Рішення № 99567602, 02.09.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12681/16-ц

Провадження № 2/638/1597/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря судового засідання Олейник О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У серпні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що відповідач звернувся до позивача метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 20.01.2011 року. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Формулярами та стандартними формами є саме Умови та правила надання банківських послуг та а Тарифи, які згідно до заяви отримані Відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.

Підписавши заяву, між сторонами у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору.

20.01.2011 року відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В цій же довідці Відповідач власним підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений».

В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 30.06.2016 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 23398,05 грн, яка складається з: 1431,22 грн - заборгованість за кредитом, 17255,02 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 3550,00 грн – заборгованість за пенею і комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина), 1111,81 гривень - штраф (процентна складова).

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20.01.2011 року у розмірі 23398,05 грн та судові витрати.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином і в установленому законом порядку.

Позивачем до позовної заяви додано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому останній просив справу розглядати без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи та постановлення заочного рішення не заперечує (а.с. 49).

У зв`язку з наведеним, суд вважав за можливе розглядати справу за відсутністю відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.01.2011 року відповідач підписав заяву, в якій зазначено, що банк на підставі цієї угоди має право виплатити клієнтові винагороду за надані банку послуги (виконані роботи). Повний перелік оплачуваних банком послуг і умови їх надання та оплати визначаються або Правилами, розміщеними на сайті банку, або окремо підписаною угодою між клієнтом і банком. Також, в заяві зазначено, що відповідач ознайомився і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання послуг ( виконання робіт), а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом відповідач підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку, а також його місцезнаходження. Він надав згоду на те, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити чи скасувати кредитний ліміт.

Крім того 20.01.2011 року ОСОБА_1 підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій визначена базова відсоткова ставка на місяць в розмірі 2,5 % (нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів на рік). Також передбачено, що при наявності прострочки за кредитом чи процентами 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 грн і більше за кожен день прострочки кредиту нараховується пеня у розмірі 1% від суми заборгованості, але не менше 30 грн в місяць. Окрім того передбачено штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту карти з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 20.01.2011 року ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з базовою процентною ставкою за кредитом – 2,5 % на місяць із розрахунку 360 днів на рік (нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів на рік), що підтверджується його підписом на Анкеті-заяві та Довідці .

Отже, відсоткова ставка на рік за укладеним сторонами договором складає 30 % річних.

Таким чином, сторони узгодили умови договору щодо розміру процентів за користування кредитними коштами.

Як зазначено вище, Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в яких міститься, зокрема, базова процентна ставка за кредитом, підписана ОСОБА_1 20.01.2011 року.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Таким чином, між ПАТ КБ «Приватбанк», яке змінило найменування на АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кошти в вигляді кредитного ліміту, який періодично змінювався банком, на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць на суму залишку заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 отримані картки за № НОМЕР_1 із терміном дії 09.2014 року, № НОМЕР_2 із терміном дії 07.2015, № НОМЕР_3 із терміном дії до 03.2016 року, № НОМЕР_4 із терміном дії до 04.2016 року, про що свідчить довідка АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість по процентам за користування кредитом з 01.02.2013 року до 30.06.2016 року складає 17255,02 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Згідно 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин суд вважає, що оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 30.04.2016 року позивач не мав права нараховувати відповідачу проценти за користування кредитними коштами.

Суд вважає, оскільки право позивача нараховувати проценти за користування кредитом припинилося, то вимога банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентами за користування кредитом за період з 01.05.2016 року по 30.06.2016 року в сумі 1587,00 грн не підлягає задоволенню за необґрунтованістю. У зв`язку з викладеним на підставі доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості, судом здійснено перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за відсотками за користування кредитом в межах строку кредитування, тобто до 30.04.2016 року.

Щодо розміру заборгованості за відсотками за цей період, суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами здійснюється, виходячи із ставки 30 % річних починаючи з 20.01.2011 року, потім відсоткова ставка банком збільшувалась до 34,80 % та 43,2% річних починаючи з 01 вересня 2014 року.

За правилами частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (чинної на час укладення договору) у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Згідно частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майно, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд враховує, що на момент збільшення відсоткової ставки відповідно до імперативних правил ч 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» банк був обмежений у праві приймати рішення про збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі – Правила) (в редакції на час зміни відсоткової ставки) рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

Згідно з пунктом 99 Правил рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази (рішення банку про підвищення процентної ставки за договором), на підставі яких саме з 01 вересня 2014 року позивачем змінена відсоткова ставка за договором укладеним з відповідачем з 30 % річних на 34,8%, 43,20% не зазначені обставини, на підставі яких банк здійснив підвищення відсоткової ставки.

Матеріалами справи не підтверджено, що вищезазначені вимоги законодавства були належним чином виконані позивачем - відсутні докази того, що відповідач був ознайомлений належним чином зі зміною відповідних процентних ставок та погодив таку зміну.

Дані обставини свідчать про те, що банк неправомірно збільшив відсоткову ставку по кредиту в односторонньому порядку, тому неправомірно нарахував проценти за підвищеною відсотковою ставкою.

Виходячи з диспозитивності цивільного судочинства (межі заявлених позовних вимог) та беручи до уваги погоджений сторонами розмір відсоткової ставки 30 % та надану формулу розрахунку судом було здійснено перерахунок відсотків за користування кредитом, та встановлено, що розмір процентів за користування кредитом за період з 01 вересня 2014 року по 30 червня 2016 року, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 11676,68 грн.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (ст. ст. 610,611 ЦК України).

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище строк кредитування за договором від 20.01.2011 року сплив 30.04.2016 року, тому право кредитодавця нараховувати передбачену договором пеню припинилося з цієї дати.

Саме такі висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц,які відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України мають враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права.

За таких обставин суд вважає, оскільки зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати пеню за кредитом, то після 30.04.2016 року позивач не мав права нараховувати відповідачу пеню за договором, тому судом на підставі доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості здійснено перерахунок нарахованої ОСОБА_1 пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором і встановлено, що заборгованість за нарахованою пенею становить 3350 грн.

Щодо стягнення штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина), 1111,81 гривень - штраф (процентна складова), суд зазначає настпуне.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості по кредитному договору від 20.01.2011 року у сумі 1431,22 грн, то вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Звертаючись до суду з позовом позивач посилається на те, що АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 по кредитному договору № б/н від 20.01.2011 року було надано кредит шляхом встановлення кредитної лінії в розмірі 1700 грн. Позивач свій обов`язок по кредитному договору щодо надання відповідачу кредиту виконав у повному обсязі, однак відповідач, отримавши суму кредиту свої зобов`язання за кредитним договором не виконав.

З огляду на викладене та враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти у добровільному порядку позивачу у повному обсязі не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору № б/н від 20.01.2011 року в сумі 1431,22 грн підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначені вище обставини суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитним договором від 20.01.2011 року в сумі 1431,22 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 11676,68 грн, та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у сумі 3350 грн.

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 1378 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 969,27 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273-274, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.01.2011 року в сумі 16457 (шістнадцять тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн 90 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, судовий збір в сумі 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн 27 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 02 вересня 2021 року.

Суддя О.В. Шишкін