Рішення № 99568116, 07.09.2021, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

07.09.21

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/7324/20

Номер провадження: 2/225/231/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Довженко О.В., за участю секретаря судового засідання Петрової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Акціонерного товариства «Банк Форвард» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Банк Форвард» звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання та використання платіжної картки в розмірі 27 541,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Публічним акціонерним товариством «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого стало Акціонерне товариство «Банк Форвард», із ОСОБА_1 був укладений Договір про надання та використання платіжної картки №101281746 від 05.11.2012 року. Позивач умови Договору про картку порушував, внаслідок чого станом на 07.12.2020 року має заборгованість перед позивачем в сумі 27 541,29 грн.,що стало приводом для звернення з даним позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Відзив на позов не поданий.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

правонаступником ПАТ «Банк Руський Стандарт» стало Акціонерне товариство «Банк Форвард», що підтверджується витягом зі статуту АТ «Банк Форвард», в якому передбачене питання правонаступництва (а.с.52-54).

05.11.2012 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», з особисто підписаною заявою №101281746, яка в п.1 (а.с.4) містить пропозицію (оферту) про укладення договору про надання та використання платіжної картки.

Банк пропозицію (оферту), викладену в заяві відповідача акцептував (прийняв) 05.11.2012 року, уклавши з відповідачем договір про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 , шляхом здійснення дій, які відповідно до п.1.2 заяви вважаються акцептом оферти відповідача, а саме, відкрив відповідачу поточний рахунок та випустив на ім`я відповідача платіжну картку з поточним рахунком № НОМЕР_2 . Зазначене підтверджується виписками по особовим рахункам відповідача (а.с.17-48).

Тарифи по вказаній картці затверджені наказами банку від 03.08.2012 року та від 06.06.2012 року (а.с.5,15).

Відповідно до п. 3 заяви, клієнт розуміє і погоджується з тим, що складовою та невід`ємною частиною договору про картку є умови по карткам (діючі Тарифи по карткам Клієнт отримує у день отримання картки, а також діючі тарифи та умови по карткам, розміщені на офіційному сайті банку в мережі Інтернет, з якими клієнт може у будь-який час ознайомитись (п.2.12. Умов по Карткам).

Відповідно до п.13 заяви, відповідач з умовами по карткам та тарифами ознайомлений, повністю згоден, їх зміст розуміє, та їх положень зобов`язується неухильно дотримуватись.

Відповідно до п.4.1 Умов по карткам, які є невід`ємною частиною договору про картку, заборгованість клієнта перед банком за цим договором виникає в результаті: надання банком клієнту кредиту; нарахування банком процентів, що належать до сплати клієнтом за користування кредитом; нарахування банком плат і комісійних винагород, що належать до сплати клієнтом; виникнення інших грошових зобов`язань клієнта перед банком, визначених договором про картку (у тому числі тарифами та/або умовами по карткам).

Відповідно до п. 7.10 Умов, відповідач зобов`язався у випадку отримання кредитів в рамках договору про картку погасити такий кредит відповідно до умов по карткам, а також сплатити банку відсотки за користування кредитом та інші платежі, передбачені діючими в банку тарифами.

Згідно п. 8.9 Умов по карткам, банк має право стягувати з клієнта проценти за користування кредитом, плати, комісійні винагороди, а також інші платежі (в т.ч. штрафи/пені), передбачені договором про картку (у тому числі умовами по карткам та/або тарифами).

Внаслідок здійснення банком у відповідності до ст.1069 ЦК України кредитування відповідача, у останнього виникла заборгованість перед банком за період з 05.03.2018 року по 07.12.2020 року в розмірі 27 541,29 грн, з яких 25 436,03 грн. – сума основної заборгованості; 2 106,26 грн. – 3% річних.

Зазначене підтверджується розрахунком заборгованості, а також, випискою по особовому рахунку відповідача за згаданий вище період, що є первинним документом в розумінні ст.9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». (а.с. 48).

Відповідно до п.8.16 Умов по карткам, банк має право на власний розсуд визначити момент витребування кредиту та у будь-який момент часу вимагати від клієнта погашення заборгованості в повному обсязі шляхом формування й направлення клієнту заключного рахунку-виписки - документу, що містить вимогу банку до клієнта про повне погашення клієнтом всієї заборгованості за договором про картку (п. 1.20 Умов).

Сума, вказана в заключному рахунку-виписці, є повною сумою заборгованості на дату його виставлення клієнту (п.4.19 Умов). Погашення заборгованості на підставі виставленого банком клієнту заключного рахунку-виписки проводиться шляхом розміщення клієнтом на рахунку грошових коштів в обсязі, достатньому для погашення заборгованості (п.4.21 Умов).

04.02.2020 року, а потім вдруге 12.08.2020 року,Банк направив відповідачеві заключний рахунок-виписку з вимогою погасити заборгованість в тридцятиденний строк за Договором про картку № НОМЕР_1 від 05.11.2012 року в сумі 25436,03 грн. Згідно наявного в матеріалах справи поштового повідомлення, зазначена вимога отримана відповідачем особисто 19.08.2020 року (а.с.49-50).

За п.4.18 Умов по карткам, погашення заборгованості повинне бути здійснене Клієнтом у строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів від дня виставлення заключного Рахунку-виписки (тобто формування і направлення Клієнту). Проте, в порушення зазначених вище умов Договору про картку, відповідачем кредитна заборгованість перед банкомдотепер не погашена.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для задоволення позову, суд виходив з наступного:

відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, за змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.2 ст.642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

В свою чергу, згідно зі ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, наслідком акцепту (прийняття) ПАТ Банк Русский Стандарт, правонаступником якого є АТ Банк Форвард, оферти (пропозиції), викладеної в п.1 заяви ОСОБА_1 , став факт надання платіжної картки і її активації клієнтом в порядку п.2.5, 2.9 Умов по карткам для здійснення операцій з наданих банком кредиту.

Відповідно до п. 1 підписаної відповідачем заяви, Договір про картку укладений на умовах, викладених в цій Заяві, Тарифах по картках Банку та Умовах надання та обслуговування платіжних карток Банку.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно правового висновку, викладеного у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги за ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, провадження №14-16цс18.

Отже, за результатами надання правової оцінки наявним у справі доказам, суд дійшов висновку про укладення між сторонами Договору про надання та використання платіжної картки, елементом якого є кредитний договір, оформлений заявою клієнта ОСОБА_1 від 05.11.2012 року, що підписана відповідачем, містить інформацію про розмір відсотків за кредитом - 55 річних (а.с.4).

Судом врахувано також обізнаність позичальника (відповідача) з Умовами надання та обслуговування платіжних карток (далі скорочено - Умовами по карткам), Тарифами по карткам, які є складовою та невід`ємною частиною Договору, що він засвідчив в п.п.3, 13 заяви і п. 4.1. Умов по карткам, і розуміння їх обов`язковості до виконання. А також у п. 12 відповідач підтвердив отримання ним, як клієнтом, оригінальних примірників його заяви від 05.11.2012 рокута цих Умов надання та обслуговування платіжних карток по краткам.

В цих формулярах сторонами узгоджено порядок, терміни і розмір платежів, в тому числі платежів за порушення виконання умов договору. Клієнт (відповідач) погодився, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку (п.п.2.2 і 3 заяви, п.п.2.1.2 Умов по карткам).

Такі висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду у постанові від 30.10.2019 у справі 751/10114/16-ц, що в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковими до врахування спорів з подібними правовідносинами.

Судом також встановлений факт отримання відповідачем кредитних коштів, активне користування карткою на зняття кредитних коштів і часткове повернення кредиту, в тому числі зі сплатою відсотків, з використанням отриманої від банку згідно з укладеним кредитним договором платіжної картки, що супроводжувалося зміною кредитного ліміту у часі кредитування, і що підтверджено виписками за особовим рахунком ОСОБА_1 (а.с.17-48).

Згідно зі ст.41 Закону України «Про Національний банк України» та ч.ч.1,2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний Банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно з вказаним положенням закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Таким чином, виписка по картковому рахунку відповідача, що міститься в матеріалах справи, як регістр аналітичного обліку, що підтверджує виконані операції з видачі відповідачеві кредитних коштів і часткове погашення ним боргу, є належним і допустимим доказом щодо заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами, обумовленими сторонами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18.

Утворення у відповідача заборгованості через неналежне виконання ним грошових зобов`язань з повернення наданих банком у кредит коштів (п. 7.10 Умов по карткам) зведено у розрахунку заборгованості, якими підтверджена заявлена банком сума як за основною заборгованістю, так по процентах позичальника.

Жодна з транзакцій за участю виданої відповідачеві платіжної картки останнім не оспорена. Контррозрахунку заборгованості відповідачем не представлено.

При цьому, суд враховує, що закінчення терміну кредитування визначено моментом вимоги у спосіб, передбачений п.п.2.20, 4.18, 8.9, 8.16 Умов по карткам, за якими договір діє до повного погашення заборгованості на підставі виставленого клієнту банком заключного рахунку-виписки. Погашення заборгованості повинне бути здійснене клієнтом у строк не пізніше 30 календарних днів від дня виставлення заключного рахунку-виписки. Днем виставлення заключного рахунку-виписки є день його формування і направлення клієнту (в даному випадку 04.02.2018 року).

Саме цим кінцевим терміном (04.02.2018 року + 30 днів) обмежуються нарахування банком процентів за ст.625 ЦК України за користування кредитними коштами, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

З огляду на викладене вище, належність наданих позивачем доказів на підтвердження факту існування боргу знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 08 листопада 2019 року у справі №646/5735/14-ц, від 10 травня 2018 року у справі № 285/2912/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі №591/6511/16-ц.

Судовий збір в розмірі 2 102,00 грн. покладається на відповідача, відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12,81,89,141,259,263 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Банк Форвард» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» (місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул. Саксаганського, буд.105, ЄДРПОУ 34186061) заборгованість за договором про надання та використання платіжної картки №101281746 в сумі 27 541 (двадцять сім тисяч п`ятсот сорок одна) грн. 29 коп., з яких 25 436,03 грн. –основної заборгованості за договором, 2 105,26 грн. – 3% річних, а також витрати на оплату судового збору в розмірі 2 102,00 (дві тисячі сто дві) грн.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням вимог п.15.5 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Довженко