Рішення № 99568229, 14.09.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/3427/21

2/264/1092/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кузнецова Д. В., за участю секретаря судового засідання Скудар С.В., розглянувши в порядку позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності по 1/2 частці за кожній належав житловий будинок та земельна ділянка, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . Після їх смерті відкрилась спадщина. За життя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склали заповіт на все майно, яке після своєї смерті заповіли позивачці. Після відкриття спадщини позивачка у встановлений строк звернулась до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини. 10.03. та 11.03.2021 року державним нотаріусом були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку та після смерті ОСОБА_3 на 1/2 житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Але у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку під вказаним будинком заявниці було відмовлено через те, що необхідно визначити розмір земельних ділянок кожного із співвласників у праві власності на земельну ділянку, а у відповідним реєстрах відсутня інформація щодо розміру земельних частко кожного із співвласників. У зв`язку із цим позивачка позбавлена можливості оформити свої спадкові права на земельну ділянку. Посилаючись на положення ЦК України та судової практики, позивачка просила визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме: на земельну ділянку 0,0467 га, кадастровий номер 1412300000:03:018:0086, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачка в судове засідання не прибула, через канцелярію суду надіслала заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила проводити розгляд справи без її присутності.

Представник відповідача Маріупольської міської ради Донецької області надіслав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за відсутність представник за наявними в матеріалах справи доказами та прийняти відповідне рішення з урахування вимог діючого законодавства.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Третьої маріупольської державної нотаріальної контори від 09 липня 2004 року, була власником 1/2 частки земельної ділянки номер НОМЕР_1 , площею 0,0494 гектарів в межах згідно з планом, переданої для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташована в АДРЕСА_1 .

Також другий співвласник - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Третьої маріупольської державної нотаріальної контори від 09 липня 2004 року, була власником 1/2 частки земельної ділянки номер НОМЕР_1 , площею 0,0494 гектарів в межах згідно з планом, переданої для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташована в АДРЕСА_1 .

Вказаний факт також підтверджений наявним у справі державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДН №143066 від 27 травня 2005 року, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка в АДРЕСА_1 .

Тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були рівнозначними співвласниками вказаної земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 22.06.2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 05.01.2017 року.

Після їх смерті відкрилася спадщина на майно, що належало їм на праві власності.

Згідно з матеріалами спадкових справ, які були витребувані судом, після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 №789/2011 та №346/2017 відповідно, із заявами про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 , яка є позивачкою по справі. Інших осіб, які б звернулися до нотаріусу із заявами про прийняття спадщини, не встановлено.

Згідно наявними у спадкових справах двома нотаріальними заповітами від 14 грудня 2004 року, посвідченими державним нотаріусом Третьої маріупольської державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на випадок смерті заповіли все своє майно ОСОБА_1 .

Згідно з наявними у спадкових справах інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) видані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заповіти від 14 грудня 2004 року на момент їх смерті були чинним і ніким не скасовані.

Крім того з матеріалів спадкової справи встановлено, що спадкодавець - ОСОБА_3 була співвласником, з часткою 1/2, житлового будинку, яке розташоване в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09 липня 2004 року.

В свою чергу ОСОБА_2 також була другим співвласником, з часткою 1/2, житлового будинку, яке розташоване в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09 липня 2004 року.

Вказаний житловий будинок після їх смерті був успадкований та перейшов у власність позивачці ОСОБА_1 , що підтверджується наявними у спадкових справах свідоцтвами про право на спадщину за заповітом від 10.03.2021 року та від 11.03.2021 року.

Отже позивачка отримала у спадок та належним чином оформили свої спадкові права на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , та є його одноосібним власником.

Разом із тим, щодо іншого нерухомого майна у вигляді земельної ділянки під вказаним домоволодінням по АДРЕСА_1 , яке залишилось після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , то відповідно до постанов державного нотаріусу Третьої маріупольської державної нотаріальної контори, у вчиненні нотаріальної дії позивачці було відмовлено з тих причин, що в матеріалах спадкової справи та відповідних реєстрах відсутня інформація щодо розміру земельних часток кожного із співвласників.

Відповідно до матеріалів спадкової справи інших спадкоємців, які б у встановленому законом порядку звернулись до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини або фактично прийняли її, окрім позивачки, судом не встановлено.

Тобто з матеріалів спадкової справи вбачається, що перешкодою для оформлення спадкових прав позивачці після смерті спадкодавців стало відсутність в державному акті на земельну ділянку чіткого відображення розміру часток кожного із двох співвласників.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вставлено позивачка у встановлений строк звернулась до нотаріусу із заявами про прийняття спадщини та отримала свідоцтва про право на спадщину на частину нерухомого майна у вигляді житлового будинку, про що отримала відповідні свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

На даний час не оформленими є частки не земельну ділянку під вказаним житловим будинком, який належав спадкодавцям на підставі державного акту без вказівки розміру їх часток. Вказаний недолік став підставою для відмови нотаріусу у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже позивачка позбавлена можливості в позасудовому порядку оформити свої спадкові права, і тому звернулась до суду із позовом.

Разом із тим, суд вважає, що права позивачки підлягають захисту з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути - визнання права.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п. 3.1 Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (далі за текстом рішення - Лист Вищого Спеціалізованого Суду України) зазначено, що окрім загального кола обставин, які встановлюються судом при вирішенні всіх спорів про право на спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно; 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

У відповідності до роз`яснень, які викладені в пункті 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Статтею 1297 ЦК встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Згідно з ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного суду від 14 серпня 2019 року по справі №523/3522/16-ц, та в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України враховується при прийнятті рішення по справі.

Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з статтею 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

При встановленні питання розміру часток спадкодавців на земельну ділянку, суд виходить із положень статей 355, 368 ЦК України, відповідно до яких майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з частиною 2 статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Аналогічні положення закріплені і в Земельному кодексі України.

Так, згідно із ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до змісту ст. 89 ЗК України та глави 26 розділу І книги третьої ЦК України, спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Згідно з ч. 5 ст. 89 ЗК України поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Отже, з урахуванням вказаних положень Земельного та Цивільного кодексів, суд доходить висновку про рівність часток кожного із співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим позивачці має перейти у спадщину право власності по 1/2 частині земельної ділянки після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що в цілому становить 1/1 частку.

Виходячи із вказаних положень закону та обставин справи, ефективним способом захисту прав позивачки в даному випадку буде визнання за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно, а саме: на земельну ділянку 0,0467 га, кадастровий номер 1412300000:03:018:0086, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Керуючись ст.ст. 11, 16, 328, 1217, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 77, 82, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно, а саме: на земельну ділянку 0,0467 га, кадастровий номер 1412300000:03:018:0086, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду може бути оскаржене учасниками до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 вересня 2021 року.

Суддя: Д.В.Кузнецов