та ТОВ «Руно 2009», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 121000 грн. та судовий збір у розмірі 1815 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 15.04.2013 між ПТ «Ломбард ТОВ «Злато 2009» та ТОВ «Руно 2009» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання ломбардом фінансового кредиту № 235, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 100000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,20 % на день (73 % річних) на строк 12 місяців, з кінцевою датою повернення кредиту 15 квітня 2014 року. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит. Втім, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, кредит не повертає, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 20.12.2017 становить 299396,80 грн., з яких 70000 грн. заборгованість за кредитом, 178296,80 грн. – заборгованість за відсотками, 51100 грн. – штрафні санкції. Останній платіж по договору відповідач здійснив 30.12.2014 у розмірі 1100 грн., що свідчить про визнання ним заборгованості за кредитним договором, у зв`язку із чим строк позовної давності за вказаними позовними вимогами було перервано.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволені в повному обсязі. Зазначив, що 15.04.2013 між позивачем та відповідачем було підписано кредитний договір, але позивачем не надано доказів виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором, а саме надання відповідачу кредитних коштів. Згідно умов кредитного договору та графіку погашення кредиту щомісячними платежами, погашення відсотків по кредиту та тіла кредиту повинно бути проведено в строк до 15 квітня 2014 року. Кінцевий строк позовної давності в межах якого позивач повинен був звернутись до суду сплинув 15 квітня 2017 року, але позивач звернувся до суду 02 січня 2018 року, тобто після спливу позовної давності. Вказує, що позовна давність не переривалась, оскільки відповідач не здійснював 30.12.2014 погашення за договором. Прибутковий касовий ордер № 1076, на який посилається позивач не доводить, що гроші в зазначеній сумі було внесено саме відповідачем, оскільки не містить ідентифікуючих ознак того, що ці дії вчинив відповідач. Позивачем не надано доказів вчинення відповідачем 30.12.2014 дій, що свідчать про визнання ним боргу. Позовні вимоги щодо стягнення пені є необґрунтованими, оскільки місце проживання відповідача зареєстроване у м. Новогродівка Донецької області, що входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, затвердженого розпорядженням КМУ від 02.12.2015 № 1275-р. Тому, відповідач мешкає на території, на якій згідно із Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 встановлено мораторій на виконання договірних зобов`язань та на нарахування пені, штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов`язаннями. Також, відповідач надав письмові пояснення, в яких вказав, що всі платежі за кредитним договором проводились їм особисто шляхом переведення коштів на особистий рахунок позивача, згідно умов договору, з його особистого рахунку в безготівковій формі. Будь-яких інших платежів та оплат в інший спосіб ним не виконувалось.

Ухвалою судді від 10.01.2018 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24.01.2018 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 17.03.2021 витребувано у позивача оригінал касової книги, що відображає обороти за приходним касовим ордером № 1076 від 30.12.2014; журнал-ордер по рахунку 301 «Каса в національній валюті» за грудень 2014; баланс ПТ «Ломбард ТОВ «Злато 2009» та ТОВ «Руно 2009» станом на 31 грудня 2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовні заяві, крім того вказав, що строк позовної давності був перерваний, оскільки відповідач 30.12.2014 здійснив платіж на погашення заборгованості за кредитним договором. Також, позивачем було направлено претензію про погашення кредитного договору від 15.03.2017, що свідчить про переривання строку позовної давності.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що між ним та позивачем було укладено кредитний договір, він отримав кредитні кошти, які були перераховані йому на рахунок, відкритий у відділенні Укргазбанку в м. Донецьк. Оплату здійснював виключно через відділення банку, шляхом зарахування коштів на рахунок, з якого погашалася заборгованість за договором кредиту. Платіж через касу позивача 30.12.2014 він не здійснював. Претензію від позивача про сплату заборгованості за кредитним договором не отримував.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у відзиві та вказав, що позивачем не доведено факту надання кредитних коштів відповідачу. Строк позовної давності за позовними вимогами не переривався, оскільки відповідач не здійснював платіж 30 грудня 2014 року. Зазначений платіж вчинено позивачем з метою штучного переривання позовної давності за даним позовом. Крім того, у вказаному платіжному документі (прибутковий ордер) зазначено, що він вчинений на погашення відсотків за кредитним договором, що не може свідчити про визнання відповідачем боргу за тілом кредиту. Просив відмовити у позові повністю.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

15 квітня 2013 року між ПТ «Ломбард ТОВ «Злато 2009» та ТОВ «Руно 2009» (далі – Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі – Позичальник) укладено договір про надання ломбардом фінансового кредиту № 235.

Відповідно до умов кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику фінансовий кредит грошовими коштами під заставу транспортного засобу. Сума кредиту, видана Позичальнику, становить 100000 грн. 00 коп. Строк, на який надається кредит, становить 12 місяців. Дата повернення кредиту 15 квітня 2014 року. Датою надання кредиту є дата підписання сторонами цього кредитного договору (п.п. 1.1., 1.1.2., 3.2., 3.2.1. кредитного договору).

Пунктом 1.2. кредитного договору визначено, що Позичальник сплачує Кредитодавцю відсотки за користування Кредитом з розрахунку 0,20 % в день (річна процентна ставка становить 73%).

Згідно п. 2.1. договору, погашення основної суми кредиту та процентів здійснюється шляхом сплати Позичальником щомісячних платежів. Позичальник зобов`язується 15 числа кожного місяця здійснювати погашення щомісячних платежів, шляхом зарахування відповідної суми коштів на поточних рахунок, зазначений у п. 1.1.3. цього договору. Позичальник доручає Кредитодавцю самостійно направляти кошти на погашення заборгованості Позичальника у порядку та черговості визначених п. 2.5. Кредитного договору та іншими умовами цього договору.

Розмір щомісячного платежу, встановлений Графіком погашення кредиту – додаток 1 до Кредитного договору. Позичальник зобов`язується здійснити останню сплату щомісячного платежу (повністю повернути Кредит та сплатити у повному обсязі проценти за користування Кредитом) не пізніше 15 квітня 2014 року (п.п. 2.2., 2.3. кредитного договору).

Згідно з п. 2.4. кредитного договору нарахування процентів здійснюється щоденно, починаючи з дати списання коштів з поточного рахунку Кредитодавця та зарахування на поточний рахунок Позичальника, вказаний у п. 1.1.3. кредитного договору, до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості Позичальника. Позичальник зобов`язується здійснити повне погашення за користування кредитом не пізніше дня повного погашення кредиту, зазначеного у п. 2.3. цього договору.

Відповідно до п. 5.1.3. кредитного договору, Позичальник зобов`язаний повернути Кредитодавцю суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше дати, зазначеної у п. 2.3., при цьому якщо датою повернення кредиту є не робочий день Позикодавця, то датою повернення вважається його перший наступний робочий день.

Пунктом 6.1. кредитного договору сторони погодили, що у разі, якщо Позичальник прострочив, а Кредитодавець не звернув стягнення на заставлене майно Позичальника згідно Договору застави, Позичальник сплачує Позикодавцю проценти згідно п. 1.2. Кредитного договору та додатково пеню у розмірі 0,20 % від суми кредиту за кожен день прострочення відповідно до умов кредитного договору.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Сторони мають виконувати зобов`язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність доказів надання банком кредитних коштів слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 41-46) та у судовому засіданні не заперечував про укладення з позивачем кредитного договору та отриманні кредитних коштів. У письмових поясненнях від 16.08.2021, відповідач зазначив про здійснення ним періодичних платежів за кредитним договором, вказуючи, що всі платежі ним були здійснені на рахунок позивача в безготівковій формі через банківську установу (а.с. 142).

Отже, доводи відповідача та його представника про недоведеність отримання відповідачем кредитних коштів, з огляду на викладене вище, є безпідставними та помилковими, тому суд їх відхиляє.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку, станом на 20.12.2017 становить 299396,80 грн., з яких: 70000 грн. – заборгованість за кредитом, 178296,80 грн. – заборгованість за процентами по кредиту, 51100 грн. – пеня, яка нарахована за період з 15.05.2014 по 14.05.2015 (365 днів) (а.с. 26).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 51100 грн., суд зазначає наступне.

14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до ст. 2 якого забороняється на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 21 ч. 1 цього Розпорядження м. Новогродівка (Новогродівська міська рада), входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

05.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).

Згідно ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і до цього переліку включено м. Новогродівка (Новогродівська міська рада).

Як вбачається з кредитного договору, в розділі «Адреси та реквізити сторін» договору зазначено, повні паспортні дані відповідача та вказано, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Тому, позивач при укладені кредитного договору та в ході його виконання достовірно знав про зареєстроване місце мешкання відповідача та неправомірно здійснив нарахування відповідачу пені за вказаним кредитним договором.

Отже, вимоги щодо стягнення суми пені, яка нарахована позивачем відповідачу після 14 квітня 2014 року, тобто під час дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами є безпідставними та у їх задоволені необхідно відмовити.

Вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності, за заявою відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 № 6-1457цс16.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Позивач стверджує, що відповідач здійснив останній платіж за кредитним договором 30.12.2014, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 1076 від 30.12.2014, у зв`язку із чим строк позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати.

У розрахунку заборгованості, наданого позивачем, зазначено, що відповідач здійснив останній платіж на погашення відсотків за кредитним договором у розмірі 1100 грн. - 29.12.2014 (а.с. 27).

Відповідач заперечує здійснення ним вказаного платежу та зазначає, що позивачем не надано доказів його здійснення ним або за його дорученням іншою особою.

Згідно ч. 4 ст. 81 ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

На підтвердження вчинення відповідачем вказаного платежу, позивач надав суду наступні докази: копію прибуткового касового ордеру № 1076 від 30.12.2014 ПТ «Ломбард ТОВ «Злато 2009» та ТОВ «Руно 2009»; копію журналу-ордеру і відомість по рахунку 301 Готівка в національній валюті за грудень 2014 року ПТ «Ломбард ТОВ «Злато 2009» та ТОВ «Руно 2009»; копію балансу (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2014 року ПТ «Ломбард ТОВ «Злато 2009» та ТОВ «Руно 2009»; копію касової книги на 2014 рік ПТ «Ломбард ТОВ «Злато 2009» та ТОВ «Руно 2009».

Оцінюючи вказані докази на належність, допустимість, достовірність та достатність у їх сукупності та взаємозв`язку суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно прибуткового касового ордеру № 1076 вбачається, що 30.04.2014 до каси ПТ «Ломбард ТОВ «Злато 2009» та ТОВ «Руно 2009» було внесено готівкою 1100 грн., на рахунок 337. У копії ордеру зазначено, що грошові кошти прийнято від ОСОБА_1 , підстава платежу – оплата процентів по дог. № 235 від 15.04.2013. Копія ордеру містить підписи головного бухгалтера ОСОБА_2 та касира ОСОБА_3 , підпис відповідача не містить.

Аналогічні дані містить копія касової книги ПТ «Ломбард ТОВ «Злато 2009» та ТОВ «Руно 2009» на 2014 р., в якій міститься запис, що 30.12.2014, згідно прибуткового ордера № 1076, прийнято на рахунок № НОМЕР_1 від ОСОБА_1 оплату процентів по договору № 235 від 15.04.2013 у розмірі 1100 грн. Копія касової книги містить підписи головного бухгалтера ОСОБА_2 та касира ОСОБА_3 .

Разом з тим, суд визнає вказані докази недостовірними, оскільки з них неможливо встановити дійсні обставини справи, а саме чи був зазначений платіж вчинений відповідачем або іншою особою, яку він на це уповноважив, через відсутність в них підпису платника. Вказані документи складені працівниками позивача при ведені бухгалтерського обліку підприємства, з яких неможливо достовірно встановити особу, яка здійснила зазначений платіж та встановити волевиявлення відповідача на здійснення зазначених дій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що умовами договору про надання ломбардом фінансового кредиту № 235, розділ 2 «порядок оплати кредиту та інші платежі» не передбачено погашення основної суми та процентів шляхом внесення готівки у касу Кредитодавця.

У досліджених в судовому засіданні копіях: журналу-ордеру і відомість по рахунку 301 Готівка в національній валюті за грудень 2014 року ПТ «Ломбард ТОВ «Злато 2009» та ТОВ «Руно 2009»; балансу (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2014 року ПТ «Ломбард ТОВ «Злато 2009» та ТОВ «Руно 2009» відсутні відомості про здійснення відповідачем платежу 30.12.2014, згідно прибуткового касового ордеру № 1076, а тому, вказані докази є неналежними, оскільки не містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, враховуючи заперечення відповідача щодо здійснення ним платежу по кредитному договору 30.12.2014 готівкою у касі товариства, його твердження, що ним здійснювались всі платежі по кредитному договору виключно у безготівковій формі у відділенні банку, що узгоджується з п. 2.1. кредитного договору, згідно якого визначено порядок здійснення погашення кредиту, який є таким же, як і порядок видачі кредитних коштів (у безготівковій формі шляхом зарахування коштів на поточний рахунок, відкритий в банку), ненадання позивачем виписки по вказаному рахунку, наявності суперечностей з датою вчинення платежу, яка зазначена у розрахунку заборгованості та касовому ордері, а також враховуючи, що вказаний платіж був здійснений на погашення відсотків за користування кредитом, а не заборгованості по тілу кредиту, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту вчинення відповідачем 30.12.2014 дій, що свідчать про визнання ним заборгованості за тілом кредиту, а тому суд не вбачає підстав для переривання строку позовної давності.

Твердження представника позивача щодо переривання строку позовної давності через направлення позивачем на адресу відповідача письмової претензії 15.03.2017 є безпідставними, оскільки представником позивача не надано як доказів визнання відповідачем пред`явлених у претензії вимог, так і доказів того, що зазначена претензія була отримана відповідачем, що в свою чергу, відповідачем заперечується.

Визначаючи початок перебігу строку позовної давності, суд виходить з того, що строк повернення кредитних коштів за кредитним договором (тіла кредиту та процентів) встановлений до 15 квітня 2014 року включно.

Згідно розрахунку заборгованості, останній платіж на погашення тіла кредиту відповідач вчинив 30.04.2014, а по сплаті відсотків 15.05.2014 (а.с. 26-27). Отже, строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту повинен обраховуватись з 30.04.2014.

З позовом позивач звернувся до суду 25.12.2017 шляхом направлення його поштою, що підтверджується відміткою відділення поштового зв`язку на конверті (а.с. 29), тобто після спливу трирічного строку.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту заявлені поза межами строку позовної давності, що з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної даності є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 253, 256, 257, 261, 267, 264, 525, 530, 598, 599, 610, 626, 627, 628, 629, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

у задоволені позовних вимог Повного товариства «Ломбард Товариства з обмеженою відповідальністю «Злато 2009» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Руно 2009» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Новогродівський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Любчик